Він також пророкував про довгі роки полону в далекому Вавилоні. Похилого віку пророк аж ніяк не міг сподіватися, що особисто скористається придбаною землею. Однак дослідження пророчих Писань вселило в його серце тверде переконання, що Господь виконає Свій намір повернути дітям полонених їхні давні володіння в Обітованій землі. Очима віри Єремія бачив вигнанців, які поверталися з неволі і знову заселяли землю своїх батьків. Придбанням поля в Анатоті він бажав зробити все можливе, аби вселити і в серця інших надію, яка так утішала його самого.
Підписавши купчу та скріпивши її підписами свідків, Єремія звелів своєму писареві Баруху: “Візьми ці записи, цей запечатаний купівельний запис, і той відкритий та й поклади їх у глиняну посудину, щоб він там зберігався довгий час. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: будуть колись купувати доми, поля й виноградники в цьому Краї!”.( Єрем.32:14 15,17-27,37-44)
Становище Юдеї під час підписання цієї надзвичайної угоди було таким безнадійним, що відразу ж після оформлення купчої та передачі її на зберігання досі непохитна віра Єремії зазнала суворого випробування. Можливо, у своєму прагненні підбадьорити юдеїв він діяв самовпевнено? А може, бажаючи зміцнити віру в обітниці Божого Слова, подав їм даремну надію? Народ, який уклав Заповіт з Богом, уже довгий час зневажав Божі постанови. То ж чи виконаються колись повністю обітниці, дані вибраному народові?
Збентежений, пригнічений і засмучений стражданнями тих, котрі відмовилися розкаятися у своїх гріхах, пророк звернувся до Бога з проханням пояснити Його намір щодо людства.
“О, Господи, Боже, — молився він, — Ти створив небо та землю Своєю потужною силою й простягнутою рукою Твоєю. Для Тебе нема нічого неможливого! Ти подаєш милість тисячам, караєш гріхи батьків у лоні їхніх дітей. Ти, Боже, великий та могутній, ім'я Якого — Господь Саваот! Великий в пораді й могутній у вчинках, очі Твої відкриті на всі дороги людських синів, щоб кожному дати за його поведінкою та за плодами його вчинків; Ти, що знаки та чудеса творив у єгипетськім краї, і чиниш їх аж по цей день в Ізраїлі, і між іншими людьми, і звеличив Своє ім'я, як воно є й нині! Ти вивів народ Свій Ізраїля з єгипетського краю при знаках і чудесах, рукою потужною і простягнутим раменом та страхом великим. І дав Ти їм цю землю, яку клявся дати їхнім батькам — землю, що тече молоком та медом. Вони прийшли, і заволоділи нею, та не слухалися Твого голосу, і за Законом Твоїм не чинили; усього, що Ти наказав їм робити, вони не робили; через те Ти послав на них усе це лихо”.(Єрем.32:14 15,17-27,37-44)
Війська Навуходоносора готувалися до штурму стін Сіону. Тисячі гинули в останній відчайдушній спробі врятувати місто. Але ще більше людей помирало від голоду і хвороб. Доля Єрусалима була вирішена. Вали, споруджені ворожими військами для облоги, уже височіли над мурами. “Ось, — продовжував молитися пророк, — облогові вежі сягають аж до міста, щоб здобути його. Місто, спустошене мечем, голодом і чумою віддане буде в руки халдеїв, що воюють проти нього. Те, що говорив Ти, здійснюється як Ти Сам бачиш. А Ти ж сказав мені, Господи Боже: Купи собі поле за срібло, і засвідч купівлю свідками. А тим часом місто переходить до рук халдеїв”.(Єрем.32:14 15,17-27,37-44)
Молитва пророка була милостиво почута. Тієї лихої години, коли віра провісника істини була випробувана немов вогнем, “було Господнє Слово до Єремії: ‘Ось Я — Господь, Бог кожного тіла. Чи ж для Мене є щось неможливе?’”(Єрем.32:14 15,17-27,37-44) Незабаром місто стане здобиччю халдеїв; його палаци й ворота будуть спалені вогнем. Однак незважаючи на те, що Єрусалимові загрожувало зруйнування, а його мешканці мали піти в полон, відвічний намір Єгови щодо Єрусалима все ж таки виконається. Продовжуючи відповідати на молитву Свого слуги, Господь згадав тих, кого спіткають Його суди: “Ось Я позбираю їх знову з усіх тих земель, куди вигнав їх у Своєму гніві, у Моїм пересерді й у Моїм великім обуренні, і верну їх до місця цього, і дам їм жити у безпеці. Тоді будуть вони Моїм народом, а Я буду їхнім Богом! І дам Я їм друге серце і дорогу другу, щоб боялися Мене по всі дні на добро собі й дітям їхнім по них. І укладу з ними вічний заповіт у тому, що не відвернуся від них, буду їм добро чинити, і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене. Я буду радий їм добро чинити, і посаджу їх на постійно у землі цій, від усього Мого серця та всієї Моєї душі.
...Бо так говорить Господь: ‘Як послав Я на цей народ усе це велике лихо, так посилатиму на них усі ті блага, які їм обіцяв. І знову купуватимуть поля у цій землі, про яку ви кажете: Це пустиня без людей і без худоби, її віддано халдеям на поталу. І будуть вони купувати поля за гроші й записувати їх у книги, і печать прикладати і брати свідків у Веніяминовій землі та в околицях Єрусалима, і в містах Юдиних, і в містах гірських, а також в містах на поділлі, і в містах південних, — бо верну їх із полону, говорить Господь’”.(Єрем.32:14 15,17-27,37-44)
На знак підтвердження обітниць про визволення й відбудову, “було Єремії Господнє слово вдруге, коли він був ще замкнений на подвір'ї в'язниці: ‘Так говорить Господь, що сотворив землю, Господь, що обладнав й утвердив її, — Господь Його ім'я: Поклич до Мене, і Я тобі відповім, і оголошу тобі велике і незбагненне, чого ти досі не знав! Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про будинки в цьому місті та про палаци царів юдейських, що будуть зруйновані... Ось я натягну нову шкіру на їхні рани, вигою їх, уздоровлю їх, дам їм глибокий мир і безпеку. Я зміню долю Юди та долю Ізраїля, і їх відбудую, як колись. І очищу Я їх від усякої їхньої провини, якою вони згрішили супроти Мене, і прощу їм усі їхні провини, якими вони завинили переді Мною. Єрусалим стане для Мене ім'ям радості, хвалою та славою перед усіма народами на землі, як почують про все те добро, що зробив Я для них! Вони злякаються та затремтять через усе те добро та щастя, яким Я їх наділю!
Так говорить Господь: На цім місці, про яке ви говорите: Воно поруйноване, так що немає людини й немає скотини, — у містах Юди й на вулицях Єрусалима... буде чути радісний голос та веселий гомін, молодого та молодої, голос тих, що говоритимуть: Хваліть Господа Саваота, бо добрий Господь, бо навіки Його милосердя! Бо Я зміню долю цієї землі, як було на початку, — говорить Господь!
Так Говорить Господь Саваот: На цьому місці, що запустіло, що без людини й без скотини, — постануть знову пасовиська, куди пастухи приведуть череди на відпочинок! По містах у горах, і по містах на поділлі, і в південних містах, і в Веніяминовому краї, і в околицях Єрусалима, і в містах Юдиних знову проходитиме череда попід руки рахуючого, говорить Господь!
Ось дні настають, — говорить Господь, — і Я виповню слово, що я провіщав про Ізраїлів дім і про дім Юдин’”.(Єрем.33:1-14)
Так була потішена Божа Церква в одну з найпохмуріших годин тривалої боротьби із силами зла. Здавалося, що спроби сатани знищити Ізраїль увінчалися успіхом, однак подіями керував Сам Господь, і впродовж наступних років Його народ мав отримати можливість спокутувати минуле. Всевишній звертається до Церкви з такими словами: “А ти не лякайся, слуго Мій Якове... і не бійся, Ізраїлю; бо Я врятую тебе із земель далеких, нащадків твоїх — з краю їхнього полону! І повернеться Яків і житиме мирно й безпечно; і не буде того, хто б його непокоїв. Бо Я з тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе!.. Я перев'яжу твої рани і вигою тебе від пораз”.(Єрем.30:10-11,17)
У радісний день повернення племена розділеного Ізраїлю знову з'єднаються як один народ. Господа буде визнано Правителем “усіх родів Ізраїлю”. “Вони ж Мені стануть народом — проголосив Він. — Співайте радісно про Якова, піднесіть першого з-поміж народів! Розголосіть, вихваляйте і скажіть: Господь урятував народ Свій, останок Ізраїлів! Ось Я їх приведу із північного краю, і зберу їх із кінців землі; між ними буде сліпий та кульгавий... Вони вийшли з плачем, та Я їх попроваджу утішених. Я їх до потоків води попроваджу прямою дорогою, — не спіткнуться на ній, бо Ізраїлеві Я став Отцем, а Єфрем, — перворідний Мій!”.(Єрем.31:1,7-14,23 25,31-34)
Колись загальновизнані улюбленці Неба, порівняно з усіма іншими народами землі, тепер у приниженні, у неволі повинні були навчитися послуху, необхідного для майбутнього щастя. Доки вони не засвоять цей урок, Бог не зможе звершити для них Своїх намірів. “Я покараю тебе, але за законом, — без покарання ж тебе не залишу”,(Єрем.30:10-11,17) — пояснив Господь Свій намір покарати їх задля їхнього ж духовного добра. Однак ті, кого Він так ніжно любив, не будуть залишені назавжди: перед усіма народами Землі Він здійснить Свій план — перетворить явну поразку на перемогу, не погубить, а врятує.