і автомобіля й подало сигнал, що рух можна продовжувати, Ми знову рушаємо, повідомив прем’єр-міністр президента, Ми тут майже й не зупинялися, відповів керівник держави, Пане президент, дозвольте мені сказати одне слово, Кажіть, Я не можу приховати від вас, що почуваюся набагато більше занепокоєним, аніж у день перших виборів, Чому, Ці вогні, які спалахують на шляху нашого просування і які, ймовірно, спалахуватимуть і протягом решти нашого шляху, поки ми не виїдемо з міста, цілковита відсутність людей, бо не видно жодної душі ані у вікнах, ані на вулицях, справляє дивне, дуже дивне враження, я починаю думати, що марно я досі не бачив якогось свідомого наміру за всім цим, якоїсь ідеї, якоїсь обміркованої мети, події відбуваються так, ніби населення діє за наперед підготовленим планом, ніби існує центральна координація, якій воно підкоряється, Я в це не вірю, мій дорогий прем’єр-міністре, вам відомо краще, аніж мені, що теорія анархістської змови не має жодного підтвердження, хоч би як за неї чіплялися, і що інша теорія, яка стверджує, що підступна іноземна держава вдається до дій, що мають на меті дестабілізувати нашу країну, варта не більшого, аніж перша, Отже, ми маємо всі підстави вважати, що ми здійснюємо цілковитий контроль над ситуацією, що ми управляємо нею і раптом опиняємося перед несподіванкою, якої не могли навіть собі уявити, перед справжнім театральним фокусом, не можу цього не визнати, Що нам тепер робити, як ви думаєте, Поки що будемо дотримуватися плану, який ми опрацювали, майбутні обставини підкажуть нам, треба чи не треба вносити в нього зміни, це ми зробимо лише після вичерпного аналізу нових даних, хоч би якими вони були, проте у фундаментальному плані я не передбачаю, що нам доведеться щось радикально змінювати, І що, на вашу думку, можна вважати фундаментальним, Ми вже це обговорювали й дійшли висновку, пане президент, що треба ізолювати населення, нехай воно згорає на повільному вогні, раніше чи пізніше є неминучим, що почнуть спалахувати конфлікти, виникнуть зіткнення інтересів, життя ставатиме дедалі тяжчим, мине не так багато часу, й вулиці будуть завалені сміттям і покидьками, й ви тільки уявіть собі, пане президент, у що все це перетвориться, коли знову почнуться зливи, і я не буду прем’єр-міністром, якщо не виникнуть тяжкі проблеми з постачанням і розподілом харчових продуктів, ми всі таким труднощам сприятимемо, якщо це відповідатиме нашим інтересам, Гадаю, місто не зможе довго чинити опір таким обставинам, Так воно й буде, але існує ще один важливий фактор, можливо, найважливіший з усіх, Який, Хоч би скільки я докладав зусиль і докладаю їх далі, мені ніколи не щастило домогтися, щоб люди думали однаково, Цього разу вони, либонь, думатимуть однаково, Це було б чудово, якби могло стати правдою, пане президент, А якщо справді тут існує, хоч якою малоймовірною може видатися ця гіпотеза, секретна організація, мафія, каморра, коза ностра, цру або кгб, Цру не є секретною організацією, а кгб уже не існує, Різниця, думаю, невелика, але уявімо собі щось подібне або навіть гірше, якщо це, можливо, щось більш макіавеллістичне, виникло для того, щоб створювати цю єдність навколо чогось такого, чого я не можу назвати, Навколо чистих бюлетенів, пане президент, До такого висновку я й сам можу прийти, але мене цікавить те, чого я не знаю, У мене сумнівів немає, пане президент, Говоріть далі, будь ласка, Хоч я й мушу погодитися, в теорії, лише в теорії, з можливістю існування таємної організації, чия діяльність спрямована проти безпеки держави й проти легітимності демократичної системи, така діяльність не може відбуватися без контактів, без зборів, без осередків, без паперів, так, без паперів, панові президентові добре відомо, що в цьому світі абсолютно неможливо нічого зробити без паперів, а ми не маємо жодної інформації про згадувану мною діяльність, нам не потрапляє до рук бодай один аркуш, видертий із записника, на якому ми прочитали б, Уперед, товариші, le jour de gloire est arrive, He розумію, чому це має бути написано французькою мовою, 3 міркувань революційної традиції, пане президент, яка дивовижна в нас країна, адже в ній відбуваються події, ніколи не бачені в жодній іншій частині планети, Гадаю, вам не треба нагадувати, що це відбулося не вперше, Саме про це я й хотів сказати, мій дорогий прем’єр-міністре, Очевидно, що немає найменшого зв’язку між двома подіями, Очевидно, що немає, єдине, що їх поєднує, — це колір, Для першої досі не знайшлося жодного пояснення, Боюся, що й для цієї також, Ми знайдемо його, пане президент, ми його знайдемо, Якщо спочатку не стукнемося головою об стіну, Треба вірити, пане президент, віра є фундаментальною, У що вірити, скажіть-но мені, У демократичні інституції, Мій любий, збережіть цю промову для телебачення, а тут нас чують лише наші секретарі, тож можемо висловлюватися ясніше. Прем’єр-міністр змінив тему розмови, Ми вже виїздимо з міста, пане президент, 3 мого боку також, Будь ласка, озирніться назад, пане президент, Навіщо, Подивіться на вогні, До чого тут вогні, Вони досі горять, ніхто їх не погасив, І до якого висновку ви прийшли, дивлячись на це освітлення, Не знаю, пане президент, природним було б, якби їх гасили мірою того, як ми просувалися вперед, але ні, вони залишаються, й мені здається, якщо дивитися на них згори, вони утворюють величезну зірку з двадцятьма сімома променями, Схоже, я маю поета на посаді прем’єр-міністра, Я не поет, але зірка є зіркою, ніхто цього не стане заперечувати, пане президент, І що ми робитимемо тепер, Уряд не сидітиме склавши руки, ми ще маємо зброю, ще маємо стріли в сагайдаках, Сподіваюся, ви влучатимете у свої мішені, Треба тільки, щоб ворог був на досяжності наших пострілів, Але саме в цьому й полягає проблема, ми не знаємо, де він перебуває, наш ворог, навіть не знаємо, хто він такий, Він з’явиться, пане президент, це тільки питання часу, вони не можуть ховатися вічно, Отже, часу нам не бракує, Ми знайдемо розв’язання нашої проблеми, Ми вже добулися до кордону міста, продовжимо розмову в моєму кабінеті, скажімо, о шостій годині вечора, Гаразд, пане президент, я у вас буду.