Швидке запровадження надзвичайного стану, ніби таке собі соломонове рішення, продиктоване провидінням, розрубало гордіїв вузол, який засоби масової комунікації, а надто газети, намагалися розв’язати з більшою або меншою вправністю, з більшою або меншою витонченістю, але щоразу вдаючи відсутність особливого інтересу, починаючи від прикрого результату перших виборів і драматичнішого від наступних. З одного боку, обов’язок газет, так само очевидний, як і елементарний, полягав у тому, щоб із енергією, позначеною громадянським обуренням, таврувати й у власних передовицях, і в замовлених їм статтях несподівану й безвідповідальну поведінку електорату, який, виявивши обурливу байдужість до найвищих інтересів батьківщини внаслідок дивного й пагубного спотворення своєї свідомості, обплутав політичне життя країни моторошною павутиною у досі небачений спосіб, затягши її в темний глухий кут, звідки найсміливіший чоловік, либонь, не знайде виходу. З другого боку, кожна газета мусила ретельно зважувати й вимірювати кожне слово, яке вона друкувала, зважати на вразливість читачів, робити, так би мовити, два кроки вперед й один назад, не слід було допускати, щоб читачі обурилися на газету, яка поставилася до них, як до зрадників і тупих йолопів, після стількох років досконалої гармонії і захопленого читання. Проголошення надзвичайного стану, яке дозволило уряду взяти на себе відповідну владу й одним розчерком пера обмежити конституційні гарантії, полегшило тягар, який ліг на плечі директорів та адміністраторів. Після обмежень, накладених на свободу письма й висловлювань, після того як цензура стала дивитися через плече редактора, було знайдено найпереконливіші й найповніші виправдання, Нам дуже хотілося б, казали працівники преси, полегшити нашим шановним читачам можливість, яка є також правом, доступ до інформації та опіній, очищених від образливих втручань і нестерпних обмежень, а надто в такий делікатний час, який ми нині переживаємо, але ситуація є такою й не іншою, лише той, хто завжди жив почесною професією журналіста, знає, як доводиться працювати, коли за твоєю діяльністю стежать практично всі двадцять чотири години доби, крім того, позаяк більшу частину відповідальності за те, що стало діятися в країні, несли на собі столичні виборці, а не ті, хто голосував у провінції, на наше лихо, попри всі наші благання, уряд не дозволив нам публікувати цензуровані видання для тутешнього читання й не зіпсовані цензурою для решти країни, ще вчора високий функціонер міністерства внутрішніх справ повідомив нам, що справжня цензура, як сонце, коли воно сходить, то сходить для всіх, ми не почули від нього нічого нового, ми вже знали, що так рухається світ, що праведникам завжди доводиться платити за гріхи грішників. Попри всі застережні заходи, до яких намагалися вдатися журналісти, дбаючи як про форму, так і про зміст, дуже скоро стало очевидним, що інтерес до читання газет почав швидко падати. Опановані зрозумілою тривогою стріляти й знаходити дичину в усіх напрямках, чимало газет вирішили боротися проти байдужості читачів, прикрашаючи свої сторінки тілами голих жінок і чоловіків, що ніжилися в нових садах земних радощів, і в жіночих, і в чоловічих, окремо або по двоє, у спокої або в діяльності, але читачі, виснажені цими картинами з їхніми варіантами кольору та форм, які вже нікого не стимулювали й уже давно вважалися банальними загальниками використання статевого потягу, і далі своїм відчуженням, своєю байдужістю і навіть своєю огидою сприяли зниженню накладів і продаж. Також не помічалося будь-якого сприятливого впливу на щоденний підрахунок економічного дебету й кредиту, що потрапили в загальний відплив прибутків, не допомагали й виставки брудних інтимних частин тіла, скандали й сороміцькі пригоди всього людського роду, давні демонстрації публічних чеснот, які маскували приватні пороки, святкова карусель приватних пороків, що відбувалася на тлі публічних чеснот і де раніше не бракувало ані глядачів, ані охочих повеселитися. Складалося враження, що більша частина жителів столиці вирішили змінити спосіб життя, свої смаки й стиль. Їхньою величезною помилкою, а відтепер вони це бачили краще, було проголосувати порожніми бюлетенями. Ви хотіли чистоти, їжте її тепер.