Подібну відповідь Христос дав молодому начальникові, коли той запитав: “Що маю зробити доброго, щоб мати життя вічне?” “Коли хочеш бути досконалим, — відповів Христос, — піди та продай своє майно, роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь і йди за Мною”.(Матв.19:16,21-22)
Єлисей, не озираючись на залишені задоволення й вигоди родинного добробуту, відгукнувся на заклик до служіння. На відміну від нього молодий начальник, почувши слова Спасителя, “відійшов із сумом, бо мав великі маєтки”.(Матв.19:16,21-22) Він не бажав жертвувати. Своє багатство він любив більше, ніж Бога. Відмовившись зректися усього задля Христа, він показав, що не достойний зайняти місце у справі служіння Господеві.
До кожного з нас звернений заклик покласти все на вівтар служіння. Не всі запрошуються здійснювати служіння, подібне до служіння Єлисея; не всім пропонується продати все майно, але Бог очікує, щоб на перше місце в житті ми поставили служіння Йому, щоб у нашому житті не було жодного дня, коли б ми не зробили принаймні чогось для успіху Божої справи на землі. Він не чекає від усіх однакового служіння. Один може бути покликаний працювати в чужій країні, інший запрошується віддати свої кошти на підтримку євангельської роботи. Бог приймає жертву кожного, якщо людина присвячує Йому своє життя й прагнення. Хто готовий на таке посвячення, ті почують заклик Неба й відгукнуться.
Кожному, хто стає спільником Його благодаті, Господь доручає працю для інших. Кожний із нас має стати на своїй ділянці роботи і сказати: “Ось я, пошли мене”.(Ісаї 6:8)
До якої праці не була б покликана людина, чи то проповідник, лікар, комерсант, землероб, фахівець у певній галузі, механік, — на кожному лежить певна відповідальність. Завдання усіх — відкривати Євангеліє спасіння іншим. Тому кожна справа, за яку християни беруться, має стати засобом для досягнення саме цієї мети.
Спочатку від Єлисея не вимагалося чогось особливого. На нього були покладені повсякденні обов'язки. Слово Боже зазначає, що він просто поливав воду на руки свого пана Іллі. Він був готовий виконувати всі Господні повеління, навчаючись на кожному кроці покірливості та послужливості. Як особистий слуга пророка, він продовжував сумлінно виконувати свої скромні обов'язки, з дня на день утверджуючись у бажанні посвятити себе дорученій йому Богом справі.
Життя Єлисея після його приєднання до Іллі не було позбавлене спокус. Він зустрічався з багатьма випробуваннями, але в кожній критичній ситуації покладався на Бога. Його спокушали згадки про залишену ним домівку, але щоразу він намагався відігнати від себе подібні думки. Поклавши руку на плуга, він вирішив не озиратися назад, і в усіх випробуваннях залишився вірним своєму обов'язку.
Служіння Богові включає в себе набагато більше, ніж тільки проповідь Слова. Передовсім це означає навчати молодь так, як Ілля навчав Єлисея. Це означає, що їх потрібно відірвати від звичайних занять і покласти на них відповідальність за Божу справу. Спочатку давати їм невеликі доручення, а пізніше, в міру набуття ними досвіду, давати складніші завдання. Служіння Богові звершують мужі віри й молитви, котрі мають право сказати: “Що було від початку, що ми чули, що бачили на власні очі, що ми оглядали, і до чого доторкалися руки наші, — про Слово життя... що ми побачили й почули, сповіщаємо й вам”.(1Йоан.1:1-3)
Молоді недосвідчені працівники повинні навчатися, співпрацюючи з досвідченими Божими слугами. Таким чином вони навчаться нести тягар відповідальності.
Хто займається вихованням молодих працівників, ті звершують вельми благородне служіння. З ними співпрацює Сам Господь. А покликані на служіння молоді люди, котрі мають перевагу тісно спілкуватися з щирими, побожними працівниками, мають якнайкраще використати цю можливість. Бог вшанував їх, обравши на Своє служіння і пославши туди, де вони зможуть виявити себе повною мірою, тому вони повинні намагатись бути скромними, вірними, слухняними і жертовними. Якщо вони підкоряться Божому вихованню, виконуючи Його вказівки й обираючи Його слуг своїми порадниками, то стануть праведними, принциповими і стійкими мужами, котрим Бог цілковито може довірити відповідальну справу.
Поки проповідуватиметься чисте Євангеліє, Бог закликатиме людей від плуга або звичайного комерційного бізнесу, що повністю займає їхній розум, аби вони могли пройти школу виховання з досвідченими мужами.
Навчившись успішно працювати, вони будуть з великою силою звіщати істину. Завдяки чудовим проявам Божественного Провидіння гори труднощів будуть зрушені з місця і вкинуті в море. Мешканці землі почують і зрозуміють вістку, яка має для них вирішальне значення. Люди пізнають, що є істина. Робота просуватиметься вперед, поки увесь світ не почує вістки застереження, і тоді настане кінець.
Протягом кількох років після свого покликання Єлисей працював разом з Іллею; молодий чоловік з кожним днем набував усе більше необхідних знань. Ілля був Божим знаряддям для подолання величезного зла. Ідолопоклонству, яке за підтримки Ахава та язичниці Єзавелі заразило народ, було завдано рішучого удару. Ізраїльтяни пробудилися, Ваалові пророки були знищені, і багато хто навернувся до служіння істинному Богові.
Наступник Іллі за допомогою старанного терпеливого навчання повинен був далі провадити Ізраїль вірними шляхами. Спілкування з Іллею — найбільшим пророком від часу Мойсея, приготувало його до праці, яку він незабаром мав виконувати самостійно.
За роки спільного служіння з Єлисеєм Іллі час від часу доводилося зустрічатися із жахливим злом, яке він суворо докоряв. Коли нечестивий Ахав привласнив виноградник На вата, Ілля передрік як його особисту долю, так і усієї його родини. Так само, коли Ахазія після смерті свого батька Ахава залишив живого Бога і став поклонятися богові екронському Ваал-Зевуву, Ілля знову підніс свій голос у палкому протесті.
Засновані Самуїлом пророчі школи за роки відступництва Ізраїлю занепали. Ілля знову відродив ці школи, аби молоді люди могли здобувати освіту, яка б заохочувала їх звеличувати і шанувати закон. У Писанні згадуються три такі школи — Гілгалі, Бет-Елі та Єрихоні. Перед своїм вознесінням на небо Ілля з Єлисеєм відвідав ці навчальні центри. Божий пророк повторив ті ж повчання, з якими звертався під час попередніх візитів. Він особливим чином наголосив на їхній високій перевазі — зберігати вірність небесному Богові. Він також навчав, що простота є важливою складовою частиною виховання. Тільки таким чином вони могли здобути святі якості характеру, готуючись до праці для Господа.
Ілля тішився, зауважуючи успіхи, досягнуті цими школами. Справа реформи ще не була закінчена, однак він уже міг бачити в усьому царстві виконання слів Господа: “В Ізраїлі Я позоставив сім тисяч, коліна яких не схилялися перед Ваалом”.(1Цар.19:18)
Коли Єлисей супроводжував пророка під час відвідування шкіл, його віра і рішучість були ще раз випробувані. У Гілгалі, а згодом Бет-Елі та Єрихоні пророк пропонував йому повернутися додому. “Зостанься тут, — сказав Ілля, — бо Господь посилає мене аж до Бет-Елу”. Та Єлисей, який звик ходити за плугом, був навчений не розчаровуватися та не падати духом. Нині також, поклавши руку на плуг нових обов'язків, він не міг змінити свій намір. Поки ще залишалася можливість удосконалюватися для служіння, він вирішив не залишати свого вчителя. Ілля не знав, що учням пророчих шкіл і, зокрема, Єлисею було відкрито, що він буде забраний на Небо. І тепер випробуваний слуга Божого чоловіка не відходив від нього. На чергову пропозицію повернутися назад він щоразу відповідав: “Як живий Господь і жива душа твоя, — я не залишу тебе!”
“І йшли вони обидва... і стали над Йорданом. Тоді взяв Ілля свій плащ, згорнув його, і вдарив по воді, і вода розступилась на обидва боки... А як вони перейшли, то Ілля сказав до Єлисея, ‘Проси, що маю зробити тобі, перш ніж буду взятий від тебе!’”