Ось чому Ніневія, “оте веселе місто, що безпечно живе і говорить у серці своєму: ‘Я, і немає крім мене вже більше нікого’”, перетворилося на пустку, — “знищене та зруйноване”, стало “руїною, лігвом левів і пасовищем левчуків; в ньому спокійно ходили лев, левиця та левеня, — і ніхто не полохав їх!”.(Соф.2:14-15; Наума 2:11-12)
Дивлячись у майбутнє, коли гордість Ассирії буде понижена, Софонія пророкував: “І спочиватимуть посеред неї стада, усякі польові звірі. І пелікан, і чапля ночуватимуть на різьбяних мистецьких прикрасах, сови кричатимуть у вікнах, а на порозі ворона, бо окладини кедрові зникнуть”.(Соф.2:14-15; Наума 2:11-12)
Великою була слава Ассирійського царства; не менш великим було і його падіння. Пророк Єзекіїль, символічно представляючи Ассирію благородним кедром, передрік її падіння внаслідок гордості й жорстокості. Він писав: “Так сказав Господь Бог: За те, що ти... підняв верховіття своє аж у хмари, і запишалось серце твоє... за те видав Я тебе в руки Володаря народів. Він учинить з тобою відповідно до твого беззаконня і знищить тебе! Чужинці, найлютіші з народів, зрубають і відкинуть його. На гори й на всі долини попадають галузки його; гілляки його, поламані, валятимуться при всіх потоках землі. Усі народи землі повиходять з тіні його й покинуть його. На його поваленім стовбурі сидітиме все небесне птаство, а на його галуззі спочиватимуть усі польові звірі; щоб жодні дерева при воді не пишалися своїм високим зростом...
Так говорить Господь Бог: Того дня, як він зійшов у шеол, учинив Я жалобу... а всі польові дерева затужили по ньому. Від звуку його падіння затремтіли народи”.(Єзек.31:10-18)
До кінця часу розквіт і падіння Ассирії мають залишатися наочним уроком для всіх людей. І нині Бог питає людей землі, які у своїй гордості і зарозумілості повстають проти Нього: “Якому з едемських дерев ти став рівним у славі та величі? Однак ти будеш принижений разом з іншими едемськими деревами до підземної глибини”.(Єзек.31:10-18)
“Добрий Господь, притулок в день утиску; Він знає тих, котрі на Нього надіються! Але повінню, що з берегів виходить, Він дощенту знищить усіх, хто намагається піднестися над Всевишнім”.(Наума 1:7-8)
“Буде понижена гордість Ашшуру, і від Єгипту відніметься берло”.(3ах.10:11) Усе це вірно не лише щодо народів, які повставали проти Бога у давнину, а й відносно сучасних народів, які відмовляються виконувати Божественну волю. У день остаточної відплати, коли праведний Суддя всієї землі “просіє народи”(Ісаї 30:28-32) і праведним буде дозволено увійти до Божого міста, під небесним склепінням пролунають тріумфальні пісні викуплених. “Ваша пісня залунає, — говорить пророк, — яку ніч, коли відзначають свято, і радість серця вашого буде, як радість того, хто під сопілку йде на гору Господню, до Скелі Ізраїля. І Господь дасть почути велич голосу Свого... бо від голосу Господа стрепенеться Ашшур, який жезлом буде битий. Кожен удар — караючою палицею, яку Господь на нього спустить, буде під звуки арф і бубнів”.(Ісаї 30:28-32)
Розділ 31. Надія для язичників
Протягом свого служіння Ісая постійно свідчив про Божий намір щодо язичників. Інші пророки також згадували про цей Божественний план, але їхня мова не завжди була зрозумілою. Ісая був обдарований здатністю найбільш дохідливо доносити до свідомості юдеїв істину про те, що до Божого Ізраїлю прилучаться чимало людей, котрі не належать до тілесних нащадків Авраама. Це вчення не узгоджувалося з тогочасною теологією, однак пророк безстрашно проголошував дану йому Богом вістку, вселяючи надію в серця багатьох людей, котрі щиро прагнули обіцяних Авраамовому насінню духовних благословень.
У своєму Посланні до віруючих Риму апостол язичників наголошує на цій характерній особливості вчення Ісаї. “Ісая сміливо каже, — зазначає Павло, — знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, котрі про Мене не розпитували!”.(Римл.10:20)
Часто ізраїльтяни, здавалося, не розуміли або не бажали зрозуміти Божого наміру щодо язичників. Однак завдяки саме цьому намірові вони стали особливим незалежним народом серед народів землі. Авраамові, їхньому батькові, першому була дана обітниця Заповіту; він був покликаний залишити своїх рідних, піти в інший край і нести світло язичникам. Хоч йому і було обіцяне численне, як пісок на березі моря, потомство, однак родоначальником великого народу в Ханаанському краї він повинен був стати не задля егоїстичних цілей. Божий Заповіт з Авраамом поширювався на всі народи землі. “І поблагословлю Я тебе, — сказав Єгова, — і звеличу ім'я твоє, — і будеш ти благословенням. Благословлятиму тих, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинатиме, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі”.(Бут.12:2-3)
Незадовго до народження Ісака Бог поновив цей Заповіт і знову підтвердив Свій намір щодо людства. “В ньому поблагословляться всі народи землі”, — проголосив Господь щодо дитини обітниці. Згодом Небесний Гість ще раз повторив запевнення: “У твоєму потомстві благословляться всі народи землі”.(Бут.18:18; 22:18)
Дітям та онукам Авраама було добре відомо, що цей Заповіт не обмежується одним лише народом, але поширюється на всіх. Ізраїльтяни були звільнені з єгипетського рабства, аби стати благословенням для інших народів і щоб ім'я Бога стало відоме “по всій землі”.(Вих.9:16) Якби вони підкорялися Його вимогам, то своєю мудрістю й розумінням значно перевершили б усі народи, але така перевага надавалася їм тільки з метою виконання через них Божого наміру щодо “всіх народів землі”.
Чудові прояви Божественної сили, пов'язані з визволенням Ізраїлю з єгипетського рабства та підкоренням Обітованої землі, спонукали багатьох язичників визнати Бога ізраїльтян Верховним Володарем. “І пізнають єгиптяни, — говорилося в обітниці, — що Я Господь, коли простягну Свою руку на Єгипет, і виведу звідти Ізраїлевих синів”.(Вих.7:5; 12:31 32) Навіть гордий фараон був змушений визнати силу Єгови. “Ідіть, служіть Господеві, — спонукав він Мойсея й Аарона, — і поблагословіть також і мене”.(Вих.7:5; 12:31 32)
Під час мандрівки пустелею ізраїльтяни зауважували, що звістка про могутні діла Бога євреїв випереджує їх, і декотрі з язичників визнали Його єдиним правдивим Богом. У нечестивому Єрихоні жінка-язичниця засвідчила: “Господь, Бог ваш, — Він Бог на небесах угорі й на землі внизу!”.(Іс.Нав.2:11; Євр.11:31) Пізнання Єгови принесло їй спасіння. Вірою “Рахав не загинула з невірними”.(Іс.Нав.2:11; Євр.11:31) Її навернення не було винятковим проявом Божої милості до ідолопоклонників, які визнали Його божественний Авторитет. Мешканці Гівеона — численний народ центральної частини Краю — також залишили своє язичництво, приєдналися до Ізраїлю і розділили з ним благословення Заповіту.
Бог не визнає жодної національної, расової чи кастової відмінності. Він — Творець людства. Усі люди — одна сім'я завдяки творінню й викупленню. Христос прийшов зруйнувати будь-яку стіну Розділення, усунути всяку перешкоду у дворах храму, аби кожна душа могла мати вільний доступ до Бога. Його любов настільки широка, глибока і повна, що проникає всюди. Вона звільняє від сатанинського впливу всіх обманутих дияволом і підводить їх до Божого престолу, оточеного райдугою обітниці. У Христі немає ні юдея, ні геллена, ні раба, ні вільного.
Згодом після завоювання Обітованого краю люди майже забули добрі наміри Єгови щодо спасіння язичників, тому Він вважав за необхідне знову нагадати про Свій план. “Усі кінці землі, — говорить натхненний псалмист, — згадають, і до Господа навернуться, і вклоняться перед Ним всі племена народів”. “Прийдуть з Єгипту посли, і руки свої Ефіопія простягне до Бога”. “І будуть боятись народи Господнього імені, а всі земні царі — слави Твоєї... Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа, бо Він подивився із висоти Своєї Святині, Господь глянув на землю з Небес, щоб почути зітхання ув'язненого, щоб визволити призначених на смерть; щоб розповідати про Ім'я Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його, коли разом зберуться народи й держави служитимуть Господеві”.(Псал.22:28; 68:32; 102:16,19-23)