Що ж, у провінційних насмішників певні аргументи були, хоч і не такі незаперечні, як їм здавалося. Під політичним збудженням, яке перебігало по столиці, наче вогонь по бікфордовому шнуру, який шукав свою бомбу, була помітна тривога, про яку якщо й говорять уголос, то хіба між подружжям або в родині, в апараті партій або в уряді між своїми членами, Що станеться, коли вибори будуть повторені, таке запитання ставили всі одне одному тихим голосом, майже пошепки, щоб не розбудити заснулого дракона. Були думки, що ліпше не доторкатися до звіра бичем, залишити все, як воно є, тобто партія правих нехай організовує уряд, партія центру засідає в муніципальних радах, прикинутися, ніби нічого не сталося, уявити собі, наприклад, що в столиці було оголошено воєнний стан і, відповідно, призупинено конституційні гарантії, а після того як мине певний час, як усядеться курява, коли зловісні результати виборів відійдуть у давноминулий час, тоді можна буде підготувати нові вибори після добре організованої виборчої кампанії, багатої на присяги та обіцянки, й водночас ужити всіх заходів, не відвертаючи носа від будь-якого невеличкого порушення закону, аби тільки уникнути того явища, яке вже дістало з уст відомого фахівця в цих матеріях назву політико-суспільної тератології. Але були також люди, які дотримувалися протилежної думки, стверджуючи, що закони слід вважати священними, мовляв те, що написано, треба виконувати, нехай там що відбувається, а якщо ми звернемо на стежку викрутасів і штучних пристосувань, то прийдемо прямо до хаосу й до розпаду свідомостей, одне слово, якщо закон стверджує, що у випадку природної катастрофи вибори треба повторити через тиждень, то через тиждень їх і справді слід повторити, тобто вже наступної неділі, і хай станеться те, що захоче дати нам Бог. Проте слід було відзначити, що партії, висловлюючи свої погляди, воліли надто не ризикувати, не рубати з пліч. Керівники правої партії, які увійшли до уряду та до органів муніципального управління, висловили переконаність, що цей тріумф, незаперечний, як вони стверджували, принесе їм перемогу на срібному блюдці, а тому обрали тактику спокійної впевненості, забарвлену дипломатичним тактом, вірячи в ті священні принципи, яким підкоряється уряд, що мусить виконувати закон, Як то логічно й природно за умов нашої стабільної демократії, пояснювали вони всім. Представники партії центру також заявляли, що закон треба шанувати, але вимагали від уряду дій, виконати які ніхто не зміг би, це було наперед очевидно, тобто йшлося про застосування найсуворіших заходів, що забезпечили б абсолютну нормальність електорального процесу, але передусім — чи можна таке собі уявити — його результатів, Щоб у цьому місті, пояснювали вони, не міг повторитися ганебний спектакль, який ми показали батьківщині й світу. Щодо партії лівих, то вони після того як скликали свої найвищі директивні органи й після тривалих дебатів, опрацювали й опублікували постанову, в якій висловили свою найтвердішу надію в тому, що електоральний акт, який наближається, об’єктивно створить політичні умови, необхідні для становлення й розвитку нового етапу соціального поступу. Вони не обіцяли виграти вибори й організувати управління країною, але такий висновок можна було зробити. Увечері прем’єр-міністр виступив на телебаченні, щоб оголосити народу, що згідно із законами, якими нині керується наша держава, муніципальні вибори будуть повторені в наступну неділю, а отже, о двадцять четвертій годині сьогоднішнього дня починається новий період виборчої кампанії тривалістю в чотири дні, який закінчиться о двадцять четвертій годині в п’ятницю. Уряд, вів далі промовець, надавши своєму обличчю виразу серйозності й умисне наголошуючи на відкритих складах промовлюваних слів, вірить у те, що населення столиці, знову покликане голосувати, зможе виконати свій громадянський обов’язок із гідністю й пристойністю, з якими завжди виконувало його в минулому, у такий спосіб нейтралізувавши прикру подію, під час якої з досі не прояснених причин, але які, сподіваюся, незабаром будуть з’ясовані, характерний для жителів нашого міста чіткий критерій подій був несподівано приведений у замішання й спотворений. Голова держави мав повторити своє звернення до народу по закінченні виборчої кампанії, в п’ятницю, проте заключну фразу він уже підібрав, Неділя, мої дорогі співвітчизники, буде чудовим днем.