Наголошуючи на гріхах Юди, що, врешті-решт, призвели до вавилонського полону, Господь сказав: “Суботи Мої зневажаєш...” “Тоді Я вилив на них Мій гнів, і вогнем обурення Мого Я їх знищив. Я повернув на голову їхні переступи”.(Єзек.22:8,31)
При відбудові Єрусалиму за днів Неемії порушення суботи також суворо засуджувалося: “Чи ж не так робили ваші батьки, за що послав Бог наш усе це лихо на нас та на це місто? А ви ще збільшуєте гнів Його на Ізраїля зневажанням суботи”.(Неєм.13:18)
Під час Свого земного служіння Христос постійно наголошував на необхідності дотримання суботи; у Своєму вченні Він виявляв пошану до Заповіді, яку Сам встановив. За днів Ісуса дотримання суботи було настільки спотворене, що воно відображало скоріше людський егоїзм і деспотизм, аніж характер Бога. Христос відкинув фальшиве вчення, за яким люди претендували, що знають Бога; насправді ж вони представляли Його в неправильному світлі. Хоча рабини ставилися до Христа з лютою ворожістю. Він ні в чому не поступився їхнім вимогам і продовжував дотримуватись суботи відповідно до Божого Закону.
Зрозумілою для всіх мовою Він багато разів засвідчував про Свою пошану до Закону Єгови.
“Не думайте, що Я прийшов відмінити Закон або Пророків, — сказав Він, — Я не прийшов відмінити, але сповнити. Запевняю вас: доки будуть існувати небо й земля, жодна йота, жодна риска із Закону не зникне — все збудеться. Хто ж порушить одну з найменших цих Заповідей і так навчить людей, — він найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься у Царстві Небесному”.(Матв.5:17-19)
Протягом усієї християнської епохи великий ворог людського щастя робив суботу четвертої Заповіді об'єктом особливих нападів. Сатана говорить: ...я буду діяти всупереч Божим намірам. Я дам можливість своїм послідовникам скасувати Божий пам’ятник — сьомий день, суботу. Таким чином я доведу світові, що благословенний і освячений Богом день змінений. Люди забудуть про цей день. Я знищу будь-яку згадку про нього. Замість цього дня я встановлю день, який не отримав Божого схвалення і не може бути ознакою між Богом і Його народом. А тих, котрі приймають цей день, я примушу надати йому такої святості, якою Бог позначив день сьомий.
Я звеличу себе через свого намісника. Перший день буде піднесений, а протестантський світ прийме цю фальшиву суботу за справжню. Через порушення встановленої Богом суботи я примушу людей зневажати і Його закон. Слова “це ознака між Мною та між вами у всі віки” будуть стосуватися моєї суботи.
Таким чином світ стане моїм. Я буду правителем Землі, князем світу. Я настільки опаную розумом своїх підвладних, що Божа субота стане об'єктом повної зневаги. Що ж стосується ознаки, то я вчиню так, що дотримання сьомого дня стане ознакою непокори земним правителям. Людські закони будуть настільки суворими, що чоловіки і жінки не наважаться святкувати сьомий день, суботу. Боячись залишитися без їжі та одягу, вони об'єднаються зі світом у порушенні Божого Закону. Земля повністю перебуватиме під моєю владою…
Встановленням фальшивої суботи ворог мав намір “змінити часи та закони”. Однак чи досяг він значного успіху в справі зміни Божого Закону? Відповідь на це запитання міститься в 31—му розділі книги Вихід. Ось що говорить про сьомий день, суботу, Господь, Котрий вчора, сьогодні й навіки той самий: “Це ознака між Мною та між вами для ваших поколінь… Це ознака навіки”.(Вих.31;13,17) Фальшивий дороговказ спрямовує лише на хибний шлях, але Бог не підвладний змінам. Він залишається всемогутнім Богом Ізраїлю. “Народи в Нього — неначе крапля з відра; вони не більш, ніж на вазі пилинка! Таж Він острови підіймає, немов порошинку! Усього Лівану не вистачить на жертовне вогнище; не вистачить і тварин на цілопалення! Усі народи перед Ним — ніщо; вони в Нього менші марноти та порожнечі”.(Ісаї 40:15-17) Сьогодні, як і за часів Ахава та Іллі, Господь залишається ревнителем Свого Закону.
Але як же зневажено Його Слово! Нині світ відкрито повстав проти Бога. Це, воістину, непокірне покоління, сповнене невдячності, формалізму, лицемірства, гордості і відступництва. Люди зневажають Біблію й Істину. Ісус бачить, що Його Закон відкидають, Його любов'ю нехтують, а до Його посланців ставляться байдуже.
Він звертався до людей мовою Свого милосердя, однак виявилось, що вони їх не потребують; Він посилав застереження, але до них не прислухались. Храм людської душі перетворився на місце злочинної торгівлі. Егоїзм, заздрість, гордість, злоба — усе це викохується в серцях.
Багато хто, не вагаючись, глузує зі Слова Божого, а тих, що беззастережно вірять йому, роблять посміховищем. Зростає зневага до закону й порядку, що безпосередньо провадить до порушення чітких повелінь Єгови. Насильство і злочин — ось результат збочення людей, які поклоняються в капищах ідолам та марно шукають щастя й миру.
Нехтування Заповіддю про суботу спостерігається майже повсюдно. Якими ж зухвалими безбожниками стали ті, котрі запроваджують закони на захист удаваної святості першого дня тижня і , разом з тим узаконюють торгівлю спиртними напоями! Вважаючи себе мудрішими за Слово, вони намагаються чинити тиск на людське сумління, схвалюючи зло, яке руйнує і спотворює до звіроподібного стану створені за Божим образом істоти. Автором таких законів є сам сатана. Йому добре відомо, що на тих, хто підносить людські закони понад Божественні, лежить Боже прокляття, але він робить усе можливе, щоб запровадити людей на широку дорогу, кінець якої — загибель.
Люди настільки звикли шанувати людські судження і постанови, що майже весь світ пішов слідом за ідолами. А той, котрий прагне змінити Божий Закон, удається до омани й хитрощів, аби лише змусити людей протистати Богові і тій відзнаці, яка є відмітною рисою праведних. Однак Господь не дозволить, щоб людина безкарно порушувала і зневажала Його закон. Прийде час, коли “горді очі людини поникнуть, і буде принижена людська пиха;. — один лише Господь залишиться найвищим того дня! ”(Ісаї 2:11) Хоч скептики, глузуючи та насміхаючись, можуть заперечувати вимоги Божого Закону; хоч світський дух може згубно впливати на багатьох людей; хоч Божа справа може звершуватися ціною великих зусиль і постійної жертви, однак, врешті-решт, істина прийде до свого славного тріумфу.
Наприкінці Божої роботи на землі норми Його Закону знову будуть піднесені. Попри те, що фальшива релігія може переважати, а беззаконня намножуватися; хоча любов багатьох може охолонути, а Голгофський хрест втратити своє значення; хоч темрява, подібно до смертної тіні, може огорнути землю, а популярні теорії та вчення повстануть проти істини, незважаючи на те, що з метою знищення Божого народу може складатися змова за змовою — у годину найбільшої небезпеки Бог Іллі підійме людей, які понесуть Його вістку, і ніщо не зможе примусити їх замовкнути. В густонаселених великих містах, у поселеннях, де люди у своїй зухвалості зайшли так далеко, що зневажили Всевишнього, — скрізь пролунає голос суворого докору. Вибрані Богом мужі безстрашно засуджуватимуть союз церкви зі світом. Вони щиро закликатимуть людей зректися людських постанов і дотримуватися правдивої суботи. “Побійтеся Бога й віддайте славу Йому, — звіщатимуть вони усім народам, — бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела... Кали хто поклоняється звірові та його образові, і приймає знак на своє чоло або на свою руку, той питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене в чаші гніву Його”.(Об’явл.14:7-10)
Бог не порушить Свого Заповіту і не змінить Слова, яке вийшло з Його уст. Боже Слово непорушно стоятиме повіки, як і Його престол. Написаний Божим перстом, Заповіт буде представлений під час суду, й увесь світ стане перед Вічним Суддею для того, щоб почути свій вирок.
Сьогодні, як і за днів Іллі, між тими, котрі дотримуються Божих Заповідей, та поклонниками фальшивих богів існує чітка межа. “Докіль кульгатимете на обидва боки? — вигукнув Ілля. — Коли Господь є Бог, ходіть за Ним; коли ж це Ваал — ходіть за ним”.(1Цар.18:21)