Вовки напали на нього в Небрасці, коли він ще печально ходив, нюшкуючи, навколо хатки на домкратах у маленькому містечку Гемінгворд-Гоум. Запах ЧОЛОВІКА — відчуття ЧОЛОВІКА — привів його сюди і тут скінчився. Куди ж він пішов? Коджак не розумів. І тут вовки — четверо вовків — вийшли з кукурудзи, немов обдерті привиди мерців. Їхні очі загорілися, коли вони побачили Коджака, а губи, наморщившись, піднялися над зубами, і повітря розірвало тихе гарчання, говорячи про їхній намір. Коджак відступив перед ними, теж загарчав, його лапи напружилися, він став загрібати ними землю двору матінки Ебіґейл. Ліворуч від нього висіла гойдалка з шини, відкидаючи бездонну круглу тінь. Головний вовк кинувся на нього, щойно задня частина Коджака ковзнула в тінь ґанку. Вовк-ватажок кинувся низом, цілячись у живіт, а інші побігли за ним. Коджак стрибнув, перескочивши морду ватажка, який клацнув зубами, підставивши живіт, і коли ватажок почав кусати й дерти кігтями, пес всадив йому зуби в шию — глибоко, до крові, і вовк завив, намагаючись скинути собаку — від його впевненості раптово не лишилося й сліду. Поки вовк намагався вирватися, щелепи Коджака блискавично зімкнулися на чутливому писку вовка, і той жалюгідно завив: його ніс був розірваний, ніздрі висіли клаптями. Вовк помчав геть, скавулячи від страшного болю, шалено трусячи головою, ляпаючи кров’ю наліво й направо, і примітивна телепатія, властива всім таким тваринам, доволі чітко доносила до Коджака його думки, раз у раз повторювані:
(оси в мені, ой оси, оси в моїй голові, оси залізли в голову, о…)
І тоді на нього кинулися всі решта: один зліва, другий справа, немов величезні тупі кулі, а третій, останній, підліз знизу, шкірячись, клацаючи зубами, готовий випустити собаці нутрощі. Коджак кинувся праворуч, хрипко гавкаючи, щоб спочатку розібратись із цим вовком, а тоді сховатися під ґанок і відсиджуватися — може, до кінця. Зараз, лежачи на терасі, Коджак бачив той бій немов у повільній зйомці: гарчання, виття, удари, відступи, запах крові, що кинувся йому в голову і поступово перетворив його на бойову машину, так що він до пори не помічав власних ран. Першим він поклав того вовка, який кинувся з правого боку, так само як і першого — осліпив на одне око і завдав глибокої, кривавої, і, ймовірно, смертельної рани на одному боці горла. Але це Коджакові легко не минулося: вовк теж його поранив — здебільшого поверхово, але були й дві дуже глибокі рани, вони потім довго заживатимуть і залишать кривий шрам, схожий на криве мале латинське t. Навіть на старості (а Коджак прожив після того ще шістнадцять років, надовго переживши Ґлена Бейтмана), ці шрами нитимуть на погоду. Коджак звільнився, заліз під ґанок, і коли один із решти двох вовків, охоплений жагою крові, спробував поповзти за ним, Коджак стрибнув на нього, клацнув щелепами — і розірвав йому горлянку. Другий вовк відступив майже до самої кукурудзи з нервовим скавчанням. Якби Коджак вискочив, щоб дати йому бій, вовк би кинувся навтьоки, підібгавши хвіст. Але Коджак не виліз, з нього було годі. Він був виснажений. Лежати він міг тільки на одному боці, швидко, тяжко відсапуючись, зализуючи рани і видаючи глибоке грудне гарчання, коли помічав, що тінь останнього вовка наближалася. Потім стало темно, і місяць в імлі плив над Небраскою. І щоразу, коли останній вовк чув, що Коджак живий і, ймовірно, все ще готовий битися, то сахався і скавчав. Десь після півночі вовк пішов геть, залишивши Коджака самого визначатися, жити чи вмерти. Під ранок пес відчував присутність якоїсь іншої тварини, і це його лякало: він тихо скавулів уві сні. Щось там було в кукурудзі, може, воно навіть полювало на нього. Коджак лежав і тремтів, чекаючи, чи воно його знайде, оте воно, яке відчувалося, як Чоловік, Вовк і Око — щось темне, наче прадавній крокодил у кукурудзі. Невідомо, скільки часу минуло, місяць уже сів, і Коджак відчув, що воно пішло геть. Він задрімав. Пес пролежав під ґанком три дні, виходячи лише тоді, коли його мучили голод і спрага. Під колонкою весь час стояла калюжка води, а в хаті ще лишалися всілякі поживні недоїдки — після бенкету, який матінка Ебіґейл приготувала для гурту Ніка.