Смертельна тиша. На місці, де донедавна стояв найбільший словенський театр, зяє величезна прірва. Із сусідніх будинків висипають люди. Десь далеко чути сирени пожежних машин та поліції. Ніхто не може пояснити, що сталося. Землетрус зруйнував би довкола все. Терористи не пощадили б навколишніх будинків. Але на центральній площі Марибора стерто з лиця землі лише одну, правда, монументальну, будівлю. Ті, хто бачив, як театр перетворився на космічний корабель і злетів у небо, мовчать. Напевно, це приклад колективної галюцинації або гіпнозу. Чути, як на дзвіниці престольної церкви, що поруч, б’ють дзвони. Північ. Незабаром на головній площі культурної столиці Європи, біля краю прірви, зберуться сотні людей. Морок у величезній безодні перед ними нагадує жадібний рот беззубої баби. З прірви шириться запах сірки.
У цей час на іншому боці площі йде відомий у Мариборі чоловік та його домашня улюблениця. Ніхто їх не помічає, хоча вигляд їхній надто прикметний. Це адвокат Майстер. На короткому повідці він веде на опівнічну прогулянку чорну свиню. Незвичайна пара здалека спостерігає за натовпом біля вирви. Через кілька кроків вона ще раз зупиниться — біля кулі з емблемою цьогорічної культурної столиці Європи перед входом до колишньої архієпархії, нинішнього стриптиз-клубу «Blue night». Куля зморщилася, з неї вийшло все повітря, вона нагадує великий презерватив, натягнений на довгу кістку. Адвокат Майстер запалює цигарку. Його чорна свинка кілька разів цвірінькає, але її заглушує воркотіння великої зграї голубів, які стривожено літають над гігантською ямою на місці театру. Майстер і його чорна свиня повертають із площі Сломшека у бік вулиці Госпоської. Над ними обдертою павутиною колишуться незасвічені новорічні гірлянди. Кінець карнавалу. Почалася Попільна середа.