Дарій почав шукати і знайшов той указ, після чого звелів своїм намісникам, котрі цікавилися цією справою, дозволити продовжувати з відбудови храму. “Лишіть у спокої працю коло Божого дому, — наказав він, — нехай юдейський правитель та ... керівники збудують той Божий дім на його місці”.
Більше того, Дарій проголосив: “Від мене дається наказ про те, що ви маєте зробити для юдейських старшин при відбудові цього дому Божого: з царського майна, що походить із податків за рікою, нехай вправно виплачують кошти тим людям, і без зволікання. А що буде потрібно для всепалення на честь Небесного Бога — телят, баранів, овечок, пшениці, солі, вина й олії, за розпорядженням священиків, які в Єрусалимі, нехай без омани видають їм день-у-день. Щоб вони завжди приносили пахощі в жертву Небесному Богові та молилися за життя царя та синів його”.(Ездр.6:7-10,12)
Цар також визначив суворе покарання для тих, хто наважиться будь-яким чином змінити виданий ним документ. Указ закінчувався такими словами: “Нехай Бог, Який оселив там Своє ім'я, знищить кожного царя й народ, який простягнув би свою руку, щоб змінити ці слова на шкоду того Божого дому, що в Єрусалимі! Я, Дарій, наказав! Нехай воно буде пильно виконано!”.(Ездр.6:7-10,12) Саме у такий спосіб Господь приготував шлях для закінчення будівництва храму.
Протягом кількох місяців ще до прийняття цього указу ізраїльтяни з вірою продовжували працювати, а Божі пророки підтримували їх своєчасними вістками про Божественний намір щодо Ізраїлю. Через два місяці після проголошення Аггеєм його останньої записаної вістки, Захарія бачив чимало видінь щодо Божої справи на Землі. Ці вістки у формі притч і символів надійшли в час великої тривоги та непевності і мали надзвичайне значення для мужів, які працювали в ім'я Бога Ізраїля. Начальники сподівались, що даний юдеям дозвіл на відбудову храму буде скасований, а тому майбутнє уявлялося їм вельми похмурим. Бог бачив, що Його народ потребує підтримки і підбадьорення відкриттям Його безмежної любові та батьківського співчуття.
У видінні Захарія чув, як ангел Господній запитував: “Господи Саваоте, доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом та над містами Юди, на які гніваєшся уже сімдесят років?” “І відповів Господь до ангела, що розмовляв зі мною, — зазначає Захарія, — словами добрими, приємними словами”.
“Сказав до мене ангел, що розмовляв зі мною: ‘Оповісти уголос і скажи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я Єрусалимом та Сіоном великим піклуванням. Я гніваюся гнівом великим на ті народи, які живуть у добробуті, бо коли Я мало гнівався, вони множили лихо. Тому так говорить Господь: Я вертаюся знову до Єрусалима з милосердям, храм Мій буде збудований у ньому... а шнур для вимірювання знову буде протягнутий над Єрусалимом’”.(3ах.1:12-17)
Пророкові ж було наказано проголосити: “Так говорить Господь Саваот: Знову добром переповняться міста Мої, Господь ще потішить Сіон і знову вибере Єрусалима!”.(3ах.1:12-17)
Після цього Захарія побачив сили, символічно представлені чотирма рогами, які “розпорошили Юду й Ізраїля та Єрусалим”.(Зах.2:1-9) Далі він побачив чотирьох теслярів — символ тих засобів, які використовував Господь для відродження Свого народу та відбудови храму.
“Знову підняв я очі свої, — продовжує Захарія, — і побачив: аж ось чоловік, а в його руці шнур для вимірювання. Я спитав: ‘Куди ти йдеш?’ А він відповів мені: ‘Міряти Єрусалим, щоб побачити, яка його ширина і яка його довжина’. Аж ось вийшов Ангел, котрий говорив зі мною, а навпроти нього вийшов інший Ангел. І сказав він до нього: ‘Біжи й скажи цьому юнакові: Єрусалим буде заселений навіть поза своїми стінами через велику кількість людей та худоби, що буде у нього. А Я стану для нього, — говорить Господь, — вогненною стіною навколо, і буду його славою посеред нього’”.(Зах.2:1-9)
Бог звелів відбудувати Єрусалим. Видіння про вимірювання міста було запевненням у тому, що Він утішить і зміцнить Своїх змучених дітей, виконуючи для них обітниці Свого Вічного Заповіту. Мій захист, сказав Він, буде для них “вогненною стіною навколо” і через них Його слава мала відкритися усім людським дітям. Уся земля мала знати, що Він здійснює для Свого народу. “Радійте і співайте, мешканці Сіону! Серед вас Великий, — Святий Ізраїлів!”.(Ісаї 12:6)
Розділ 47. Ісус та ангел
Успішне будівництво храму викликало сильну тривогу й незадоволення злих сил. Сатана вирішив, чого б йому це не коштувало, ослабляти і розчаровувати Божих дітей, виставляючи перед ними їхні вади. Він сподівався: якщо йому вдасться примусити вірних Господа, які так довго й багато страждали через свої переступи, ще раз знехтувати Божими Заповідями, то вони знову стануть рабами гріха.
Оскільки Ізраїль був вибраний, щоб зберігати пізнання про Бога на Землі, він завжди залишався об'єктом особливої ненависті сатани; і диявол вирішив знищити його. Однак доки вони були слухняними, він не міг завдати їм шкоди Тому всі свої сили й хитрість він спрямував на спокушування їх до гріха. Піддавшись його спокусам, вони порушували Божий Закон і ставали здобиччю ворогів.
Але, хоч юдеї потрапили до вавилонського полону, Бог не залишив їх. Він посилав до них Своїх пророків, які докоряли, застерігали, пробуджували в них почуття вини. Коли ж вони впокорювалися перед Богом і наверталися до Нього в щирому розкаянні, Він підбадьорював їх, обіцяв визволити з полону, наділити Своєю милістю і повернути до рідного краю. І тепер, коли почалася справа відродження й залишок Ізраїлю вже повернувся до Юдеї, сатана вирішив зруйнувати Божественний план. З цією метою він почав підбурювати язичницькі народи, аби цілковито знищити Ізраїль.
Однак у цей критичний час Господь зміцнив Свій народ “словами добрими й утішливими...”.(Зах.1:13) За допомогою яскравої ілюстрації про діяльність сатани та заступницьку роль Христа Він показав: сила їхнього Заступника перемагає обвинувача Божого народу.
У видінні пророк бачить “Ісуса, великого священика [первосвященика], одягненого в брудну одежу”.(Зах.3:1-5) Цей священик стоїть перед Господнім Ангелом, благаючи в Бога милості до свого народу-страдника. Коли він просить про виконання Божих обітниць, сатана зухвало заперечує йому, вказуючи на переступи Ізраїлю, які унеможливлюють виявлення Божої милості. Він претендує на них як на свою здобич, вимагаючи, щоб вони були віддані до його рук.
Первосвященик не в змозі захистити себе та свій народ від звинувачень сатани. Він не може стверджувати, що Ізраїль не винний. Служитель стоїть перед ангелом у брудному одязі, що є символом гріхів народу, які він, як їхній представник, узяв на себе. Визнаючи вину народу, він одночасно вказує на їхні покаяння й упокорення, покладаючись на милість сповненого прощення Викупителя. З вірою він надіється на Божі обітниці.
Тоді Той Ангел, а точніше Сам Христос, Спаситель грішників, наказує обвинувачеві Свого народу замовкнути і виголошує: “Господь нехай пригрозить тобі, сатано! Нехай Господь пригрозить тобі, Котрий вибрав Єрусалим! Хіба він не головешка, вихоплена з вогню?”.(Зах.3:1-5) Ізраїль довго перебував у горнилі страждань. Через свої гріхи він мало не загинув у запаленому сатаною та його прибічниками вогні, але Господь знову простягнув Своїм дітям руку порятунку.
Коли заступництво Ісуса було прийняте, пролунало повеління: “‘Здійміть з нього брудну одежу!’ Тоді, звертаючись до Ісуса, Ангел говорить: ‘Дивись, Я зняв з тебе провини твої і одягну тебе в святкову одежу’... І поклали чистого завоя на його голову, і одягли його в шати”.(Зах.3:1-5) Таким чином, його власні гріхи та гріхи його народу були прощені. Ізраїль знову був одягнутий у “шати коштовні” — зараховану їм праведність Христа. На голову Ісуса, Великого Єрея, був покладений завій, який носили священики і на якому був напис “Святиня Господня”.(Вих.28:36) Це означало: незважаючи на минулі гріхи, тепер він мав право служити перед Богом у Його Святині.