Авакум, упевнений, що навіть під час цієї страшної кари Божий намір щодо Його народу певним чином виконається, схилився в покорі перед одкровенням волі Єгови. “Хіба ж Ти, о Господи, не споконвіку Бог мій, Святий мій”, — вигукує пророк, а потім, з вірою дивлячись у похмуре майбутнє та міцно покладаючись на дорогоцінні обітниці, сповнені Божої любові до Його довірливих дітей, додає: “Не помремо!”.(Авак.1:2-4,7,12) Засвідчивши цими словами свою віру, він віддав власні справи та долю кожного віруючого ізраїльтянина в руки співчутливого Бога.
Такий прояв непохитної віри був не єдиним у житті Авакума. Якось, роздумуючи про майбутнє, він сказав: “Я стану на сторожі своїй, стоятиму на моїй башті і виглядатиму, що Він мені скаже”. Господь милостиво відповів йому: “Напиши це видіння і вирізьби його на таблицях, щоб читач міг його легко прочитати. Бо це видіння — на означений час. Воно віщує про кінець, і не обмане. Якщо б і забарилось, чекай його, бо воно обов'язково здійсниться, прийде, не спізниться. Ось воно бундючне, нещире його серце; а праведний житиме вірою своєю”.(Авак.2:1-4,20)
Віра, яка зміцнювала Авакума і всіх святих у ті дні важкого випробування, і нині підтримує Божий народ. У найпохмуріші хвилини життя, в найнебезпечніших обставинах християнин може всім серцем звертатися до Джерела світла і сили. Через віру в Бога його надія і мужність з дня на день відновлятимуться. “Праведний житиме вірою своєю”. У служінні Богові не повинно бути розчарування, нерішучості і страху. Тим, котрі покладаються на Господа, Він учинить більше за найкращі їхні сподівання. Він дасть їм достатньо мудрості і для задоволення різних життєвих потреб. Апостол Павло красномовно свідчить про численні засоби, запропоновані кожній спокушуваній душі. Йому було дане Божественне запевнення: “Досить тобі Моєї благодаті, — бо сила Моя здійснюється в немочі”. Із вдячністю й довірою випробуваний Божий слуга відповів: “Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене. Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Бо коли я слабий, тоді — сильний”.(2Кор.12:9-10)
Ми маємо плекати і розвивати віру, про яку свідчили пророки й апостоли, — віру, котра покладається на Божі обітниці і чекає визволення визначеного Ним часу й накресленим Його Провидінням шляхом. Найвірніше пророче слово остаточно виконається в час славного Пришестя нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа — Царя царів і Пана панів. Чекання може видаватися надто довгим; душа може бути пригніченою і розчарованою; чимало з наших довірених друзів можуть упасти на земній дорозі, але разом з пророком, який намагався підбадьорити Юду в час небувалого відступництва, давайте впевнено скажемо: “Господь у своїм храмі святім, — мовчи перед Ним, уся земле!”.(Авак.2:1-4,20) Будемо ж постійно пам'ятати слова підбадьорення: “Бо на означений час це видіння. Воно віщує про кінець, і не обмане; та хоча б і забарилось, чекай його, бо воно обов'язково прийде, не спізниться... А праведний житиме вірою своєю”.(Авак.2:1-4,20)
“Господи, оживи Своє діло за наших часів, за наших часів об'яви його! У гніві згадай про милосердя! Бог іде від Теману, і Святий від Паран-гори. Велич Його вкрила небо, і слави Його повна земля! Сяйво Його, наче сонячне світло, з рук у Нього блискає проміння; там схована Його потуга. Перед Ним іде моровиця, а за Ним — полум'я. Встає Він, — і трясеться Земля, подивиться — і трясуться народи. Вічні гори розвалюються, вікові узгір'я хиляться... Дороги Його споконвічні. Ти вийшов спасати Свій народ, рятувати Помазаника Свого... Коли б не зацвіла смоковий ця і не було б урожаю у виноградниках; хоча б обмануло оливкове дерево, і нива не вродила б хліба, зникла б отара з кошари і не стало б в хлівах худоби, — я все таки в Господі радітиму і веселитимусь у Бозі, моєму Спасителеві! Бо Господь — моя сила”.(Авак.3:2-6;13,17-19)
Авакум не був єдиним пророком, котрий говорив про світлу надію, майбутню славу і теперішній суд. Під час царювання Йосії Господь через Софонію також застерігав про наслідки безупинного відступництва, звертаючи погляд правдивої Церкви на славне майбутнє. Його пророцтва щодо прийдешнього суду над Юдеєю однаковою мірою стосуються покарань, які мають спіткати нерозкаяний світ під час Другого приходу Христа.
“Близько великий день Господній! Близько і наближається дуже швидко! Ось і голос Господнього дня! Тоді гірко кричатиме навіть хоробрий! День гніву — той день, день смутку й печалі, день збурення та руйнування, день темноти та темряви, день хмари й густої імли; день сурми та бойового крику проти міст — твердинь та проти високих міських башт”.(Соф.1:14-18; 2:1-3; 3:14-17,19-20)
“Я наведу на людей лихо, і ходитимуть вони наче сліпі, бо згрішили проти Господа. І проллється кров їхня, немов той пісок... В день гніву Господнього їх не зможе спасти ні їхнє срібло, ні золото, а вогонь Його невгасимий пожере всю землю; Він учинить кінець, кінець жахливий для усіх мешканців Краю цього”.(Соф.1:14-18; 2:1-3; 3:14-17,19-20)
“Збирайтеся разом та завстидайтеся, народе безсоромний, поки ще рішення не привело того дня, коли всі зникнуть, як полова; поки не прийшов на вас палкий гнів Господній, поки не прийшов на вас день Господнього гніву! Шукайте Господа, всі покірні землі, котрі виконують веління Його. Шукайте правди, шукайте смирення, — може, знайдете захист у день Господнього гніву!”.(Соф.1:14-18; 2:1-3; 3:14-17,19-20)
“Ось Я візьмусь того часу за всіх тих, що тебе пригнічують. Я спасу кульгавих, і позбираю розпорошених; зроблю їх славними та іменитими у всьому краю їхнього сорому. Того часу Я приведу вас, того часу Я вас позбираю і зроблю іменитими й славними між усіма народами землі, коли поверну ваших бранців у вас перед очима, — каже Господь”.(Соф.1:14-18; 2:1-3; 3:14-17,19-20)
“Співай, дочко Сіону! Втішайся, Ізраїлю! Радій та веселися всім серцем, дочко Єрусалима! Усунув Господь присуди проти тебе, прогнав ворога твого! Серед тебе Господь, Цар Ізраїлів; — ти не будеш більше боятися лиха! Того дня скажуть Єрусалимові: ‘Не бійся!’ А Сіонові: ‘Нехай не опускаються руки твої!’ Господь, Бог твій, серед тебе, Могутній, Який рятує. Він вельми буде втішатись тобою, поновить любов Свою. Він буде веселитись тобою під веселі співи”(Соф.1:14-18; 2:1-3; 3:14-17,19-20)
Розділ 33. Книга Закону
Непомітний, але сильний вплив пророчої вістки про Вавилонський полон великою мірою приготував шлях для реформації, здійсненої вісімнадцятого року царювання Йосії. Цей реформаторський рух, який на деякий час відстрочив Божі суди, був зумовлений несподіваним віднайденням і дослідженням частини Святого Письма, втраченої і забутої багато років тому.
Майже за сто років до цього, коли Єзекія вперше святкував Пасху, він дав вказівку, щоб священики-вчителі щодня читали народові з Книги Закону. Саме завдяки виконанню записаних Мойсеєм настанов, особливо з книги Заповіту — частини із Второзаконня, — царювання Єзекії позначилося небувалим розквітом. Але Манасія наважився відкинути ці постанови; саме за його царювання копія Книги Закону, що зберігалася в храмі, через недбалість була загублена. Таким чином, упродовж тривалого часу народ був позбавлений можливості навчатися з неї.
Давно загублений рукопис знайшов у храмі первосвященик Хілкія під час інтенсивних реставраційних робіт відповідно до плану царя Йосії зі збереження священної споруди. Первосвященик віддав цей дорогоцінний сувій ученому-книжникові Шафану, котрий прочитав його, а потім приніс до царя і розповів історію його знайдення.
Йосія був вельми зворушений, коли вперше почув записані в цьому стародавньому рукописі напучування і застереження.
Ще ніколи він так глибоко не усвідомлював запропонованого Богом Ізраїлеві вибору — “життя та смерть, благословення та прокляття”;(П. Закону30:19; 31:6) як же часто Господь закликав їх обрати шлях життя, щоб стати славою землі та благословенням для всіх народів. “Будьте сильні та відважні, не бійтеся і не лякайтеся їх, — умовляв Мойсей Ізраїля, — бо Господь, Бог твій, Він Той, Хто ходить з тобою, — не лишить Він тебе й не покине”.(П. Закону30:19; 31:6)