— Стю, — сказав Джордж. — Я почув про ваш прихід. Це просто диво. Не можу описати, який я радий. Ми всі раді.
Джордж потиснув йому руку й відрекомендував Дена Летропа.
Ден сказав:
— Ми тут чули, що в Лас-Веґасі стався вибух. Ви його бачили?
— Так.
— Люди тут, здається, думають, що вибух був ядерний. Це правда?
— Так.
Джордж кивав, потім, здається, перейшов до іншого і звернувся до Френ.
— Як почуваєтесь?
— Усе добре. Рада, що чоловік повернувся. А що дитина?
— От власне, — сказав Летроп, — ми про дитину поговорити й прийшли.
Френ кивнула.
— Мертва?
Джордж і Ден перезирнулися.
— Френні, я хочу, щоб ви уважно вислухали, що я скажу, і постаралися все правильно зрозуміти…
Ніби легко, але насправді стримуючи істерику, Френ сказала:
— Якщо він помер, то так і скажіть!
— Френ! — зупинив її Стю.
— Пітер, здається, одужує, — тихо сказав Ден Летроп.
У кімнаті на хвилю запала вражена тиша. Френ, що її лице білим овалом виділялося на тлі каштанової маси волосся на подушці, подивилася на Дена так, ніби той починає верзти якусь маячню. Якась із медсестер — чи то Лорі Констебл, чи Марсі Спрюс — зазирнула в кімнату і відійшла. Цього моменту Стю ніколи не забуде.
— Що? — нарешті прошепотіла Френ.
Джордж сказав:
— Не залишайте надії.
— Ви кажете… одужує… — промовила Френ. Її обличчя завмерло з подиву. До цієї миті вона й не усвідомлювала, наскільки вже змирилася зі смертю Пітера.
Джордж сказав:
— Ми з Деном бачили тисячі пацієнтів із цією хворобою, Френ, — зверніть увагу, я не кажу «лікували», бо, здається, нікому з нас не вдавалося змінити перебіг хвороби ні на йоту в жодного пацієнта. Правду кажу, Дене?
— Так.
Бганка-забаганка, яку Стю вперше помітив у Нью-Гемпширі через кілька годин після зустрічі, з’явилася на лобі Френ.
— Ну ви перейдіть уже до суті, заради всього святого!
— Намагаюся, але тут треба обережно, і я стараюся обережно, — сказав Джордж. — Ми все-таки обговорюємо життя вашого сина, і я не дозволю вам мене підганяти. Капітан Трипс — це грип, мінливий проти антигену, як ми зараз вважаємо. Кожен вид грипу — старого грипу — мав свій особливий антиген, тому, попри всі вакцинації, кожні два-три роки маємо епідемії грипу. Ось, наприклад, стався спалах грипу типу A — гонконзького, приміром, — робиться вакцинація, потім через два роки з’явиться штам типу B — і люди все одно хворітимуть, бо їх прищепили від іншого.
— Але зрештою людина одужує, — втрутився Ден, — бо тіло виробляє власні антитіла. Тіло саме змінюється, щоб побороти той грип. А Капітан Трипс сам змінюється щоразу, коли тіло стає в захисну позицію. У цьому він більше подібний до вірусу СНІДу, ніж до тих звичайних грипів, до яких ми звикли. І, як і зі СНІДом, він міняється й міняється, доки тіло перестає витримувати. У результаті — неминуча смерть.
— То чому ми не захворіли? — спитав Стю.
Джордж сказав:
— Ми не знаємо. І не думаю, що колись дізнаємося. Єдине, що ми можемо сказати, — це те, що носії імунітету замість того, щоб захворіти й одужати, не хворіють узагалі. Що знову приводить нас до Пітера. Дене!
— Так. Підступність Капітана Трипса в тому, що людині, як здається, майже кращає, але ніколи не до кінця. І ось наш маленький Пітер захворів через сорок годин після народження. Сумнівів, що це Капітан Трипс, немає: симптоми класичні. Але оті плями під лінією щелепи, які ми з Джорджем звикли асоціювати з четвертою й останньою стадією супергрипу, так і не з’явилися. З іншого боку, періоди ремісії в нього стають дедалі довшими.
— Не розумію… — промовила Френ. — Що…
— Щоразу, коли грип змінюється, Пітер його наздоганяє, — пояснив Джордж. — Теоретично є ймовірність, що станеться рецидив, але в останню, критичну фазу він так і не ввійшов. Здається, він перемагає Капітана.
Запала повна тиша.
Ден сказав:
— Ви передали дитині половину свого імунітету, Френ. Він захворів, але ми гадаємо, що він здатний подолати його. Наша гіпотеза полягає в тому, що в близнят місіс Вентворт був такий самий шанс, але в них було багато негативних чинників, які радикально погіршили ситуацію, — і все ж я вважаю, що вони померли не від самого супергрипу, а від його ускладнень. Різниця невелика, але вона може виявитися суттєвою.
— А що інші жінки, які завагітніли від чоловіків без імунітету? — спитав Стю.