Після того як військо проголосило Єгу царем, він поспішив до Ізреелу, де став винищувати тих, котрі свідомо грішили і вводили в гріх інших. Ізраїльський цар Єгорам, юдейський цар Ахазія, Єзавель, цариця-мати, й “усі позосталі з Ахавового дому в Ізреелі, всі вельможі його, і знайомі його, і священики його” — усі були знищені. “Усі пророки Ваала, усі, хто служив йому, та всі жерці”, котрі жили в центрі поклоніння Ваалові поблизу Самарії, загинули від меча. Язичеських бовванів було розбито і спалено, а храм Ваала перетворено на руїни. Так “викорінив Єгу Ваала з Ізраїлю”.(2Цар.10:11,19,28)
Звістка про таке тотальне винищення дійшла до Аталії, дочки Єзавелі, котрій усе ще належало керівне становище в Юдиному царстві. Побачивши, що її син, цар юдейський, помер, вона “встала й вигубила увесь царський рід юдиного дому”... Під час цієї різанини загинули всі нащадки Давида, котрі мали право на престол, окрім однієї дитини — Йоаса, якого дружина первосвященика Єгояди сховала на території храму. Дитину переховували протягом шести років, поки “Ата лія... царювала над краєм”.(2Хронік 22:10,12; 23:8,12,16,21)
Наприкінці цього часу “левити та весь Юда”(2Хронік 22:10,12; 23:8,12,16,21) разом із первосвящеником Єгоядом помазали хлопчика Йоаса на царя. “Усі плескали в долоні, вигукуючи: ‘Нехай живе цар!’”.(2Цар.11:12,14,18)
“І почула Аталія голос народу, що зібрався і славив царя, і прийшла до народу в Господній дім”.(2Хронік 22:10,12; 23:8,12,16,21) “І бачить — стоїть цар за звичаєм на підвищенні, а при царі співаки й сурмачі, і увесь народ Краю веселиться й сурмить у сурми.
І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: ‘Зрада! зрада!’”.(2Цар.11:12,14,18) Але Єгояда наказав воїнам схопити Аталію та всіх її прихильників і вивести їх з храму на місце страти, де вони й загинули.
Так загинув останній член Ахавового дому. Зі знищенням останнього з його нащадків було покладено край страшному нещастю, яке спіткало країну через шлюб Ахава з Єзавеллю. Навіть в юдейському краї, де поклоніння правдивому Богові ніколи не було офіційно відмінено, Аталія спромоглася звести багатьох. Одразу після страти нерозкаяної цариці “пішов увесь народ Краю до ваалового храму і зруйнував його; Він розбив на друзки жертовники його, і бовванів його, а Матта на, Ваалового жерця, убили перед жертовниками”.(2Цар.11:12,14,18)
Надійшов час великих реформ. Учасники коронації Йо аса урочисто поклялись, що “будуть народом Господнім”. І тепер, коли Юдейське царство звільнилося від згубного впливу доньки Єзавелі, коли священиків Ваалових було знищено, а їхній храм зруйновано, “радів увесь народ Краю, заспокоїлось і місто”.(2Хронік 22:10,12; 23:8,12,16,21)
Розділ 17. Покликання Єлисея
Бог звелів Іллі помазати замість себе іншого пророка. “Єлисея, Шафатового сина... помажеш на пророка замість себе”,(1Цар.19:16) — сказав Він; виконуючи це повеління, Ілля пішов шукати Єлисея. Йдучи на північ, Ілля захоплювався тим, як змінився краєвид за цей короткий проміжок часу! Ще зовсім недавно земля була висохлою, лани залишалися необробленими, тому що впродовж трьох з половиною років не було ані роси, ані дощу. Тепер усюди буяла зелень, ніби надолужуючи втрачене за роки посухи і голоду.
Батько Єлисея був заможним селянином; він і його родина, незважаючи на майже загальне відступництво, не схилили колін перед Ваалом. Це була оселя, в якій шанували Бога і дотримання віри стародавнього Ізраїлю було правилом щоденного життя. Саме в такому оточенні пройшли дитячі роки Єлисея. У тишині сільського життя, навчаючись від Бога та природи, займаючись корисною працею, він призвичаївся до простоти, послуху батькам та Богові, що зробило його гідним високого становища в майбутньому.
На пророче служіння Єлисей був покликаний якраз тоді, коли разом із батьковими слугами орав поле. Він завжди охоче брався за будь-яку роботу. В ньому вдало поєднувалися здібності керівника з лагідністю людини, готової служити іншим. Незважаючи на свою спокійну, м'яку вдачу, він був енергійним і непохитним.
Єлисею були притаманні чесність, вірність, любов до Бога і страх Господній. Завдяки скромній щоденній праці він досяг цілеспрямованості і благородства характеру, постійно зростаючи в благодаті та пізнанні. Виконуючи разом з батьком звичайні щоденні обов'язки по господарству, він навчився співпрацювати з Богом.
Виявляючи вірність у малому, Єлисей готувався до більшої відповідальності. Завдяки практичному досвіду він з дня на день ставав дедалі більш придатним для важливої і благороднішої діяльності. Він навчився служити і разом з тим наставляти та керувати. У цьому міститься важливий урок для всіх. Ніхто не знає намірів Господа, коли Він ставить людину в ті чи інші обставини, однак усі можуть бути впевненими, що вірність у малому робить людей придатними до вищих обов'язків. Кожний наш учинок відкриває характер, і лише того, хто, виконуючи щоденні обов'язки, виявився “працівником бездоганним”,(2Тим.2:15) Бог може вшанувати вищим служінням.
Хто не серйозно ставиться до малих обов'язків, той доводить свою неспроможність посісти більш відповідальне становище. Він може вважати себе цілком компетентним, аби звершувати великі справи, однак Бог дивиться глибше. Після певного випробування і невідомої людині перевірки навпроти його імені буде записаний вирок: “Тебе зважено на вазі, і знайдено легким”.(Дан.5:27) Його невірність обертається проти нього самого. Він втрачає можливість отримати благодать, владу, сильний характер, які досягаються шляхом повного самозречення.
Чимало людей вважають своє життя даремним, якщо воно не пов'язане з релігійною працею і не сприяє наближенню Царства Божого. Якби відкрилась можливість зробити щось визначне, з якою радістю вони взялися б за цю справу! Але оскільки вони здатні послужити лише в малому, то вважають, що можуть взагалі нічого не робити. Проте вони помиляються. Людина може активно служити Богові, виконуючи навіть найпростішу щоденну працю: валити ліс, розчищати землю чи орати. Мати, яка виховує своїх дітей для Христа, так само працює для Бога, як і проповідник за кафедрою.
Багато людей, палко мріючи про особливі таланти, які дали б їм змогу здійснювати велику справу, водночас нехтують буденними обов'язками, виконання яких може зробити життя “приємним запахом”. Нехай такі люди беруться за виконання тих обов'язків, які нині покладаються на них. Успіх залежить не стільки від таланту, скільки від енергії та бажання працювати. Не блискучі здібності роблять людей придатними для успішного служіння, а сумлінне виконання щоденних обов'язків, відчуття задоволення, непідробне, щире зацікавлення в благополуччі інших. І в найскромніших обставинах життя можна досягти справжньої величі. Звичайнісінька справа, виконана сумлінно і з любов'ю, є прекрасною в Божих очах.
Коли за Божественним дорученням Ілля вирушив на пошуки свого наступника і проходив полем, на якому орав Єлисей, він кинув на плечі молодого чоловіка плащ посвячення. За роки голоду сім'я Шафата довідалася про роботу та місію Іллі, і тепер під впливом Духа Божого Єлисей зрозумів значення вчинку пророка. Для нього це було ознакою того, що Бог покликав його стати наступником Іллі.
“І залишивши волів, Єлисей побіг за Іллею й сказав: ‘Дозволь мені поцілувати батька й матір, тоді піду за тобою!’. А той відповів йому: ‘Іди, але повертайся назад, бо що належало до мене, то я зробив тобі’. Ці слова були не відмовою, а випробуванням віри. Єлисей повинен був усе зважити і твердо вирішити: прийняти чи відкинути це покликання. Якщо його вабило домашнє життя з його перевагами, він був вільний залишитися вдома. Однак Єлисей розумів значення покликання. Він знав, що воно походить від Бога, тому, не вагаючись, підкорився. За жодні світські радості він не бажав відмовитися від можливості стати Божим вісником та від переваги спілкуватися з Його слугою. Він взяв пару волів і зарізав їх, а спаливши плуг, зварив воловину та й роздав людям, щоб їли. Тоді встав і пішов за Іллею й служив йому”.(1Цар.19:20-21) Не вагаючись, він залишив дім, у якому його любили, аби супроводжувати пророка в його нелегкому мінливому житті.
Якби Єлисей запитав Іллю, що від нього вимагається і якою буде його робота, — він отримав би відповідь: Бог знає і відкриє тобі. Якщо служитимеш Господеві, Він дасть відповідь на кожне твоє запитання. Можеш іти за мною, якщо ти впевнений, що Бог кличе тебе. Пам'ятай, що за мною стоїть Бог і це Його голос ти чуєш. Якщо задля здобуття Божої милості ти можеш порахувати за сміття все, чим володієш, то приходь.