е він не міг зрозуміти того, що почув, або совість несподівано звинуватила його в давньому, якщо не зовсім недавньому злочині. Ви можете йти, я покличу вас, якщо ви мені будете потрібні, сказав йому прем’єр, підвівшись із крісла й підійшовши до одного з вікон. Звук розчинюваного вікна злився зі звуком зачинюваних дверей. З вікна прем’єр побачив лише ряд низьких дахів. Він відчув ностальгію за столицею, за тим щасливим часом, коли виборці підкорялися наказам згори, за монотонним перебуванням між невеличкою буржуазною офіційною резиденцією керівників уряду й парламентським палацом, за бурхливими й нерідко веселими політичними кризами, що були, наче спалахи полум’я передбачуваної тривалості й контрольованої інтенсивності, кризами, завдяки яким він навчився не лише не казати правду, а й нерозривно поєднувати її з брехнею, достоту так, як зворотний бік тканини природно поєднується з її зовнішнім боком. Він запитував сам себе, чи розслідування вже почалося, чи поліційні агенти, які братимуть у ньому участь, будуть тими самими, які довго й марно залишалися в столиці, щоб зібрати інформацію й доповісти про результати, чи міністр внутрішніх справ доручив це завдання людям, яким довіряв найбільше і хто перебував у полі його зору та під його рукою, і хто тепер, спокусившись яскравістю кінематографічної пригоди, що полягала в таємному проникненні під лінією блокади, протягуючи кинджал за поясом під загорожею з колючого дроту й нейтралізувавши магнітними блокаторами жахливі електронні сенсори, проникає на протилежний бік, у ворожий табір, прямуючи до своєї мети, наче кріт, обдарований дитячою спритністю, з окулярами нічного бачення на носі. Знаючи міністра внутрішніх справ так добре, як він його знав, трохи менш кривавого, ніж дракула, але набагато більшого любителя театральних ефектів, ніж рембо, прем’єр уявляв собі саме таку картину схваленої ним акції. І він не помилявся. Заховавшись у невеличкому гаю, що майже прилягав до периметра облоги, троє чоловіків чекали, поки ніч перетвориться на світанок. Тим часом у тому, що вільно нафантазував собі прем’єр, стоячи перед вікном у своєму кабінеті, не все відповідає реальності, яка постає перед нашими очима. Наприклад, ті люди вдягнені в цивільний одяг, кинджалів за поясом у них нема, а пістолети в кобурах мають заспокійливу назву табельної зброї. Що ж до страхітливих магнітних блокаторів, то серед усілякої апаратури ніде не видно приладів, наділених такою вирішальною функцією, що, коли поміркувати добре, могло лише означати, що на озброєнні тих людей не було приладів, які можна назвати магнітними блокаторами. Незабаром ми довідаємося, що в призначений час електронні сенсори на цій ділянці огорожі будуть відімкнені на п’ять хвилин, тобто на час, більш ніж достатній для того, щоб троє чоловіків, один за одним, не поспішаючи, пройшли крізь загорожу з колючого дроту, в якій для цієї мети був пророблений отвір такого розміру, щоб ті, хто в нього сьогодні проходитиме, не порвали собі штани й не подряпали ноги. Військові сапери полагодять цю дільницю загорожі, перш ніж рожеві пальці досвітньої зорі знову доторкнуться до гострих шпичаків, що протягом короткого часу не становили загрози, а також висвітлять величезні мотки колючого дроту, розмотані й натягнені по обидва боки загорожі. Троє чоловіків на чолі зі своїм начальником, який має найвищий зріст, ідучи один за одним, уже перетинають луг, вологість якого намочила підошви їхніх черевиків і тихо рипить під ними. На глухому путівці, за п’ятсот метрів звідти, чекає автомобіль, який відвезе їх крізь нічну тишу до їхнього місця призначення в столиці, до офісу підставної страхової компанії, яку брак клієнтури, як вітчизняної, так і зарубіжної, досі не довів до краху. Наказ, що його ці чоловіки одержали безпосередньо від міністра внутрішніх справ, був очевидним і рішучим, Доставте мені результати, і я вас не запитуватиму, якими засобами ви їх здобули. Вони не мали також жодної письмової інструкції, жодного паперу, який би їх захистив і який би вони могли показати на виправдання своїх дій, якби справи пішли гірше, ніж вони сподівалися, не можна було також виключати можливість, що міністерство залишить їх на поталу власній долі, якщо їхні дії можуть зашкодити репутації держави й незаплямленій чистоті її цілей та її діяльності. Таким чином ці троє чоловіків, наче військовий загін, закинутий на ворожу територію, хоч і не мають вагомих підстав думати, що вони ризикуватимуть там своїми життями, але повинні усвідомлювати делікатність своєї місії, яка вимагає таланту в розслідуванні, гнучкості в стратегії, швидкості у виконанні. Усього цього в найвищому ступені, Не думаю, що вам доведеться когось убити, сказав їм міністр внутрішніх справ, але в разі, якщо виникне екстремальна ситуація, і вам здасться, що іншого виходу у вас немає, не вагайтеся, я беру на себе залагодити конфлікт із правосуддям, Обов’язки міністра юстиції нещодавно взяв на себе прем’єр-міністр, наважився нагадати йому керівник групи. Міністр внутрішніх справ прикинувся, ніби не почув його зауваження, й лише втупив погляд у нахабу, якому не залишалося нічого іншого, як віднести очі. Автомобіль уже в’їхав до міста, зупинився на одному з майданів, щоб поміняти водія, й нарешті, зробивши близько тридцятьох поворотів, щоб відірватися від малоймовірного переслідування, висадив їх біля офісної будівлі, де розташувалося страхове товариство. Воротар не вийшов довідатися, хто хоче увійти о такій незвично ранній годині до офісного будинку, який він охороняв, і це давало підстави припустити, що хтось пізно учора ввечері переконав його якомога раніше лягти до ліжка й не розплющувати очей дуже рано-вранці. Троє чоловіків піднялися ліфтом до чотирнадцятого поверху, звернули в коридор ліворуч, потім в інший праворуч, у третій ліворуч і нарешті добулися до мети своєї подорожі, страхової компанії, назву якої вони змогли прочитати на дверях, написану великими чорними літерами на прямокутнику з потьмянілої латуні, прибитому цвяхами у формі піраміди з того самого металу. Вони увійшли до приміщення, один із підлеглих увімкнув світло, другий зачинив двері й узяв їх на ланцюжок безпеки. Тим часом командир оглянув обладнання, перевірив сполучення, з’єднав апарати, увійшов на кухню, у кімнати, оглянув ванну, відчинив двері до приміщення, призначеного для архіву, швидко ковзнув очима по різних видах зброї, які там зберігалися, вдихаючи водночас знайомий запах металу та змащення, завтра він усе це перевірить, предмет за предметом, боєприпаси окремо. Він покликав своїх підлеглих, сів і наказав сісти їм. Сьогодні вранці, о сьомій годині, сказав він, ми почнемо стежити за підозрюваним, зверніть увагу на те, що я називаю його підозрюваним не лише для того, щоб спростити спілкування між нами, бо, як нам відомо, він не вчинив ніякого злочину, як і тому, що з причин безпеки поки що нам не слід називати його на ім’я, принаймні в ці перші дні, я хочу також додати, що протягом цієї операції, яка, сподіваюся, не триватиме довше тижня, я насамперед хочу з’ясувати й накреслити мапу пересувань підозрюваного по місту, де він працює, куди ходить, із ким зустрічається, це буде рутинним первісним розслідуванням, розвідка території, перш ніж ми перейдемо до безпосереднього абордажу, Ми дозволимо йому зрозуміти, що за ним стежать, запитав перший підлеглий, Ні, протягом перших чотирьох днів, але потім дозволимо, я хочу, щоб він був стривожений, щоб утратив спокій, Написавши такого листа, він, либонь, чекає, що хтось з’явиться розшукувати його, Розшукаємо його ми, коли настане слушна година, я хочу, й ви докладіть усіх зусиль, аби сталося саме так, щоб нагнати йому страху, ніби його переслідують ті, кого він виказав, Дружина лікаря, Ні, не дружина лікаря, а його спільники, ті, котрі проголосували порожніми бюлетенями, Чи не надто ми поспішаємо, запитав другий підлеглий, ще й не почали працювати, а вже говоримо про спільників, Поки що ми лише намагаємося накреслити ескіз, простий ескіз і більше нічого, я хочу поставити себе на місце суб’єкта, який написав листа, й побачити звідти те, що бачить він, Хай буде як буде, а присвятити цілий тиждень первісному стеженню здається мені надто довгим часом, сказав перший підлеглий, якщо ми працюватимемо добре, то через три дні ми його знайдемо. Керівник групи насупив брови і твердо заявив, Це триватиме тиждень, я сказав, що це має тривати тиждень, і тиждень воно триватиме, але тут він пригадав міністра внутрішніх справ, він не пам’ятав, щоб той прямо вимагав швидких результатів, та позаяк цю вимогу можна почути найчастіше від тих, хто керує, і не маючи підстав вважати, що нинішній випадок стане винятком, начальник групи не став більше заперечувати проти періоду в три дні, позаяк добре відомо, що такий інтервал вважається нормальним у стосунках між начальником і підлеглим у тих рідкісних випадках, коли той, хто керує, бачить, що він мусить поступитися резонам, які висуває йому підлеглий, Ми маємо у своєму розпорядженні фотографії всіх дорослих, які живуть у тому будинку, звичайно, я маю на увазі лише чоловіків, сказав начальник і додав тоном вибачення, Одна з цих фотографій відповідає чоловікові, якого ми шукаємо, Поки ми не ідентифікували його, ніяке переслідування не може відбутися, нагадав перший підлеглий, Твоя правда, велик