Нарешті вона знизала плечима.
-- Думаю, ми витиснули з нього максимум, але ніколи не відомо. Може тобі вдасться видобути щось з нього. Народний Комітет засудив його до страти. Він нам більше не потрібен.
Я потер чоло, залізним зусиллям волі тримаючи руку якомога далі від пов‘язки. Моя очниця мене вбивала. Може від того, що мене несли догори ногами. Я змусив себе опустити руку і уважніше глянув на Бесділа. Дрібний, жилавий, злегка лисуватий. Весь в синяках і грязюці, його колись дорогий одяг перетворився в смердюче лахміття. Голова в нього була опущена.
-- Чим він заслужив собі на смертний вирок?
-- Список дуже довгий. А ще довший, якщо до нього включити слова “спільник” і “співучасник”. Доволі часто особистий секретар одного з Ради Трьох замовляє брудну роботу, коли радник не хоче, щоб вона пристала до його імені. Повір мені, він не заслуговує на співчуття. Коли закінчиш з ним, повернеш нам і ми його стратимо.
-- Ні.
-- Перепрошую?
-- Ні. Я не тюремник і не кат. – Чесно кажучи, від самої думки мене ледь не вивернуло. Наперекір моїм переконанням Гаммонд починала мені подобатися. Коли я глянув на Бесділа, це почуття відразу минулося. -- Я не буду виконувати за тебе брудну роботу, магістр Гаммонд.
-- Паля чекає на нього вже кілька днів, -- відповіла вона. – Або він йде зараз з тобою, або завтра на кіл.
-- Це огидно. – Я не міг уявити собі брутальнішої смерті.
-- Це справедливість.
Бесділ схлипнув.
В мені почала підійматися недобра лють. Я не хотів мати з цим нічого спільного. З революцією, зі шляхтою, з Белларіусом в цілому чи по частинах. Але я не міг просто піти собі. Єдиним виходом було пройти крізь все це, але присягаю на всіх мертвих богів, я зроблю це по-своєму.
Я поклав руку Бесділу на підборіддя і підвів йому голову.
-- Поглянь на мене, -- наказав я йому. Він повільно поглянув. Він був зламаний, його очі були переповнені жахом, на межі божевілля.
-- Хочеш, щоб це закінчилося? – запитав я тихим голосом.
Він довго дивився на мене. Я побачив, що він здогадався про мої наміри, і спостерігав, як в його налитих кров‘ю коричневих очах зароджується рішучість.
-- Хочу, -- процідив він крізь охрипле від криків горло.
Умить я зачерпнув достатньо енергії, щоб створити світловий меч, і загнав йому в серце. Я відпустив меч, але не енергію. Вартові, що тримали його, стояли приголомшені, машинально компенсуючи його несподівано мертву вагу, в той час, як Гаммонд відскочила назад, викликаючи своє власне джерело.
-- Гарного тобі дня, -- сказав я їй і вирушив до дверей.
-- Придумай спосіб відшукати жалюгідне тіло Вена, -- промовила вона за мить мені в спину. – І ми дозволимо тобі шукати твоє породження тріщини. До того навіть не думай повертатися в Пояс. Те, як тебе зустрінуть, тобі не сподобається.
Я вийшов зі Скибки, гадаючи чи не змінить вона думку і не спробує зупинити мене. Може вона і була вправним магом, але тепер я знав чого від неї чекати. Я йшов і очікував, що вона почне кидати закляття. Якась частина мене сподівалася, що почне.
Не почала.
9
-- В тебе не дуже добре виходить заводити друзів, -- зауважив Кіль, коли я переказав йому про свою зустріч з Гаммонд.
-- Я не збираюся заводити клятих друзів. Я втрачаю ті краплини терпіння, що в мене ще залишаються.
-- Ти вистежиш для них Вена?
-- Ні.
-- Тоді як ми вистежимо породження тріщини?
-- Просто підемо і вполюємо його. Мок М‘єн ще не з‘являвся?
-- Ще ні. Їм не сподобається, що ти зневажаєш їх, Хольгрене.
-- Якщо ми будемо обережними, то вони не довідаються. Якщо довідаються і спробують зупинити мене, то пошкодують.
Його обличчя скривилося від тривоги.
-- Але…
-- Слухай сюди, Кілю. Якщо мене втягнуть в трясовину громадянської війни, то я нічого не виграю, а потенційно можу багато втратити, зі своїм життям включно. А це буде означати, що ніхто не врятує Амру. Знаєш, що я на це скажу? Нехай горить це місто синім полум‘ям.
-- Я справді не хочу воювати з ними, -- сказав він з похмурим обличчям.
-- Може до цього не дійде, -- відповів я. – Для цього я хочу, щоб ти відніс моє повідомлення Гаммонд.
-- Що ти хочеш передати їй?
-- Скажи, що якщо вона дозволить мені полювати на породження тріщини, я не об‘єднаюся з Веном.
-- А якщо вона не погодиться?
-- Вона розумна і вміє читати між рядками.
-- Ти цього не зробиш.
-- Зроблю, якщо буду змушений. Але до цього не дійде. Навіть якщо вона не погодиться.
-- Гм… Що? Я не розумію.
-- Цитадель має потаємний хід в Пояс. Я розповім тобі про нього пізніше; зараз в мене купа роботи, і в тебе теж. Йди. І не забудь взяти з собою одного з братів.