НІК: Я знімаю заперечення щодо Гарольда, але не свої міркування. Мені він не дуже подобається.
Ральф Брентнер спитав, чи Стю або Ґлен запишуть пропозицію щодо розшуків, аби він її міг внести в завтрашній порядок денний для зборів у школі. Стю радо погодився.
Ларрі Андервуд тоді запропонував закрити засідання, Ральф його підтримав, і Комітет проголосував 7 проти 0.
Френсіс Ґолдсміт, секретар
——
Явка на збори наступного вечора була практично стовідсоткова, і вперше Ларрі Андервуд, який устиг пробути в Зоні тільки тиждень, зрозумів, наскільки великою вже стала громада. Одна річ бачити людей, які ходять вулицями, зазвичай по одному чи по двоє, а зовсім інша — побачити їх усіх разом в одному місці, глядацькій залі Чотокви. Усі місця були зайняті, люди сиділи на сходах і стояли в проході. На диво тихий то був натовп: усі бурмотіли, але не галасували. Уперше, відколи Ларрі дістався Боулдера, цілий день ішов дощ, у повітрі висіла легенька мжичка, яка не так намочувала, як затуманювала краєвид перехожого, і навіть у залі, де зібралося майже шістсот людей, було чути тихий звук крапель на даху. У приміщенні найгучнішим звуком був постійний шурхіт паперу: люди переглядали надрукований порядок денний, складений на двох ломберних столиках між подвійними дверми.
Там було написано:
ВІЛЬНА ЗОНА БОУЛДЕРА
Порядок денний відкритих зборів
18 серпня 1990 р.
1. Зачитати й ратифікувати для Вільної зони Конституцію Сполучених Штатів Америки.
2. Зачитати й ратифікувати для Вільної зони Білль про права Конституції Сполучених Штатів Америки.
3. Висунути та обрати у Вільній зоні Комітет із семи представників Вільної зони як урядовий орган.
4. Визначити, чи схвалить Вільна зона право вето Ебіґейл Фрімантл щодо будь-яких питань, які вирішуватимуть представники Вільної зони.
5. Визначити, чи схвалить Вільна зона призначення Поховального комітету у складі не менш як двадцятьох осіб, з тим щоб гідно провести в останню дорогу тих, хто помер від супергрипу в Боулдері.
6. Визначити, чи схвалить Вільна зона призначення Комітету з енергетики в початковому складі не менш як шістдесят осіб, щоб повернути в місто електрику до настання холодів.
7. Визначити, чи схвалить Вільна зона призначення Пошукового комітету в складі не менш як п’ятнадцяти осіб з тим, щоб визначити місце перебування Ебіґейл Фрімантл, якщо це можливо.
Ларрі зловив себе на тому, що нервовими руками складає з програми, яку вже запам’ятав слово в слово, літачок. Засідати в Тимчасовому комітеті — то була така собі розвага, щось таке, як діти граються в парламент у кого-небудь в гостях: сидіти, попивати колу, закушувати тортом, який спекла Френні, і обговорювати всяку всячину. Навіть відсилання шпигунів за гори просто в лапи темного чоловіка здавалося теж якоюсь грою, частково тому, що він сам себе в ролі розвідника навіть уявити не міг. Треба зовсім усі клепки розгубити, щоб добровільно йти на такий жах. Але на закритих засіданнях, у кімнаті, затишно освітленій лампами, це здавалося нормальним. А якщо Суддю, Дейну Юрґенс чи Тома Каллена спіймають, здавалося, принаймні на тих засіданнях, то це буде щось таке, як у шахах втратити туру чи ферзя.
Але тепер, сидячи посеред зали між Люсі і Лео (Надін він не бачив цілий день, та й Лео, здається, не знав, де вона; «Пішла кудись», — без особливої цікавості відповідав він), Ларрі врешті осягнув істинний масштаб цієї ситуації, і в живіт йому неначе вдарив таран. Це не іграшки.
Ось тут п’ятсот вісімдесят людей, і більшість із них навіть не здогадуються, що Ларрі Андервуд — не такий уже й хороший хлопець, не знають, що перша людина, про яку Ларрі намагався подбати після епідемії, померла від передозування.
Його долоні були холодні й спітнілі. Вони знов і знов збиралися скласти з програми літачок, і раз у раз Ларрі їх зупиняв. Люсі взяла його за руку і з усмішкою легенько стисла. Відповів Ларрі на це якимось таким виразом обличчя, який йому самому здався гримасою, а в глибині душі прозвучали слова матері: «Бог забув про якусь запчастину. Ти лише береш, Ларрі».
Від цієї думки на Ларрі навалилася паніка. Чи є з цього якийсь вихід, чи все вже зайшло занадто далеко? Він не хотів собі на шию цей камінь. Він уже на зборах запропонував відправити назустріч смерті Суддю Фарріса. Якщо він відмовиться і його місце посяде хтось інший, то тоді ж треба буде перезатверджувати кандидатуру Судді, правда ж? Аякже. І пошлють кого-небудь іншого. Коли Лорі Констебл мене висуне, я встану і скажу, що відмовляюся. Ніхто ж мене не присилує, правильно? Якщо сам вирішу — то ні.