Любов до грішників спонукала Христа заплатити ціну викуплення. “Він бачив, що немає нікого, і дивувався, що немає заступника...” Ніхто інший не міг звільнити людей з-під влади ворога, “тоді рамено Його Йому допомогло, і Його справедливість підтримала Його”.(Ісаї 59:16)
“Ось Слуга Мій, Якого Я підтримую, Мій Обранець, Якого полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він сповістить народам правду”.(Ісаї 42:1-4,6-9,21)
У житті Спасителя не було місця для особистих домагань. Світські почесті, притаманні людям високого становища, котрі володіють великими багатствами, талантами, не торкнулись Його. Месія не використав жодного із засобів, за допомогою яких люди завойовують авторитет і повагу. На Його цілковите самозречення вказували такі пророчі слова: “Він не буде кричати, ані вигукувати, і голосу Свого не дасть почути на вулицях. Він очеретини надломленої не доламає і льону, що тліє, не погасить”.(Ісаї 42:1-4,6-9,21)
Поведінка Спасителя докорінно відрізнялась від поводження тодішніх учителів. У Його житті не було місця ані галасливим суперечкам, ані показному служінню; Він не учинив жодної справи з метою викликати загальне захоплення. Месія мав сховатися у Богові, в той час як Бог мав виявлятися в характері Свого Сина. Без пізнання Бога людство загинуло б назавжди. Без Божественної допомоги люди опускалися б усе нижче й нижче. Силу і життя людство повинно було прийняти від Того, Хто створив світ. Потреби людей просто неможливо було задовольнити іншим шляхом.
Далі у пророцтві про Месію сказано: “Не втомиться Він, і не занеможе, поки не встановить на землі правди, і чекатимуть Закона Його острови”. Син Божий мав “звеличити й прославити Закон”.(Ісаї 42:1-4,6-9,21) Йому належало не принизити знання або вимог Закону, а навпаки — звеличити їх. Проте Він також мав звільнити Божественні Заповіді від вигаданих людиною обтяжливих вимог, через які чимало віруючих розчаровувалися у своїх спробах служити Богові.
Ось що говорить Єгова про місію Спасителя: “Я, Господь, покликав Тебе для перемоги, міцно триматиму Тебе за руку; Я Тебе берегтиму, поставлю Тебе в Заповіт народам, Світлом язичникам, щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язнів із в'язниці, і з темниці тих, що мешкають у темряві! Я — Господь, і це їм 'я Моє! Я іншому не поступлюся славою Своєю, ані честю Своєю — ідолам. Давні пророцтва сповнились; нові Я вам звіщаю, ви почуєте їх, перш ніж вони здійсняться”.(Ісаї 42:1-4,6-9,21)
Через Насіння обітниці Бог Ізраїлів мав визволити Сіон: “І вийде Паросток із пня Єссея, і Галузка виросте із Його коріння”. “Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і дасиш ім'я Йому Еммануїл. Молоко і мед буде він споживати, аж поки не навчиться цуратися зла й вибирати добро”.(Ісаї 11:1; 7:14-15)
“І спочине на Ньому Дух Господній, — дух мудрості й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього. Він дихатиме страхом Господнім; Він судитиме не за поглядом очей, і не за слухом вуха присуд сповіщатиме. Він судитиме убогих по справедливості, і по правді оголошуватиме присуд для бідних у країні. Гнобителя вдарить Він жезлом Своїх уст, і нечестивого погубить духом Своїх уст. Справедливість буде поясом у Нього, а правда підпереже Його крижі”. “І станеться того часу: Корінь Єссея стане знаменом народам; язичники шукатимуть Його, і буде славою житло Його”.(Ісаї 11:2-5,10)
“Ось муж, ім'я Йому Пагін... Він відбудує храм Господній і піднесеться на Своєму місці; Він правитиме на Своєму троні”.(Зах.6:12-13)
Тоді “відкриється джерело для очищення гріха й нечистоти”.(Зах.13:1) У той час людські сини мали почути запрошення: “О, всі ви спрагнені, йдіть до води, навіть ті, в кого грошей немає, — ідіть, купуйте і споживайте! Ідіть, купуйте без грошей, без плати, вино й молоко!
Навіщо ви витрачаєте гроші на те, що не насичує, і працю вашу на те, що не є хлібом?
Послухайте Мене, й споживайте добро, — і душа ваша житиме в ситості!.. І Я з вами укладу заповіт вічний та незмінні милості, обіцяні Давидові”.(Ісаї 55:1-5)
Далі Ізраїлю була дана обітниця: “Отож, Його поставив Я свідком народів, Проводирем та Владикою народів. Тож покличеш народ, якого ти не знаєш; народ, який не знає тебе; вони поспішатимуть до тебе, заради Господа, Бога твого, і заради Святого Ізраїлевого, бо Він тебе прославив”.(Ісаї 55:1-5)
“Я наблизив Своє спасіння, — воно вже недалеко, допомога Моя не забариться; Я дам Сіонові Моє спасіння, Ізраїлеві — Свою велич”.(Ісаї 46:13)
Під час Свого земного служіння Месія повинен був у словах і вчинках явити людству славу Бога Отця. Кожна справа Його життя, кожне сказане Ним слово та здійснене чудо свідчили грішному людству про безмежну любов Бога.
“Зійди на високу гору, благовіснику Сіону! Підвищ свого голоса, благовіснику Єрусалима! Підвищ голос, не лякайся, скажи містам Юдеї: Ось Бог ваш! Ось Господь Бог іде в силі; і буде раменом Своїм панувати! Ось нагорода Його з Ним, а перед обличчям Його — заплата Його. Він отару Свою пастиме, як Пастир, ягнят носитиме на грудях, дійних лагідно водитиме”.(Ісаї 40:9-11)
“Того дня слова Книги почують глухі, а очі сліпих прозріють від пітьми та темряви, і бідні дедалі більше у Господі веселитимуться, а убогі між людьми в Святому Ізраїлевому тішитись будуть”.
“Тоді хто блукають духом, навчаться мудрості, а хто ремствує, — розуму наберуться”.(Ісаї 29:18-19,24)
Таким чином, через патріархів і пророків, а також через прообрази й символи Бог сповістив світ про прихід Визволителя від гріха. Багато пророцтв вказували на прихід “бажаного усіма народами”(Агг.2:7) Були докладно передвіщені навіть місце і час Його народження.
Син Давида мав народитися в місті Давидовому. Із Віфлеєму, за свідченням пророка, “вийде Той, котрий буде Владикою в Ізраїлі; Його ж походження із давніх-давен, від днів споконвічних”.(Мих.5:1)
“І ти, Віфлеєме, земле Юдина, нічим не менший серед інших володінь Юди, бо з тебе вийде Вождь, Котрий пастиме народ Мій Ізраїля”.(Матв.2:6)
Ангел Гавриїл сповістив Даниїлові час Першого пришестя та деякі найголовніші події з життя й діяльності Спасителя. “Сімдесят седмиць, — сказав ангел, — призначено для твого народу і для твого святого міста, аж доки не настане кінець злу, не буде повною міра гріха і не буде спокутуване беззаконня, та поки не буде приведено вічну справедливість, підтверджені видіння й пророк і помазане Святеє святих”.(Дан.9:24) Пророчий день дорівнює рокові.(Числ.14:34; Єзек.4:6) Сімдесят седмиць, або тижнів, що дорівнюють чотириста дев'яносто дням, означають чотириста дев'яносто років. Зазначено і початок цього періоду: “Тож знай і розумій: від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й відбудувати Єрусалим, до Владики Месії сім седмиць (тижнів) та шістдесят дві седмиці (тижні)”,(Дан.9:25) — тобто шістдесят дев'ять тижнів, або чотириста вісімдесят три роки. Указ про відбудову Єрусалима, виданий Артаксерксом Лонгіманом, набрав чинності восени 457 року до Н.Хр.(Ездр.6:14; 7:1,9). Від цієї дати період у чотириста вісімдесят три роки простягається до осені 27 р. після Н.Хр. Згідно з пророцтвом, — це відрізок часу, по закінченні якого мав з'явитися Месія, Помазаник. Таким чином, 27 року н.е. Ісус під час Свого хрещення отримав помазання Святим Духом і невдовзі розпочав Своє служіння. Саме тоді було проголошено: “Збулися часи!”( Марк.1:15)
Далі ангел повідомив: “Він зміцнить Заповіт з багатьма протягом однієї седмиці (тижня або семи років)”. Упродовж семи років після того, як Спаситель почав Своє місійне служіння, Євангеліє повинно було проповідуватися переважно юдеям — три з половиною роки Самим Христом, а пізніше — апостолами. “А в половині седмиці припинить жертву та жертву хлібну”.(Дан.9:27) Навесні 31 року н.е. істинна Жертва була принесена світом — Христос був розп'ятий на Голгофі. Тоді завіса у храмі роздерлася навпіл на знак того, що всі жертви втратили своє священне значення. Настав час, коли земні жертвоприношення мали припинитися.