Природно, читач захоче довідатися, який вирішальний, неспростовний аргумент застосував прем’єр-міністр, щоб зламати опір упертого співрозмовника. Він був простий і незаперечний, Мій дорогий міністре, скажіть-но, примусьте свою голову працювати, які завтра будуть наслідки, якщо сьогодні ми зачинимо двері перед людьми, які голосували за нас, Якщо я правильно пам’ятаю, наказ, виданий радою міністрів, велить не пропускати нікого, Я хвалю вас за добру пам’ять, але вряди-годи накази треба послаблювати, а надто тоді, коли виникає така потреба, як оце тепер, Не розумію, Я поясню вам завтра, коли ми розв’яжемо цю важку ситуацію, придушимо заколот і заспокоїмо уми, ми призначимо нові вибори, так чи не так, Так, То ви гадаєте, що ті, кому ми сьогодні не дозволили покинути місто, голосуватимуть за нас, Найімовірніше, не голосуватимуть, А нам потрібні їхні голоси, згадайте, що партія центру наступає нам на п’яти, Розумію, Позаяк ви це розумієте, то, будь ласка, віддайте наказ, щоб людей пропускали, Гаразд, пане міністр. Прем’єр-міністр поклав телефонну слухавку, подивився на годинник і сказав дружині, Схоже, я ще можу поспати години півтори або дві, й додав, Не думаю, що цей суб’єкт увійде до уряду, коли його доведеться сформувати знову, Ти не повинен допускати, щоб тебе не шанували, сказала його дорога половина, Таких, хто мене не шанує, немає, моя люба, але, на жаль, усі зловживають моєю поступливістю, Це одне й те саме, сказала дружина, вимикаючи світло. Не минуло й п’ятьох хвилин, як знову задзвонив телефон. Це знову був міністр оборони, Пробачте мені, я не хотів уривати вам заслужений відпочинок, але, на жаль, у мене немає іншого виходу, Що у вас тепер, Дрібниця, про яку ми не подумали, Яка дрібниця, запитав прем’єр, не приховуючи роздратування від множини займенника ми, Проста, але дуже важлива, Кажіть прямо, не примушуйте мене гаяти час, Я запитую себе, чи можемо ми бути певні, що вся та людність, яка хоче перетнути кордони міста, належить до нашої партії, запитую себе, чи повинні ми задовольнятися тим, що вони запевняють, ніби голосували за нас на виборах, запитую себе, чи серед сотень автомобілів, які тепер стоять на вулицях, немає машин з агентами заколоту, готовими заразити білою чумою ще не заражену частину країни. Прем’єр-міністр відчув, як йому стиснуло серце, коли він зрозумів, що припустився помилки. Цю можливість виключати не можна, промурмотів він, Саме тому я вам і зателефонував, сказав міністр оборони, далі закручуючи гайку. Тиша, яка настала після цих слів, ще раз довела, що час не має нічого спільного з тим, який показують нам годинники, ці апарати, зроблені з коліщат, які не думають, і пружини яких не наділені відчуттями, позбавлені духу, який дозволив би їм уявити, що п’ять окремих секунд, перша, друга, третя, четверта й п’ята, були болісними тортурами для однієї сторони й витонченою втіхою для другої. Рукавом піжамної куртки, що так доречно виявився під рукою, прем’єр-міністр витер від рясного поту лоб, потім, ретельно підбираючи слова, сказав, Справді, наша справа вимагає ретельнішого розгляду, ситуацію треба обміркувати як слід, загострити кути проблеми завжди буде помилкою, Я теж так думаю, А яка ситуація в цю мить, запитав прем’єр-міністр, Надзвичайно нервова в окремих місцях, на деяких постах довелося навіть стріляти в повітря, Ви можете щось запропонувати мені як міністр оборони, Якби умови для маневрів були кращими, я наказав би атакувати, але позаяк усі дороги забиті автомобілями, це неможливо, І як би ви атакували, Наприклад, пустив би в наступ танки, Ну гаразд, а коли б перший танк і перший автомобіль зіткнулися мордами, я знаю, що ані танк, ні автомобіль морд не мають, це тільки так іноді кажуть, на вашу думку, що сталося б, Зазвичай людей опановує страх, коли вони бачать, як на них насувається танк, Але секунду тому я почув із ваших уст, що дороги щільно забиті автомобілями, Так, пане прем’єр-міністр, Тому першому автомобілю буде нелегко повернути назад, Атож, повернути йому буде дуже важко, проте якщо ми не дозволимо, щоб він перетнув лінію кордону, йому доведеться зробити це, Але не в ситуації паніки, яку створить наступ танків із наведеними на нього гарматами, Ваша правда, пане прем’єр, Одне слово, ви не маєте жодної ідеї, як можна подолати труднощі, сказав прем’єр-міністр, бачачи, що команда й ініціатива тепер перейшли до нього, На жаль, я мушу визнати це, пане прем’єр-міністр, Хай там як, а я дякую вам, що ви привернули мою увагу до аспекту справи, на який я не звернув уваги, Таке могло статися з кожним, Так, із кожним, але тільки не зі мною, Вам доводиться думати про стільки справ, пан прем’єр-міністр, А тепер мушу думати ще й про цю проблему, мушу розв’язати проблему, якій не зміг дати раду міністр оборони, Якщо ви розумієте це так, то я готовий піти у відставку, Гадаю, я не чув, що ви сказали, й думаю, не захочу де чути, Дякую, пане прем’єр-міністр. Запала ще одна тиша, цього разу вона була коротшою, не довша за три секунди, протягом яких витончена втіха й гірка агонія, схоже, помінялися місцями. У помешканні задзвонив іще один телефон. Дружина підняла слухавку, запитала, хто говорить, потім, затуливши слухавку долонею, тихо повідомила чоловікові, Це міністр внутрішніх справ. Прем’єр-міністр зробив знак, щоб він почекав, а сам тим часом почав давати розпорядження міністрові оборони, Не треба більше стріляти в повітря, хочу, щоб ситуація стабілізувалася, поки ми не вживемо необхідних заходів, повідомте людям, які сидять у перших автомобілях, що уряд збереться обговорити ситуацію, що незабаром будуть ухвалені пропозиції й настанови, що все буде добре для батьківщини й для національної безпеки, наголосіть на цих словах, Дозвольте вам нагадати, пане прем’єр-міністр, що автомобілів там нараховуються сотні, Ну то й що, Ми не зможемо донести це послання до всіх, Не турбуйтеся, коли про це довідаються люди в перших автомобілях на кожному посту, вони передадуть інформацію у хвіст своєї колони як по бікфордовому шнуру, А й справді, буде так, Тримайте мене в курсі справ, Гаразд, пане прем’єр-міністр. Наступна розмова з міністром внутрішніх справ відбувалася інакше, Не гайте часу, розповідаючи мені, що сталося, я вже поінформований, Можливо, вам не доповіли, що солдати стріляли, Вони більше не стрілятимуть, Он як, Тепер наше головне завдання примусити всіх цих людей повернутися назад, Навіть військо не змогло це зробити, Не змогло й не могло змогти, бо, звичайно ж, не можна було допустити, щоб міністр оборони наказав послати проти людей танки, Звичайно, цього не можна було допустити, пане прем’єр-міністр, Від цієї миті відповідальність лягає на вас, Поліція нічого не може зробити в таких ситуаціях, а війська мені не підкоряються, Я не думав ані про вашу поліцію, ані про те, щоб призначити вас начальником генерального штабу, Я не зовсім вас розумію, пане прем’єр-міністр, Негайно розбудіть вашого найкращого спічрайтера, накажіть йому підготувати вам промову, а тим часом повідомте засоби масової комунікації, що о шостій годині по радіо виступить міністр внутрішніх справ, телебачення й газети передадуть свої повідомлення згодом, радіо в цій ситуації найголовніше, Уже скоро п’ята година, пане прем’єр-міністр, Ви могли б мені цього й не казати, я маю годинника, Пробачте мені, я лише хотів нагадати, що часу в нас дуже обмаль, Якщо ваш спічрайтер не зможе написати тридцять рядків за чверть години, дотримуючись чи не дотримуючись правил синтаксису, то ліпше виженіть його на вулицю, І що ж він повинен написати, Переконливу промову, яка переконала б цих людей повернутися додому, розпалила б їхні патріотичні почуття, пояснила б їм, що є злочином проти батьківщини залишити столицю в руках збунтованих орд, повідомила б їм, що всі, хто голосував за партії, які створюють структуру сучасної політичної системи, не забувши згадати й про партію центру, нашого головного суперника, перебувають у першому ряду захисту демократичних інституцій, повідомила б їм, що домашні вогнища, які вони залишають без захисту, будуть розграбовані бунтівними бандами, але не слід говорити про те, що ми самі їх пограбували б у разі потреби, Можна ще додати, що кожен громадянин, який вирішить повернутися додому, хоч би яким був його вік та соціальне становище, розглядатиметься урядом як відданий пропагандист законності, Пропагандист не здається мені дуже вдалим словом, воно досить вульгарне, досить комерційне, крім того, законність уже втішається достатньою пропагандою, ми тільки про це й говоримо, Тоді краще назвімо його захисником, герольдом або легіонером, Легіонер найкраще слово, воно звучить потужно, маршово, захисник буде терміном без напруги, він навіюватиме негативну ідею пасивності, герольд пахнутиме середньовіччям, тоді як слово легіонер свідчить про прагнення до бойових дій, про порив до атаки, а крім того, як нам відомо, це слово освячене твердими традиціями, Сподіваюся, що люди, які тепер стовбичать на дорозі, зможуть почути наше послання, Мій люб