— Що вийде?
— Дитина. Дік думає, що він застарий. Але як на мене — то ще ні.
Ларрі хотів спитати, як це вийшло, що Лео з Діком про це заговорили, але передумав. Відповідь, звичайно, буде проста: вони про це не розмовляли. Дік не став би говорити з маленьким хлопчиком про такі інтимні речі, як зачаття дитини. Лео просто… просто знав, і все.
Пок-пок-пок.
Так, Лео багато що знає… чи відчуває інтуїтивно. Він не бажав заходити в дім Гарольда і щось сказав про Надін… він уже не міг пригадати, що саме… але Ларрі згадував ту розмову, і йому стало не по собі, коли дізнався, що Надін пішла жити до Гарольда. Хлопчик немовби ввійшов у транс, наче…
(-пок-пок-пок-)
Ларрі дивився, як м’ячик підскакує, а потім раптом глянув на обличчя Лео. Очі хлопчика були темні, далекі. Косарка гула далеко, сонно. Сонце світило рівно, тепло. А Лео знову ввійшов у транс, немов почув думку Ларрі й просто відповів на неї.
Лео пішов побачити слона.
Дуже невимушено Ларрі промовив:
— Так, мабуть, буде в них дитина. Дікові на вигляд не більш ніж п’ятдесят п’ять. У Кері Ґранта дитина майже в сімдесят з’явилася, здається.
— А хто такий Кері Ґрант? — спитав Лео. М’ячик скакав угору-вниз, угору-вниз.
(«Лиха слава», «На північ через північний захід».)
— А ти не знаєш? — спитав він Лео.
— Актор такий, — сказав Лео. — Знімався в «Лихій славі» і «Північному заході».
(«На північ через північний захід».)
— Тобто «На північ через північний захід», — ніби погоджуючись, сказав Лео. Його очі все невідривно стежили за стрибками м’яча.
— Правильно, — сказав Ларрі. — А що мама Надін, Лео?
— Вона зве мене Джо. Я в неї Джо.
— А, — по спині Ларрі пробіг холодок.
— Зараз погано.
— Погано?
— У них обох дуже погано.
— У Надін і….
(Гарольда?)
— Так, у нього.
— Вони не щасливі?
— Він їх обдурив. Вони думають, що вони йому потрібні.
— Він?
— Він.
Слово повисло в теплому літньому повітрі.
Пок-пок-пок.
— Вони збираються на захід, — сказав Лео.
— О Боже, — пробурмотів Ларрі. Його кинуло в холодний піт. Чи треба йому слухати ще? Це все одно що дивитися, як поволі відчиняють двері склепу на тихому цвинтарі, а звідти поволі висовується рука…
Хоч що там, не хочу це слухати, не хочу цього знати…
— Мама Надін хоче думати, що винен ти, — мовив Лео. — Хоче думати, що ти привів її до Гарольда. Але вона чекала спеціально. Вона дочекалася, доки ти дуже сильно полюбив маму Люсі. Дочекалася, доки це вже точно так буде. Вона немов стирає ту частину в голові, яка відрізняє хороше від поганого. Потроху стирає її. А коли зітре зовсім, то буде досить навіжена, щоб рушити на захід. Може, ще навіженіша.
— Лео! — прошепотів Ларрі, і Лео одразу відповів:
— Вона зве мене Джо. Я в неї Джо.
— Мені теж звати тебе Джо? — з сумнівом спитав Ларрі.
— Ні, — з якоюсь приємністю промовив хлопчик. — Будь ласка, не називай.
— Ти скучаєш за мамою Надін, Лео, так?
— Вона мертва, — з крижаною простотою мовив Лео.
— Ти тому так пізно тоді ліг?
— Так.
— І тому мовчав?
— Так.
— Але тепер ти розмовляєш.
— У мене є ви з мамою Люсі, щоб з вами говорити.
— Так, звичайно…
— Але не назавжди! — сердито сказав хлопчик. — Не назавжди, якщо ти не поговориш із Френні! Поговори з Френні! Поговори з Френні!
— Про Надін?
— Ні!
— А про що? Про тебе?
Лео заговорив ще гучніше, майже зриваючись на страшний крик.
— Воно все записано! Ти знаєш! Френні знає! Поговори з Френні!
— Комітет…
— Не в Комітеті! Комітет тобі не поможе, нікому не поможе, Комітет — це старе, він сміється з вашого Комітету, бо він старий, а старе — це його, ти знаєш, Френні знає, якщо ви поговорите, ви зможете…
Лео стукнув по м’ячу сильно — ПОК-К! — і той стрибнув вище від його голови, впав і відкотився. Ларрі стежив за ним, у роті в нього пересохло, серце неприємно кидалося в грудях.
— М’яч відкотився. — сказав Лео і побіг за ним.
Ларрі сидів і дивився на нього.
«Френні», — подумав він.
——
Вони вдвох сиділи на краю оркестрової мушлі в парку, дриґаючи ногами. За годину мало посутеніти, у парку гуляло кілька людей, дехто тримався за руки. Дитячий час — він же час кохання, чомусь подумала Френ. Ларрі щойно договорив їй усе, що йому в трансі повідомив Лео, і від почутого в неї голова йшла обертом.