одушно погодився начальник, але хай там як, а о сьомій годині ми повинні зайняти свої стратегічні позиції на вулиці, де він живе, й простежити за двома чоловіками, які здадуться нам найбільше схожими на суб’єкта, який написав листа, саме з цього ми почнемо працювати, зрештою, чогось мають бути варті наша поліційна інтуїція, наш поліційний нюх, Можна мені висловити свій погляд, запитав другий підлеглий, Говори, Судячи з фотографії, наш підозрюваний має бути завершеним сучим сином, Чи це означає, запитав перший підлеглий, що ми переслідуватимемо лише тих чоловіків, які схожі на справдешніх сучих синів, і докинув, Мій досвід мені підказує, що найгірших сучих синів слід шукати серед тих чоловіків, які зовсім на них не схожі, А справді, чи не краще піти нам у службу ідентифікацій попросити фотографію цього суб’єкта чи радше об’єкта, заощадимо час і сили. Начальникові набридло слухати балаканину своїх підлеглих, Гадаю, ви не стали б навчати попа, як читати отченаш, а ігуменью «Аве Марію», якщо нам не було такого наказу, то для того, щоб не збуджувати зайву цікавість, яка могла б зірвати операцію, 3 вашого дозволу, комісаре, дозвольте мені не погодитися з вами, сказав перший підлеглий, усе вказує на те, що наш суб’єкт прагне спорожнити свій мішок, я вірю навіть у те, що якби він знав, де ми перебуваємо, то вже постукав би в наші двері, Гадаю, що так, відповів начальник, насилу стримуючи роздратування, яке він відчував із тієї причини, що були всі резони піддати нищівній критиці план дій, якого йому наказали дотримуватися, але нам треба знати максимум щодо його змісту, перш ніж увійти з ним у відкритий конфлікт, У мене ідея, сказав другий підлеглий, Ще одна ідея, невдоволеним тоном перепитав комісар, Гарантую, що вона добра, один із нас прикинеться продавцем енциклопедій і в такий спосіб побачить, хто йому відчинить двері, Цей трюк із продавання енциклопедій має вже сиву бороду, сказав перший підлеглий, крім того, як правило, двері відчиняють жінки, ця ідея була би блискучою, якби наш суб’єкт жив сам-один, але якщо я правильно пам’ятаю, то у своєму листі він написав, що одружений, Ну й історія, вигукнув другий підлеглий. Вони посиділи мовчки, дивлячись один на одного, двоє підлеглих, які усвідомлювали, що тепер треба чекати, коли начальник висловить власну думку. Вони були готові аплодувати їй, навіть якщо вона розбризкає воду в усіх напрямках. Начальник зважив усе те, що він сказав раніше, спробував укласти всі свої думки та пропозиції в один ящик, сподіваючись, що з цих частин головоломки може утворитися щось таке розумне, таке холмсівське, таке пуаровське, примусить обох підлеглих виконувати його накази з розкритим від захвату ротом. І несподівано, так наче очі йому раптом відкрилися, він побачив, як їм треба діяти, Люди, сказав він, крім тих, які фізично неспроможні рухатися, не перебувають весь час удома й виходять у своїх справах, щоб купити собі те або те, щоб прогулятися, й моя ідея полягає в тому, щоб увійти в дім, де живе наш суб’єкт, коли в ньому не буде нікого, адреса в нас записана на папері, відмичок нам не бракує, у помешканні завжди висять портрети над меблями, нам не буде важко впізнати нашого типа серед фотографій, і після того ми зможемо стежити за ним без проблем, а щоб довідатися, чи в домі є люди, ми використаємо телефон, завтра ми довідаємося його номер через довідкове бюро або скористаємося списком пожильців, отак-от. Проте закінчивши фразу у свій звичний спосіб, начальник зрозумів, що не всі частини його головоломки склалися добре. Хоч, як ми вже пояснили раніше, обидва підлеглі були налаштовані вельми прихильно до міркувань шефа, перший із них відчув себе зобов’язаним зауважити, намагаючись не образити чутливий норов керівника операції, Якщо я не помиляюся, то найліпше, позаяк нам уже відома адреса нашого суб’єкта, просто постукати в його двері й запитати, кому належить квартира, Чи мешкає тут такий-то й такий, якщо двері відчинить він, то скаже, Так, пане, це я, якщо жінка, то найімовірніше вона скаже, Зараз я покличу свого чоловіка, й у такий спосіб ми зловимо пташку, не вдаючись до стількох трюків. Начальник підняв стиснутий кулак, наче хотів стукнути кулаком по столу, але в останню мить зупинив його в повітрі, повільно опустив руку і сказав голосом, який промовляв кожен склад тихше й тихше, Ми перевіримо цю гіпотезу завтра, а тепер я йду спати, на добраніч. Він попрямував до дверей кімнати, в якій мав жити протягом того часу, поки триватиме розслідування, коли почув голос другого підлеглого, що запитав, Але ж о сьомій годині ми починаємо операцію. Не обертаючись, начальник відповів, Передбачувані дії ми припиняємо до наступного наказу, інструкції одержимо завтра, коли я перегляну розпорядження, одержані мною в міністерстві внутрішніх справ, і в такому разі, щоб прискорити роботу, я внесу до нашого плану дій усі зміни, які здаються мені доречними. Він іще раз побажав їм доброї ночі, Добраніч, шефе, відповіли йому підлеглі, й він пішов у свою кімнату. Коли двері ще не зачинилися, другий підлеглий розкрив рота, щоб продовжити розмову, але перший притулив пальця до губів і похитав головою, зробивши колезі знак, щоб він не говорив. Він перший відсунув стілець і сказав, Піду ляжу, а ти якщо затримаєшся, то заходь тихенько, щоб мене не розбудити. На відміну від свого начальника, ці двоє чоловіків як підлеглі не мали права на окрему кімнату для кожного й мусили спати у великій кімнаті, де стояли три ліжка, то була така собі спільна спальня, дуже рідко повністю зайнята. На середньому ліжку майже ніхто ніколи не спав. Коли, як у цьому випадку, агентів було двоє, вони незмінно спали на крайніх ліжках, а якщо тут ночував лише один поліціант, то не випадало сумніватися, що він також спатиме на одному з крайніх і ніколи на середньому, бо в нього, мабуть, тоді виникало враження, що він потрапив в оточення або спить у в’язниці. Навіть поліціанти з найтвердішим характером відчували потребу захистити себе близькістю стіни. Другий підлеглий, вислухавши слова товариша, теж підвівся й сказав, Ні, ні, я не затримаюся, я теж іду спати. Спочатку один, потім другий по черзі заходили до ванної кімнати, яка мала все необхідне для догляду за тілом. Згадаймо також про те, позаяк раніше ми ніде про це не писали, що кожен із трьох поліціантів мав при собі невеличку валізку або просту торбинку зі зміною білизни, зубною щіткою та машинкою для гоління. Було б дивно, якби страхова компанія, наділена щасливою назвою провіденційної, не дбала про потреби тих, кому вона надавала тимчасовий притулок, не постачала їх продуктами гігієни, необхідними для зручності тих, котрі виконували важливу місію, що була їм доручена. Через півгодини обидва підлеглі лежали кожен у своєму ліжку, обидва в офіційних піжамах зі знаком поліції на грудях. План, який опрацювали в міністерстві, не має в собі нічого путнього, сказав другий підлеглий керівника розслідування, Так завжди буває, коли не вдаються до елементарної обережності й не запитують думку людей, наділених досвідом, відповів йому перший підлеглий того самого начальника, Нашому шефові не бракує досвіду, сказав другий його підлеглий, якби він його не мав, його сюди не послали б, Іноді близьке перебування до центрів, де ухвалюються рішення, спричиняє короткозорість, звужує поле зору, глибокодумно відповів перший підлеглий начальника пошукової операції, Ти хочеш сказати, що коли одного дня ми добудемося до вершин влади, то з нами станеться те саме, запитав другий підлеглий, Немає жодних підстав, чому майбутнє має відрізнятися від теперішнього, розважливо відповів перший підлеглий. Через п’ятнадцять хвилин обидва спали. Один хропів, другий ні.