Змалювавши перед священиками заключний акт беззаконня, Христос запитав їх: “Отже, коли прийде господар виноградника, що зробить він з цими виноградарями?” Священики слухали цю розповідь з величезною цікавістю, і, не задумуючись над тим, що все сказане безпосередньо стосувалося їх, відповіли разом з народом: “Злочинців жорстоко покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, котрі віддаватимуть його частку впору”.(Матв.21:33-44)
Мимоволі вони самі собі винесли вирок. Ісус подивився на них, і під Його проникливим поглядом слухачі зрозуміли, що Він читає таємниці їхніх сердець. Божественність Христа засяяла перед ними з нездоланною силою. У виноградарях вони побачили самих себе і мимохіть вигукнули: “Нехай не буде так!”
“Серйозно і з великим жалем Христос запитав їх: ‘Хіба ви ніколи не читали в Писанні: Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним каменем?’ Це сталося від Господа, і воно дивовижне в очах наших. Тому кажу вам: буде забране від вас Царство Боже і дане народові, який приноситиме його плоди. І хто впаде на цей камінь — розіб'ється, а на кого він упаде, того розчавить”.(Матв.21:33-44)
Христос міг би запобігти долі юдейської нації, якби народ прийняв Його. Але заздрощі й ревнощі зробили їх невблаганними. Вони вирішили не приймати Ісуса з Назарета як Месію. Ці люди відкинули світло світу, і відтоді їхнє життя оповив вічний морок. Юдейський народ отримав за небесним вироком. Жорстокість та неприборкані пристрасті призвели їх до загибелі. У сліпій люті вони знищували один одного. Бунтівний дух, запеклість серця і гордощі стягнули на них гнів римських завойовників. Єрусалим був зруйнований, храм лежав у руїнах, і навіть місце, на якому він був збудований, переорали як поле. Юдеї помирали жахливою смертю. Мільйони з них були продані в рабство язичникам.
Те, що Бог бажав здійснити для світу через Ізраїль як через свій вибраний народ, Він остаточно виконає нині через Свою Церкву на Землі. Він “віддасть Свій виноградник іншим виноградарям” — Своєму народові, котрий зберігає Заповіт із Ним та “віддаватиме Йому плоди своєчасно”. Ніколи не було такого часу, щоб на цій Землі у Господа не було Його вірних представників, для котрих Його інтереси стали власними інтересами. Ці Божі свідки складають духовний Ізраїль; саме для них виконаються всі обітниці Заповіту, дані Єговою Своєму вірному народові.
Нині Божа Церква має усі можливості для виконання Його Плану спасіння людства. Упродовж багатьох віків Божий народ страждав від обмеження релігійних свобод. Заборонялося проповідувати Євангеліє в його первозданній чистоті, а тих, хто наважувався не підкорятися людським постановам, чекало суворе покарання. Через це великий духовний виноградник Господа став майже порожнім. Люди були позбавлені світла Божого Слова. Темрява гріха й марновірство загрожували знищити усяке пізнання істинної релігії.
Подібно до ізраїльського народу у вавилонському полоні, Божа Церква на землі була поневолена протягом усього довгого періоду майже постійних переслідувань.
Але дяка Богові — Його Церква більше не перебуває у рабстві. Духовному Ізраїлеві повернено його права, як це було з Божим народом під час визволення з Вавилону. У всіх куточках світу люди відкликуються на запрошення небесної вістки, котра, як пророкував Йоан, буде проповідуватися перед Другим приходом Христа: “Бійтеся Бога і віддайте славу Йому, бо прийшла година суду Його”.(Об'явл.14:7-8; 18:4)
Сили темряви вже не здатні втримати Церкву в полоні, бо “упав, упав великий Вавилон”, який “напоїв усі народи шаленим вином розпусти своєї”. До духовного Ізраїлю нині звернений заклик: “Вийди з неї, народе Мій, щоб не був ти спільником її гріхів, і щоб не зазнати покарань її”.(Об'явл.14:7-8; 18:4) Подібно до невільників, що прислухалися до заклику: “Утікайте з-посеред Вавилону”.(Єрем.51:6) і повернулися до Обітованого краю, так і сьогодні богобоязливі люди прислухаються до заклику вийти з духовного Вавилону. Незабаром, осяяні Божественною благодаттю, вони житимуть на Новій Землі, у небесному Ханаані.
За днів Малахії глузливе запитання нерозкаяних: “Де Бог правосуддя?” — отримало серйозну відповідь: “Господь, Якого ви шукаєте, негайно прибуде до храму Свого... Ангел Заповіту... І хто витримає день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з'явиться? Бо Він, немов той вогонь ливарний, неначе у пральників луг. І Він сяде плавити та очищувати срібло. Очистить синів Левія, і переплавить їх, як золото й срібло, і будуть вони для Господа приносити жертву в правді. Тоді дар Юди та Єрусалиму буде приємний для Господа, як за днів віковічних і в роки стародавні”.(Мал.2:17; 3:1-4)
Перед самою появою обітованого Месії предтеча Христа звіщав митникам і грішникам, фарисеям і саддукеям вістку покаяння, бо “наблизилось Царство Небесне!”(Матв.З:2)
Сьогодні послані Богом вісники, у силі й дусі Іллі та Йоана Хрестителя, звертають увагу засудженого світу на серйозні події, які незабаром відбудуться у зв'язку із закінченням часу випробування та з'явленням Ісуса Христа як Царя царів і Пана панів. Незабаром кожна людина буде суджена за своїми вчинками. Прийшла година Божого суду, і на членів Його Церкви покладена серйозна відповідальність: застерегти тих, котрі стоять на краю вічної загибелі. У нашому великому світі кожному бажаючому необхідно пояснити принципи, навколо яких точиться велика боротьба і від яких залежить доля усього людства.
У ці останні години випробування дітей Землі, коли незабаром має вирішитися вічна доля кожної душі, Господь неба й землі чекає, що Його Церква, як ніколи раніше, активно візьметься за діло. Тих, хто через пізнання дорогоцінної Істини знайшов свободу в Христі, Господь Ісус вважає Своєю власністю і ставить їх вище від усіх інших народів на Землі. Він сподівається, що вони звіщатимуть чесноти Того, Хто покликав їх із темряви до чудового Свого світла. Благословення, так щедро злиті на них, повинні бути передані іншим. Добра вістка спасіння має досягти кожного народу, племені, язика й народності.
У своїх видіннях стародавні пророки бачили Господа слави, Котрий зливав особливе світло на Свою Церкву під час темряви й невір'я напередодні Другого пришестя. Він сходить над Своєю Церквою як “Сонце Праведності і лікування в проміннях Його”.(Мал.4:2) Кожний справжній учень Христа має поширювати навколо себе життєдайний вплив, бадьорість, співчуття, правдиве зцілення.
Прихід Христа відбудеться у найпохмуріший період історії Землі. Дні Ноя і Лота дають повне уявлення про стан світу перед приходом Сина Людського. Писання, вказуючи на той час, провіщає, що сатана діятиме з великою силою та “з усяким підступом неправди”.(2Сол.2:9-10) Його роботу можна чітко зауважити в поширенні темряви, численних хибних ученнях, єресях та омані цих останніх днів. Сатана поневолив не лише світ; його омана витісняє нашого Господа Ісуса Христа навіть із так званих церков. Морок великого відступництва стає як опівнічна темрява. Для Божого народу цей час перетвориться на ніч випробування, ніч плачу, ніч переслідувань за правду. Але серед усієї цієї нічної пітьми засяє Боже світло.
Господь звелить “світлу засяяти з темряви”.(2Кор.4:6) Коли “земля була пуста та порожня, і над безоднею була темрява, Дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: ‘Нехай буде світло!’ І настало Світло!”(Бут.1:2-3) Так і в ніч духовної темряви пролунає Боже слово: “Нехай буде світло!” Бог наказує Своєму народові: “Уставай, світися... бо прийшло твоє світло, і слава Господня над тобою засяяла”.(Ісаї 60:1-2)
“Бо темрява землю вкриває, — продовжує Писання, — і морок — народи, а над тобою сяє Господь, і слава Його з'явилась над тобою!”(Ісаї 60:1-2) Христос, — сяйво слави Отця, — зійшов у світ як світло. Він прийшов, аби явити Бога людям; про Нього записано, що Він був помазаний “Святим Духом і силою”, “ходив, роблячи добро”.(Дії 10:38) У Назаретській синагозі Він сказав: “Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене звіщати Добру новину убогим і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим — прозріння і відпустити змучених на волю, звіщати рік Господнього помилування”.(Луки 4:18-19) Цю роботу Спаситель доручив і Своїм учням. “Ви — світло для світу... — говорить Він. — Тож нехай сяє ваше світло перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного”.(Матв.5:14,16)