ими руками, не кличучи служницю, приготувала чоловікові міцний чай із належним підкріпленням сухих пиріжків, проте розчарована, роздратована несподіваним спалахом хоті, який відразу згас, вона перевернулася на другий бік і міцно заплющила очі з легкою надією, що уві сні зможе скористатися рештками свого короткочасного збудження, щоб організувати з них невеличку еротичну фантазію для особистого вжитку. А прем’єр-міністр увійшов до свого кабінету, байдужий до розчарувань, які залишив позаду, накинувши поверх смугастої піжами шовковий халат, орнаментований екзотичними мотивами, з китайськими павільйонами та золотими слонами, увімкнув усі джерела світла, а потім радіо й телебачення. На телевізійному екрані досі маячила нерухома картинка, для початку передачі було надто рано, але на всіх радіостанціях уже жваво говорили про страхітливі затори на вулицях, міркували про те, що за всіма ознаками відбувалася масова спроба втекти з в’язниці, на яку перетворилася столиця через свою дурну поведінку, не бракувало також коментарів про більш аніж передбачувані наслідки, до яких неминуче призведе незвичайно щільна закупорка вулиць, унеможлививши прохід великих автофургонів, які щодня привозили до міста продовольчі товари. Ці коментатори не знали, що вказані автофургони були затримані внаслідок суворої військової необхідності за три кілометри від кордону. Пересуваючись на мотоциклах, радіорепортери зверталися із запитаннями до тих, хто сидів у колонах автомобілів і вантажівок, і переконалися в тому, що справді йшлося про колективну акцію, організовану з ніг до голови, яка об’єднала цілі родини, щоб утекти від тиранії, від задушливої атмосфери, яку утворили в столиці сили заколоту. Деякі голови родин нарікали на затримку, Ми перебуваємо тут майже три години, а черга не просунулася вперед бодай на міліметр, інші вважали, що стали жертвами зради, Нам гарантували, що ми зможемо проїхати без проблем, і ось який ми маємо блискучий результат, уряд виїхав на вакації й відмовляється допомогти нам виїхати також, віддав нас на поталу звірам, і тепер, коли ми мали шанс виїхати звідси, двері зачинили перед самим нашим носом. Нерви в людей були перенапружені, діти плакали, люди старі зблідли від перевтоми, чоловіки, в яких закінчилися сигарети, були збуджені до краю, виснажені жінки намагалися навести бодай якийсь лад у розпачливому сімейному хаосі. Люди в одному з автомобілів спробували розвернутися й повернутися до міста, але мусили відмовитися від свого наміру, опинившись під градом лайки та образ, які звалилися їм на голови, Боягузи, чорні вівці, білобюлетенники, гівняні козли, шпигуни, зрадники, сучі діти, тепер ясно, чому ви опинилися тут, приїхали, щоб деморалізувати пристойних осіб, зруйнувати нашу єдність, але не думайте, що ми дозволимо вам утекти, ось знімемо колеса вашого автомобіля, може, тоді ви навчитеся шанувати чуже страждання. У кабінеті прем’єра задзвонив телефон, це могли бути міністр оборони, міністр внутрішніх справ або президент. Подзвонив президент, Що відбувається, чому мене вчасно не поінформували про безлад, який утворився на виході зі столиці, запитав він, Пане президент, уряд тримає ситуацію під контролем, через короткий час проблеми будуть розв’язані, Хай і так, але мене повинні були інформувати, я не можу залишатися поза станом подій, Я подумав, що події цілком лежать на моїй відповідальності, що немає причин уривати ваш сон, та хай там як, а я збирався зателефонувати вам через двадцять хвилин або через півгодини, повторюю, я беру всю відповідальність на себе, пане президент, Гаразд, гаразд, я вам дуже вдячний за ваш намір, але якби моя дружина не мала корисної звички прокидатися рано, керівник держави досі спав би, тоді як його країна палахкотить у вогні кризи, Вона не палахкотить, пане президент, уже вжито всіх необхідних заходів, Ви не кажіть мені, що дали наказ розбомбити всі колони автомобілів, Гадаю, ви вже мали час переконатися в тому, що це не мій стиль, пане президент, Я сказав це, щоб створити образ, звичайно, я ніколи не подумав би, що ви спроможні вчинити таке варварство, Через короткий час радіо повідомить, що о шостій годині міністр внутрішніх справ звернеться до країни з промовою, я наготувався дати перше повідомлення, будуть і інші виступи, усе організовано, пане президент, Я визнаю, що ви вже дечого досягай, І я переконаний, твердо переконаний, що наш успіх можна забезпечити лише в тому випадку, пане президент, якщо всі ці люди погодяться мирно повернутися до своїх домівок, А якщо не погодяться, Якщо ми не умовимо їх погодитися, уряд піде у відставку, Не намагайтеся зловити мене на цей трюк, ви знаєте так само добре, як і я, що за ситуації, в якій перебуває країна, я не зміг би прийняти вашу відставку, навіть якби ви висловили таке бажання, Я знаю, але я не міг цього не сказати, Гаразд, позаяк ми з вами дійшли згоди, не забувайте повідомляти мені про все, що відбуватиметься. Радіо оголосило, Ми ще раз уриваємо нашу передачу, аби інформувати вас, що міністр внутрішніх справ о шостій годині звернеться з повідомленням до країни, повторюємо, о шостій годині міністр внутрішніх справ звернеться з повідомленням до країни, повторюємо, до країни звернеться з повідомленням міністр внутрішніх справ, о шостій годині, повторюємо, до країни звернеться з повідомленням міністр внутрішніх справ, це багаторазове повторення однієї формули не пройшло повз увагу прем’єр-міністра, який протягом кількох секунд, усміхаючись своїм думкам, намагався уявити собі, як, у біса, зможе передати своє повідомлення міністр внутрішніх справ. Чи не зможе він зробити якийсь корисний висновок для майбутнього, й у цю мить нерухома заставка на екрані телевізора зникла, поступившись місцем звичному образу прапора, який майорів на вершині щогли, дуже ліниво, наче також щойно прокинувся, а тим часом гімн загудів своїми тромбонами й загуркотів барабанами з тонкою мелодією кларнета посередині. Диктор, який з’явився на екрані, мав перекручену краватку й украй невдоволене обличчя, ніби його хтось гірко образив і він не мав наміру ані простити цю образу, ані швидко її забути, Враховуючи серйозність політичного та соціального моменту, сказав він, і шануючи священне право населення на вільну й багатосторонню інформацію, ми сьогодні починаємо свої передачі раніше від домовленого часу. Як і багато з тих, хто нас слухає, ми довідалися, що міністр внутрішніх справ виступить о шостій годині по радіо, мабуть, для того, щоб висловити ставлення уряду до наміру частини громадян покинути місто. Не думаю, що наше телебачення стало мішенню наперед обміркованої дискримінації, але ми не можемо не звернути увагу на те, що тільки непоясненна дезорієнтація, несподівана для таких досвідчених політиків, які сформували нинішній уряд нації, могла призвести до того, що про наше телебачення забули. Принаймні неусвідомлено. Мабуть, це пояснюють надто ранньою годиною, в яку мало прозвучати повідомлення, але працівники цього закладу протягом усієї своєї тривалої історії дали досить доказів персонального самозречення, відданості громадській справі та високого патріотизму, щоб не бути тепер зведеними до принизливого становища інформаторів другої руки. Ми віримо в те, що до часу, передбаченого для нинішнього повідомлення, ще буде можливість досягти домовленості, яка, не позбавляючи наших колег по громадському радіо того права, котре було їм надане, поверне нашому закладові те, що йому належить по праву, тобто місце й відповідальність першої інформативної інституції країни. Поки ми чекаємо результатів цієї домовленості, про які сподіваємося незабаром почути, інформуємо вас, що гелікоптер телебачення в цю саму мить підіймається в повітря, щоб показати нашим телеглядачам перші картини довжелезних автомобільних колон, які, згідно з планом виїзду з міста, що його, як ми вже довідалися, назвали добре відомим в історії ім’ям ксенофонта, були зупинені на кордонах столиці. На щастя, вже понад годину як припинилася злива, що протягом усієї ночі поливала каравани машин, які опинилися в такій скруті. Залишилося не так багато часу до того, як сонце викотиться з-за обрію й прорветься крізь чорні хмари. Сподіваємося, його поява допоможе повалити бар’єри, які з причин, що їх ми не можемо зрозуміти, досі перешкоджають нашим відважним співвітчизникам вирватися на волю. Нехай буде так задля добра вітчизни. Наступні картини показують гелікоптер у повітрі, потім зйомки згори, невеличкий аеродром, із якого він піднявся в повітря, а потім ви побачите дахи перших міських будинків і перші вулиці. Керівник уряду поклав руку на телефон. Не можна було гаяти жодної хвилини, Пане прем’єр-міністр, почав міністр внутрішніх справ, Не кажіть більше нічого, ми вчинили помилку, Ви кажете, ми вчинили, Атож, ми вчинили, бо коли один помиляється, а другий не виправляє його, помилка належить обом, Я не наділений ані вашою владою, ані вашою відповідальністю, пане прем’єр-міністр, Але ви наділені моєю довірою, То чого ви від мене хочете, Ви говоритимете по телебаченню, радіо одночасно транслюватиме вашу промову, й проблему буде залагоджено, І ми залишимо без відповіді нахабство диктора й той тон, яким панове з телебачення говорили про уряд, У свій час ми їм це пригадаємо, не тепер, я потім сам ними займуся, Дуже добре, Ви вже маєте своє