Моя втеча не минулася мені безкарно: я простудився і заліг у лікарні ще на довше.
В один з останніх днів до мене прийшла знайома дівчина, ім’я якої я називати не буду. Вона теж мені щось принесла і щось говорила. В неї був гарний голос і миле обличчя, і слухати її було приємно, дарма що все, що вона говорила, було неправдою.
Дивлячись на знайому зірку через чорну щілину між занавісками, я сам допитувався у себе в ці останні дні: чи поїду в Синьогірськ?
Одного разу мені закортіло добутися до витоків людського знання про простір та час. Що думали про це тисячі років тому пророки, видіння яких про світ передавалося нам у міфах?
Чому всесвіт створюється Брамою заново через кожні вісім з половиною мільярдів років? Де джерела цього неймовірно сміливого уявлення про безконечні цикли творення і руйнування? Відповісти на подібні запитання зовсім не просто.
… Був тільки простір, мовиться у скандінавській сазі, не було ні піску, ні моря, ні хвиль холодних, ні неба над ними. У північній частині простору розташувалося одвічне джерело холоду — країна Ніфельгейм, завжди вкрита туманом. Хвилі Ірду, теплого джерела, розташованого на півдні, зустрічалися з холодними потоками Ніфельгейму. І цьому змішанню зобов’язана своїм виникненням первісна матерія. З неї утворився світ.
Матерія — з порожнього простору. Така суть саги, в якій ніби наперед передбачені результати теперішніх досліджень. Ще Кліфорд та Ейнштейн мріяли про теорію, яка коротко полягала ось у чому: в світі немає нічого, окрім порожнього викривленого простору. Частки речовини — це такі ділянки простору, де він викривлений ще більше, ніж всюди. А переміщення часток нагадує рух хвиль на поверхні озера.
Хвилі Ірду та Ніфельгейму ставали помалу математичною реальністю.
А час? Чи може бути таке, що про зустрічний час здогадувалися ще в часи халдеїв та древніх єгиптян.
Я спробував уявити епізод, наведений в одній старовинній книзі, що якимось дивом потрапила мені на очі саме в ті дні.
Фараон Хеопс запитав у майстра небесних таємниць (звання таке ж високе, як і звання начальника тілоохоронців):
— Чи правда те, що відрубану голову ти зможеш змусити знову прирости до плечей?
— Так, володарю, коли це буде на догоду богам, — відповів майстер.
Він був одним з тих, хто складав план Великої піраміди, розрахувавши вхід до неї так, що з самої його глибини можна бачити священну зірку.
— Нехай приведуть раба, — сказав Хеопс верховному переписувачеві.
— О володарю, — заперечив майстер. — Велике будівнице тво ще не завершене, і нехай життя навіть одного-єдиного раба не залежить від мого вміння.
Хеопс здивовано поглянув на майстра.
— Що ж ти пропонуєш?
— Нехай принесуть гусака або пелікана, але я повинен вибрати його сам, аби узгодити з волею богів.
— Тобі завжди вдається своєчасно дізнаватися про волю богів? — запитав Хеопс, і ледь помітна усмішка торкнулась його губ.
Майстер мовчав. Він добре знав, що рівних йому не було в усій долині Нілу і далеко за її межами. Ледь торкаючись пальцями, легкими, наче струни, він міг відкрити душу речей і тварин, він міг читати думки і пам’ятав древні слова, що надійшли за легендою із священної зірки.
— Гаразд, — сказав фараон, не дочікуючись відповіді, — я згоден, але якщо ти помиляєшся, то другим після птиці ти будеш сам.
Гусак був обезглавлений, і тіло його покладене в одному кутку кімнати, а голова — в іншому.
— Можеш починати, — сказав Хеопс.
Тіло і голова птаха сквапливо поповзли назустріч одне одному і з’єдналися, причому плями крові на пір’ї зникли, ніби їх і не було. Гусак звівся на задні лапи і стривожено заґелґотів.
Найцікавішим у цій історії було пояснення, що його дав фараонові майстер небесних таємниць.
За його словами, згідно з древнім задумом богів, жодні зусилля смертних не спроможні порушити усезагальної гармонії й рівновага: будь-яку їхню дію небо повторює в зворотному напрямку, і тим самим загальний результат зводиться нанівець. Так замість птаха з відрубаною головою, там з’являється цілий птах, якого із згоди богів іноді можна обміняти на вбитого.
— Дурниця, — сказав Валько, коли я розповів йому про це. — Вибрати гусака, якому саме випав час зустрітися з двійником? І потім, як ти висловлюєшся, обміняти? Ні, до нас це не мав жодного стосунку.
— До нас?.. Врахуй, Влах, у їхніх головах зберігалася вся мудрість тисячоліть, нині частково втрачена, частково перекручена. Тільки незначна її частина лягла в підвалини теперішньої цивілізації.