Якби Ізраїль залишався вірним своєму обов'язку, тоді всі народи землі розділили б із ним його благословення. Але серця тих, кому було довірене пізнання спасаючої Істини, залишалися байдужими до потреб оточуючих людей. Оскільки наміри Бога щодо інших народів були забуті, то на язичників почали дивитися як на людей, не гідних Його милості. Світло правди було приховане, запанувала темрява. Морок незнання огорнув народи; Божа любов була відома лише небагатьом, усюди панували гріх і забобони.
Така картина постала перед Ісаєю, коли його було покликано до пророчого служіння; однак він не розчарувався, тому що в його пам'яті ще лунав тріумфальний хор ангелів навколо Божого престолу: “Уся земля повна слави Його!”. (Ісаї 6:3; 11:9; 25:7; 44:5; 52:6,10) Його віра була підкріплена видіннями славних перемог Божої Церкви, коли “земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває”.(Ісаї 6:3; 11:9; 25:7; 44:5; 52:6,10) Врешті-решт, “заслона, що запинає всі народи та покривало, що розтягнене над усіма людьми”, будуть усунуті. Дух Божий зіллється на кожне тіло. Голодні та спрагнені праведності приєднаються до Божого Ізраїлю. “Один скаже: Я Господній, інший назве себе ім'ям Якова, а ще інший напише своєю рукою: для Господа я, і буде зватися ім'ям Ізраїля”.(Ісаї 6:3; 11:9; 25:7; 44:5; 52:6,10)
Пророкові було дане об'явлення Божих добрих намірів щодо тих нерозкаяних юдеїв, котрі виявилися в розпорошенні серед народів землі. “Народ Мій пізнає Моє ім'я, — сповістив Господь, — того дня він зрозуміє, що це Я сказав: — ось Я!”. (Ісаї 6:3; 11:9; 25:7; 44:5; 52:6,10) Вони не тільки самі мали засвоїти уроки послуху і віри, а й передати іншим людям знання про живого Бога в країні свого вигнання. Багато хто із чужинців навчилися любити Його як свого Творця і Викупителя; вони почали дотримуватися святої суботи як пам'ятника Його творчої сили. І коли Він “явить перед очима усіх народів могутність Свою” для звільнення з полону Свого народу, тоді “всі кінці землі” побачать спасіння Боже. Чимало таких навернених язичників захочуть приєднатися до ізраїльтян і повернутися з ними до Юдеї. Ніхто з них не скаже: “Господь напевно мене відокремить від Свого народу”,(Ісаї 56:3-8; 8:22) адже Слово Боже, яке Його пророк передав тим, хто підкорився Йому, виконуючи Його Закон, запевняло: вони будуть зараховані до духовного Ізраїлю — до Божої Церкви на землі.
“А тих чужинців, що приєднались до Господа, щоб служити Йому, любити Господнє ім'я і бути Його слугами, — усіх, хто дотримується суботи, щоб не осквернити її, і тих, що тримаються міцно Мого Заповіту, я спроваджу на гору святую Мою і потішу їх у Моєму домі молитви! Цілопалення їхні та жертви будуть Мені до вподоби на Моїм жертовнику, бо Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів! Слово Господа, що збирає вигнанців Ізраїля: ‘До тих, що вже згуртовані; Я ще й інших приєднаю’”.(Ісаї 56:3-8; 8:22)
Пророкові було дозволено зазирнути в глибину віків і побачити прихід обітованого Месії. Спочатку він бачив лише “горе, темноту та темряву утиску”.(Ісаї 56:3-8; 8:22) Чимало душ, які прагнули світла істини, були зведені фальшивими вчителями й опинилися в заплутаних лабіринтах філософії та спіритизму; інші покладалися на зовнішнє благочестя, у той час як їхнє життя було далеке від справжньої святості. Становище здавалося безнадійним, але незабаром картина змінилася і перед очима пророка постало прекрасне видіння. Він побачив появу “Сонця Праведності та уздоровлення в Його променях”, тому він захоплено вигукнув: “І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив Він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею язичницьку. Народ, який у темряві ходить, світло велике побачить, і над тими, котрі живуть у смертній тіні, світло засяє”.(Ісаї 8:23)
Це чудове Світло, призначене для світу, мало принести спасіння кожному народові і племені, язику і людові. Пророк почув слова Вічного Отця про майбутню працю Месії: “Того мало, що ти слуга Мій, щоб відновити потомство Якова, щоб вернути врятованих Ізраїля. Я зроблю тебе світлом народів, щоб Моє спасіння дійшло до краю землі!
Я вислухаю тебе в час сприятливий, у день спасіння Тобі допоможу. Я збережу тебе і поставлю тебе у Заповіт народові, щоб землю обновити, щоб розділити спустошену спадщину, щоб в'язням сказати: ‘Виходьте’, а тим, хто в темноті: ‘Покажіться!’ Ось ці здалека прийдуть, а ці із півночі і з заходу, а ці з краю Сінім”.(Ісаї 49:6,8-9,12)
Спрямовуючи свій погляд у глибину віків, пророк бачив буквальне виконання цих чудових обітниць. Він бачив глашатаїв, які несли радісну вістку спасіння в усі кінці землі — кожному племені та народові. Він чув слова Господа про Церкву-благовісницю: “Ось Я спрямую до нього мир, немов річку, і славу народів, як потік після зливи”. Він також чув доручення: “Розшир місце намету свого! Нехай розпустяться запони твоїх осель! Попусти довше твоє мотуззя, вжени кілки глибоко в землю! Бо праворуч і ліворуч поширишся ти, а насіння твоє успадкує народи”.(Ісаї 66:12,19; 54:2-3)
Єгова повідомив пророкові, що пошле Своїх свідків “до народів, у Таршіш, Пул і Пул... у Тувал та Яван й до далеких островів”.(Ісаї 66:12,19; 54:2-3)
“Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: ‘Царює твій Бог!...’”.(Ісаї 52:7)
Пророк чув заклик Бога до Своєї Церкви, яка повинна була взятися за призначену їй працю, готуючи дорогу для проголошення Його вічного Царства. Ця вістка була цілком зрозумілою:
“Уставай, світись Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, і слава Господня над тобою засяяла. Бо темрява землю вкриває, а морок — народи, але над тобою сяє Господь, і слава Його над тобою з'являється! І прийдуть народи до світла твого, а царі до ясного сяйва твого. Подивись навколо твоїми очима й побач: усі вони збираються і до тебе ідуть; сини твої йдуть іздалека, а дочок твоїх на руках несуть! Стіни твої побудують чужинці, бо хоч в запалі гніву Свого Я тебе ударив, але в Своїм уподобанні змилуюся над тобою! І будуть постійно відкритими брами твої, — щоб приносити до тебе багатство народів під проводом їхніх царів”.
“Зверніться до Мене й спасетесь, усі кінці землі, бо Я Бог, і нема більше іншого Бога!”.(Ісаї 60:1-4,10-11; 45:22)
Пророцтва про велике духовне пробудження в час безпросвітної темряви вже нині знаходять своє виконання в роботі місій, які досягають найтемніших куточків Землі. Пророк порівнює групи місіонерів у язичеських країнах зі знаками, що вказують дорогу шукачам світла істини.
“І станеться того часу, — провіщав Ісая, — Корінь Єссея буде знаменом народам; язичники шукатимуть Його, і житло Його буде славним. І станеться в день той: знову простягне Господь Свою руку, щоб викупити останок народу Свого... Язичникам підійме Він знамено, і позбирає розсіяних Ізраїля, розпорошених Юдеїв збере в одне місце з чотирьох країв світу”.(Ісаї 11:10-12)
День визволення наближається. “Очі Господні обіймають усю землю, щоб підтримувати тих, чиє серце повністю Йому віддане”.(2Хронік 16:9; Ісаї 44:20) Серед усіх народів, племен і язиків Він бачить людей, які моляться про світло і знання. Їхні душі не наситилися; надто вже довго вони споживали попіл. Ворог усякої правди звів їх, і вони блукають, як сліпці. Але ці люди мають щире серце і бажають пізнати кращий шлях. Хоч вони погрузли в язичестві і не знайомі з писаним Законом Бога та Його Сином Ісусом, однак багато що в їхньому житті свідчить про вплив Божественної сили на душу і характер.
Часом люди, котрі не мали жодного знання про Господа, окрім отриманого під впливом Божественної благодаті, виявляли доброту до Його слуг і захищали їх, ризикуючи власним життям. Святий Дух сповняє Христовою благодаттю серця багатьох благородних шукачів правди, викликаючи в них уподобання, протилежні їхній вдачі й отриманому вихованню. Світло, яке “просвічує кожну людину, що приходить на світ”,(Йоан.1:9) сяє в їхніх душах; і якщо вони підуть за цим Світлом, воно приведе їх до Божого Царства. Пророк Михей говорить: “Хоч перебуваю в темноті, та Господь мені світло... Він на світло мене попровадить, — побачу Його справедливість”.(Михея 7:8-9)