Ця зрадницька порада була придумана не тільки Шемаєю; чимало мужів, які користувалися доброю репутацією і називали себе друзями Неємії, на той час були в таємній змові з його ворогами. Але даремно вони снували свої тенета. Неємія безстрашно відповів: “Хіба такий чоловік, як я, може втікати? Та й хто такий, щоб увійти в храм і залишитись живим? Не піду!”
Незважаючи на підступи ворогів, відкритих і таємних, будівництво невпинно просувалося вперед. Не минуло і двох місяців від часу прибуття Неємії до Єрусалима, як місто вже було оточене укріпленнями. По стінах походжали будівельники, поглядаючи вниз на своїх вражених переможених ворогів. “Як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навколо нас, — пише Неємія, — то вони налякались і вельми занепали духом, бо зрозуміли, що ця праця була зроблена за волею нашого Бога”.
Однак навіть такого доказу Господнього керівництва виявилося недостатньо, щоб покласти край незадоволенню, заколотам і віроломству ізраїльтян. “Того часу юдейські вельможі писали багато листів до Товії, а й від Товії приходили листи до них. Бо багато було в Юдеї таких, котрі були зв'язані з ним клятвою; він бо був зятем Шеханії”. Тут можна бачити згубні наслідки шлюбів з ідолопоклонниками. Юдейська громада поріднилася з Божими ворогами, і цей зв'язок перетворився на пастку. Подібно до іноземців, які вийшли з Ізраїлем з Єгипту, язичники були джерелом постійних клопотів. Вони не віддалися повністю на служіння Богові, і коли Його справа вимагала якоїсь жертви, ці люди були готові порушити навіть урочисту присягу про співпрацю та взаємопідтримку.
Люди, котрі раніше були головними ініціаторами змов проти юдеїв, тепер висловлювали бажання налагодити з ними дружні стосунки. Юдейські вельможі, які були пов'язані шлюбом з ідолопоклонниками та провадили зрадницьке листування з Товією, присягнувши служити йому, тепер відгукувалися про нього як про здібну, передбачливу людину, дружба з якою може бути дуже корисною для юдеїв. Водночас вони повідомляли Товію про плани й дії Неємії. Таким чином, справа Божа виявилася незахищеною від нападів ворогів, що давало змогу неправильно тлумачити слова й дії Неємії, перешкоджаючи його роботі.
Коли бідні й пригноблені звернулися до Неємії з проханням покласти край їхнім кривдам, він сміливо виступив на їхній захист, примусивши порушників усунути ганьбу, якою вони вкрили себе. Проте владу, застосовану ним для захисту своїх пригноблених співвітчизників, він не використовував особисто для себе. Його добрі зусилля зіткнулися з невдячністю і віроломством декотрих юдеїв, проте він не скористався своєю владою для покарання зрадників. Спокійно і безкорисливо він продовжував служити народові, у жодному разі не послаблюючи своїх зусиль та не втрачаючи горливості в праці.
Атаки сатани завжди спрямовані проти тих, хто дбає про просування Божої справи. Диявол часто зазнає поразок, однак з новою силою кидається у бій, використовуючи все нові засоби. Проте найбільше слід побоюватися таємних дій тих, котрі видають себе за прихильників Божої роботи. Відкрита опозиція може бути лютою, шаленою, але вона не така небезпечна для Церкви, як таємна ворожнеча тих, хто, вдаючи із себе Божого слугу, насправді є слугою сатани. Такі люди готові завжди скористатись нагодою, щоб вчинити зраду, якою поспішать скористатися вороги в своїй боротьбі з Божими слугами.
Князь темряви використовуватиме всі можливі засоби, щоб схилити Божих слуг до союзу з його спільниками. Віруючих постійно спокушатимуть знехтувати їхнім обов'язком, але, подібно до Неємії, вони повинні рішуче відповідати: “Я роблю велику працю, і не можу прийти”. Божі працівники мають упевнено звершувати свою роботу, а їхні вчинки самі спростують усі фальсифікації, до яких вдаються у своїй злобі вороги, які ставлять за мету зашкодити їм. Зустрівшись із погрозами, глузуванням чи наклепами, вони, подібно до відбудовників єрусалимських стін, не повинні відволікатися від своєї роботи. Ані на мить їм не слід послаблювати свою пильність, оскільки вороги завжди готові до нападу. Необхідно постійно заносити молитви до Бога та “ставити проти них охорону вдень та вночі”.(Неєм.4:3)
З наближенням кінця часу сатана все сильніше спокушатиме Божих слуг. Він діятиме через людей, які будуть висміювати й ображати “будівничих стіни”. Але якщо ці будівничі зійдуть додолу, щоб таким чином відбити напади ворога, робота буде загальмована. Вони мають викривати задуми своїх противників, але не дозволяти відволікати себе від праці. Істина сильніша за оману, а тому правда переможе фальш.
Божі діти не повинні вступати в надто близькі стосунки з ворогами, щоб ті не відвертали їх від виконання обов'язку. Хто якимось необачним учинком ганьбить Божу справу або послаблює руки своїх співпрацівників, той вкриває себе чорною і майже незмивною плямою ганьби, створюючи серйозну перешкоду для своєї корисності в майбутньому.
“Ті, що Закон залишають, — безбожних вихваляють”.(Прип.28:4) Коли люди, які об'єдналися зі світом, однак вважають себе праведними, пропонують укласти угоду із тими, котрі завжди були противниками істини, ми повинні боятися цього й уникати їх так само рішуче, як і Неємія. Їхні поради походять від ворога усякого добра. Це — мова пристосуванців, і сьогодні ми повинні так само рішуче відкинути її, як це було зроблено в давнину. Необхідно рішуче протистояти усякому впливові, який може послабити віру Божого народу в Його керівну силу.
Ворогам не вдалося подолати Неємію, і це завдяки його непохитній відданості Божій справі та цілковитій довірі до Бога. Бездіяльна людина стає легкою здобиччю спокуси; але хто поставив перед собою благородну мету, що поглинає увесь його час і всі сили, той практично неприступний для зла. Якщо християнин постійно зростає у вірі, він не ослабне, бо в усьому вбачатиме руку Безмежної Любові, котра робить усе для здійснення Своїх добрих намірів. Справжні Божі слуги трудяться з неослабною рішучістю, тому що престол благодаті — їхня вічна опора.
Господь посилає Свою божественну допомогу в різних випадках, і з нею не може зрівнятися жодна людська сила. Він посилає Святого Духа, Який допомагає у кожній скруті, зміцнює надію й упевненість, освітлює розум та очищає серце. Він дає можливості і відкриває шляхи для праці. Якщо Божий народ стежитиме за проявами Його Провидіння і буде готовий співпрацювати з Ним, його чекатимуть небувалі успіхи.
Розділ 56. Навчені в Божому законі
(На підставі Неємії 8-10)
Настало свято сурм. У Єрусалимі зібралось багато народу. Але місто представляло собою невеселе видовище: хоча стіни Єрусалима були відбудовані і ворота встановлені, однак значна частина міста ще лежала в руїнах.
На дерев'яному підвищенні, спорудженому на одній з найширших вулиць та оточеному з усіх боків сумними залишками колишньої слави Юдеї, стояв Ездра — тепер уже сивий чоловік похилого віку. Праворуч і ліворуч від нього — його брати левити. Унизу перед ними — безкрає море людських голів. З усіх куточків країни прийшли сюди діти Заповіту. “І поблагословив Ездра Господа, Бога великого, а увесь народ відповів: ‘Амінь’... і всі схилялися, і вклонялися Господеві обличчям до землі”.
Проте навіть тут зауважувалися наслідки гріха Ізраїлю. В результаті шлюбів з язичниками єврейська мова була вельми спотворена і тлумачам Закону доводилося докладати чималих зусиль, щоб передати його зрозумілою усім мовою. Деякі зі священиків та левитів приєдналися до Ездри, пояснюючи принципи Закону. “І читали в книзі, у Божому Законі виразно, і вияснювали значення, щоб читане було зрозумілим”.
“А вуха всього народу були звернені до книги Закону”. Уважно й шанобливо слухали вони слова Всевишнього. Після тлумачення Закону народ, усвідомивши свої беззаконня і вину, тужив і плакав. Проте цей день був святом, днем утіхи, святих зборів, який Господь звелів проводити в радості й веселощах; тому їм було наказано змінити сум на радість, адже Бог виявив до них велику милість. “День цей — святий Господеві, Богові вашому, — сказав Неємія, — не будьте в жалобі й не плачте... ідіть, їжте сите та пийте солодке, і посилайте частки тому, в кого нема наготовленого. Бо святий цей день Господеві нашому, і не журіться, бо радість у Господі — це ваша сила!”