Коли ж вони прийшли в дім, Єлисей увійшов до кімнати, де лежала мертва дитина, “замкнув двері, так що в кімнаті їх залишилось двоє, і молився до Господа. Після цього підійшов до ліжка, простягся над хлопчиком, притулив свої уста до його уст, свої очі до його оченят, і свої долоні положив на долоні його, і пригорнувся до нього, і зігрілось тіло тієї дитини!.. Піднявсь він знову, почав ходити по світлиці туди й сюди, потім підійшов знову й схилився над ним, — і аж хлоп'ятко чхнуло аж сім раз, і розплющило оченята!”
Покликавши Гехазі, Єлисей звелів привести матір хлопчика. “І коли вона увійшла, сказав їй Єлисей: ‘Візьми свого сина!’ Підійшовши, вона впала йому в ноги і вклонилася до землі. Потім взяла вона сина свого й вийшла”...
Так була винагороджена віра цієї жінки. Христос — великий Життєдавець, повернув їй сина. Так будуть винагороджені всі Його вірні послідовники, коли в день Другого пришестя смерть втратить своє жало, а влада могили буде переможена. Тоді Він поверне Своїм слугам дітей, яких забрала в них люта смерть. “Так говорить Господь: у Рамі чути голосіння, плач та гірке ридання: Рахиль плаче за дітьми своїми, не хоче бути потішеною, бо їх немає... Так говорить Господь: Годі тобі ридати та голосити; нехай твої очі сліз не проливають, бо є нагорода за біль твій, — говорить Господь, — діти твої повернуться з краю ворожого! Є ще надія для потомства твого, — говорить Господь, — діти твої повернуться до границь твоїх!”.(Єрем.31:15-17)
Коли ми сумуємо за своїми померлими, Ісус потішає нас словами глибокої надії: “З рук шеолу Я визволю їх, від смерті їх врятую. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога?”.(Осії 13:14) “Я Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки і маю ключі від смерті й від аду”.(Об’явл.1:18) “Адже Сам Господь із наказом, при голосі Архангела та при Божій сурмі зійде з неба, і першими воскреснуть померлі в Христі. Потім ми, що живемо й залишимось, будемо підхоплені разом із ними на хмари на зустріч з Господом у повітрі, — і так завжди будемо з Господом”.(1Сол.4:16-17)
Подібно до Спасителя людства, прообразом Якого був Єлисей, він у своєму служінні людям поєднував роботу зцілення з повчанням. Протягом довгих років свого вірного, невтомного, плідного служіння Єлисей робив усе, щоб сприяти зміцненню та розвитку важливої виховної роботи в пророчих школах. Завдяки Божому Провидінню його повчання для молодих людей, які там навчалися, супроводжувались могутнім впливом Святого Духа, а іноді й іншими незаперечними доказами його авторитету як слуги Єгови.
Один із таких досвідів трапився під час одного з його візитів до школи в Гілгалі, коли він отруєну їжу зробив придатною для вживання. “В краю був голод. Одного разу, коли пророчі сини сиділи перед ним, він сказав своєму слузі: ‘Постав великого казана на вогонь і звари їжу пророчим учням’”.
Один з них пішов у поле, аби назбирати зелені; він знайшов там рослину, що в'ється, і нарвав із неї повну свою одежу диких огірків. Він прийшов і накришив їх у казан з юшкою, хоча ніхто не знав, що то за плоди. І налили вони людям їжі. Як тільки вони скуштували ту їжу, то закричали й сказали: “‘Смерть у казані, чоловіче Божий!’ І не могли вони їсти... Тоді Єлисей сказав: ‘Принесіть муки’. І він всипав її в казан і сказав: ‘Наливай людям, і нехай їдять’. І вже не було нічого шкідливого в казані”.
Так само під час посухи Єлисей нагодував у Гілгалі сто чоловік невеличким дарунком, який йому приніс “чоловік із Баал-Шапішу”. Це був “хліб первоплоду, — двадцять ячмінних хлібців та зерна в колосках”. Люди, які були з ним, потребували їжі. Отримавши таке приношення, він сказав своєму слузі: “‘Дай людям, і нехай вони їдять’. А слуга його сказав: ‘Що тут класти перед сотнею чоловік?’ Та Єлисей сказав: ‘Дай людям і нехай їдять, бо так сказав Господь: їстимуть, та ще й зостанеться!’ І він поклав перед ними. Вони їли і ще зосталося за словом Господнім”.
Яке милосердя виявив Христос через Свого вісника, здійснивши чудо нагодування голодних! Таким чином, постійно і незмінно, можливо, не завжди таким помітним і відчутним способом, Господь Ісус турбується про задоволення людських потреб. Якби наш духовний зір був більш ясним, ми зауважили б, з яким співчуттям Бог ставиться до синів людських.
Перетворити крихти, якими ми володіємо, на повний достаток здатна лише Божа благодать. Його рука може збільшити їх у стократ. Своєю силою і владою Він може накрити стіл і в пустелі. Одним дотиком Своєї руки Він може збільшити мізерний запас їжі, зробивши його достатнім для всіх. Завдяки Божій силі хлібці та зерна в руках пророчих синів намножувалися.
Під час земного служіння Христа, коли Він здійснив подібне чудо нагодування народу, було виявлене таке ж невір'я, що й за днів стародавнього пророка. “Що тут класти перед сотнею чоловік?” — запитав Єлисеїв слуга. Так само, коли Ісус звелів Своїм учням нагодувати народ, ті відповіли: “Немає в нас більше нічого, окрім п'яти хлібів та двох рибин. Хіба підемо та й купимо поживи для всього цього народу”.(Луки 9:13) Що то для такої кількості?
Цей приклад містить повчання для Божих дітей усіх часів. Коли Господь доручає виконати якусь роботу, нехай люди не намагаються усвідомлювати, чи розсудливе це повеління, Чи ні, або якими можуть бути наслідки їхнього послуху. Ресурси, якими вони володіють, можуть видаватися надто малими, щоб задовольнити потребу, однак у Господніх руках їх виявиться навіть більше, ніж необхідно. “І він поклав перед ними. Вони їли і ще позосталося за словом Господнім”.
Сьогодні Церква має велику потребу в кращому розумінні Божого ставлення до викуплених смертю Його Сина; потрібна і більша віра в успіх Його справи на Землі. Нехай ніхто не витрачає часу, щоб оплакувати обмеженість своїх видимих можливостей. На перший погляд, вони можуть видаватися мізерними, але енергія та віра в Бога намножать їх. Дар, принесений Йому з подякою та молитвою про Його благословення, буде намножений Ним так само, як і їжа для пророчих синів і стомленого народу.
Розділ 20. Haaмaн
(На підставі 2Цар.5)
“Нааман, начальник війська сирійського царя, був великою людиною у свого пана, вельмиповажний, бо через нього Господь дав перемогу Сирії. Був він мужем хоробрим, але прокаженим”.
Сирійський цар Бен-Гадад завдав поразки ізраїльському війську під час трагічної битви, в якій загинув Ахав. З того часу на кордонах Ізраїлю постійно відбувалися воєнні сутички з сирійцями. Під час одного з таких походів була взята в полон маленька дівчинка, яка в країні своєї неволі “служила жінці Наамана”. Бувши рабинею, далеко від свого дому ця дитина, однак, була одним із Божих свідків. Сама того не усвідомлюючи, вона виконувала завдання, задля якого Бог обрав Ізраїль Своїм народом. Прислуговуючи в язичницькому домі, дівчинка глибоко співчувала своєму господареві в його хворобі; пам'ятаючи здійснені Єлисеєм чудеса зцілення, вона сказала своїй пані: “О, коли б мій пан побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прокази його!” Вона знала, що Єлисей володів небесною силою і вірила, що Нааман міг отримати зцілення цією силою.
Поведінка дівчинки — невільниці в язичеському домі — є могутнім свідченням на користь отриманого в ранньому дитинстві виховання у батьківському домі. Батькам і матерям виявлено найвищу довіру з піклування та виховання своїх дітей. Батьки закладають основи звичок і характеру дітей. Від їхнього особистого прикладу і виховання багато в чому залежить майбутнє дітей.
Благословенні батьки, життя яких є справжнім відображенням Божественного життя, так що обітниці й Заповіді Божі пробуджують у дітях вдячність і шанобливість; щасливі батьки, ніжність, справедливість і довготерпіння яких свідчать дитині про любов, справедливість і довготерпіння Бога. Виховуючи в дитині любов, довіру і слухняність по відношенню до себе, вони навчають її любити, довіряти і коритися Небесному Отцеві. Батьки, котрі передають дитині такий дар, забезпечують її скарбом, ціннішим за багатства усього світу, неминущими, як сама вічність, цінностями.
Ми не знаємо, до якого служіння будуть покликані наші діти. Вони можуть провести своє життя в колі сім'ї, виконувати звичайну працю або ж, як учителі Євангелія, вирушать в язичницькі краї. Та чим би люди не займалися, усі вони по Окликані бути Божими місіонерами, служителями благодаті для світу. Вони мають отримати таке виховання, яке допоможе їм іти за Христом у самовідданому служінні.