Сівши, вона насторожено провела його поглядом до диванчика. Сама сідала винятково на стілець. Усе найкраще — чоловікові. І де він тільки таку дружину вискіпав?
— У мене є кілька правил, з якими я хотів би тебе ознайомити, — почав Влад, беручи окраєць хліба і намащуючи його маслом.
Вона напружилась і приготувалась уважно слухати.
«Погомоніти б з отим її… учителем щиросердно».
— Перше правило, — він відкусив шматок хліба і зачерпнув ложкою борщ. — Не існує жодних правил.
Вона все ще зосереджено дивилася йому в тарілку.
— І друге правило: коли хтось пробує встановлювати правила, дивися перше правило. Шикарний борщ.
Минула секунда, друга… різко спершись ліктями на стіл, вона сховала чоло в долонях. І знову розпочали свій відлік довгі німі секунди.
— Мені здається, я такою була завжди. Але це неправда.
Слова нагадали обвал, раз — і секунди посипалися з кручі.
Відповіді вона не вимагала, тому Влад промовчав, не забуваючи вправно орудувати ложкою.
Вовкулака на прізвисько Нудьга вимагав байдужості до всього, — і до цих слів, і до цього схиленого обличчя, але борщ — холодний літній борщ із кваском — несподівано тепло ліг на груди. Захотілося щось зробити, щось таке, чого ніколи досі не робив… Стрибнути з парашутом, пірнути з аквалангом… розгромити барикади, які ця дівчина набудувала довкола себе.
Чомусь згадалася Людмила. От вона нічого не вимагала. І чому він із нею не одружився?
— Як я виглядаю збоку?
Влад якраз зібрався перейти до другої страви, але це запитання на секунду його зупинило.
— Ну… непогано…
Вона зблиснула на нього чорним оком.
— Так зле?
Він закашлявся. Рис потрапив у гортань… Але Фрейд, якби дожив, втішився б незрівнянно.
Вона схопилась і почала бити його по спині. Ні, щоб по писку…
— Гаразд… уже все гаразд.
— Коли їси, говорити не можна.
Він підняв догори вказівний палець.
— Нагадаємо пункт перший.
— Пункт перший?
— Ну-ну?
— Правил не існує.
— О!
— Ліпше вдавитися?
Її обличчя почало роз’яснюватися.
— Ліпше — не ліпше, але що доброго сидіти в мовчанці?
Вона шарпнулась і завмерла. Усі барикади стали на свої звичні місця.
— Я піду… приберу нагорі.
Вечерю він доїдав на самоті…
5. Середа
Лункий дзвінок прокотився будинком.
Влад устав із ліжка й відчинив. На порозі стояв хтось у новорічній масці зайця і простягував до нього долоню: «Пода-а-а-йте бідному закарпатцю…»
Влад хряснув дверима.
Знову дзвінок. Треба буде викинути цей дзвінок геть! Хай стукають.
Знову заєць із простягнутою долонею: «Після наводнє-є-є-нія ми… хати нема, їсти нема…»
Влад знову грюкнув дверима.
Третій дзвінок. От зараз ви в мене дістанете… чого просите!
На порозі, простягуючи руку, стояв хтось із вишкіреною, всіяною гострими зубами пащею.
…Ось так. Вовкулака вже добрався і до його снів.
Хтось дзвонив у двері. А бодай йому… як там латинською краще сказати?
— Ти знаєш, котра година?
Олег стояв на порозі з винуватими очима.
— У мене є ключ, але я не наважився серед ночі залізти до тебе в хату.
— Тому ти вирішив усіх побудити… О Господи, третя година ночі. Мені ж завтра на роботу.
— А мені — ні.
— Я знаю. Егоїст ти. Довго ще там стирчатимеш?
— Ти мене не запрошуєш.
— Може, до тебе ще з короваєм і оркестром вийти?!!
— Не сердься, Владе. Може, твоїй жінці не сподобається, що ти серед ночі якогось мужика запрошуєш до хати? Скінчилося твоє вільне життя.
— Поки що я ніяких утисків не помітив.
— Поки що. Ти запитував її?
— Про що? A-а, ні. Не було як.
— Обов’язково запитай. Якщо я знову розміщу своє тіло отут…
— Тільки залиш язика за порогом.
— А я сподівався, що ми у шахи зіграємо… Одну партію. Чого дивишся? Хочеш дві? Хіба людина не може мати настрій о третій годині ночі?
— Ні.
— Ти не романтик.
— Що питимеш, романтику?
— Ти подивися, подивися мені у вічі: хіба там є хоч крапля етанолу? Сьогодні я щасливий без вина.
— Ну?
— Звідки такі чорні думки. Ось. Виграв у казино.
На журнальний столик лягли зелені купюри.
— Лікарям теж інколи гроші не зашкодять. Я маю на увазі звичайних лікарів. Стоматологи — окрема привілейована секта.
— Бачу, хочеш ночувати на сходах.
— Тільки три партії, поки мій азарт не вистиг. На всі ці гроші. У друга і виграти не шкода. Та виспишся ти, ми швиденько.