У підземному гаражі їх чекав автомобіль, ключі від якого вчора хтось поклав на столик біля ліжка начальника з короткою пояснювальною запискою, в якій були вказані марка, колір, номер і номер місця, де автомобіль був залишений. Не проминаючи портьє, вони спустилися на ліфті в гараж і відразу знайшли автомобіль. Була майже десята година. Начальник сказав другому помічникові, щоб він відчинив йому задні дверцята, Машину поведеш ти. Перший помічник сів на передньому місці, поруч із водієм. Ранок був чудовий, яскраво світило сонце, й це наочно свідчило про те, що справедливі кари, на які небо було таким щедрим у минулому, втратили силу протягом наступних століть, чудовими й справедливими були часи, коли за простий і випадковий непослух божественним розпорядженням кілька біблійних міст були спалені й перетворені на попіл разом зі своїми мешканцями. А тут було місто, яке проголосувало порожніми бюлетенями проти господа, й на нього не впав жоден промінь, який би спопелив його, як за набагато менші провини сталося із содомом і гоморрою, а також з адмою та севоїмом, спаленими на попіл, хоч про ці два міста не говорять стільки, як про двоє перших, назви яких, либонь, завдяки їхній неповторній музикальності, назавжди залишилися в пам’яті людей. Сьогодні, переставши сліпо підкорятися наказам господа, сонячні промені падають скрізь, де їм хочеться, і стало очевидним, що вони не допоможуть спрямувати на правильну дорогу грішне місто, яке проголосувало порожніми бюлетенями. Тому й послало міністерство внутрішніх справ трьох зі своїх архангелів, тих поліціантів, які нині виїхали до міста, начальника та його підлеглих, яких віднині ми станемо називати їхніми офіційними званнями і які будуть на офіційній драбині, згори вниз, називатися комісаром, інспектором та агентом другого класу. Двоє перших дивилися на людей, які йшли по вулиці, й жодна з них не здавалася їм невинною, кожна в чомусь завинила, й вони запитували себе, чи отой старий із поважним виглядом, наприклад, не має наміру організувати бунт, чи ота дівчина, яка обіймається зі своїм коханим, не втілює в собі люту змію, чи отой чоловік, який плентає з опущеною головою, не прямує до невідомої печери, яка поширює на все місто отруйний запах. Турботи агента, який, будучи підлеглим найнижчого рангу, не зобов’язаний підтримувати високі думки й не підозрювати неладне під поверхнею речей, мають досить буденний характер, як, наприклад, ця, що нею він урвав роздуми осіб, які перебували вище від нього на офіційній драбині, 3 такою погодою людині краще перебувати на природі, Про яку природу ти говориш, іронічно поцікавився інспектор, Про ту, якою вона має бути, Природа автентична, справжня, панує по той бік кордону, а поцейбіч лінії облоги немає нічого, крім міста. Це була правда. Агент утратив добру нагоду помовчати, зате здобув науку, що цією дорогою він у люди не виб’ється. Він зосередився на керуванні автомобілем і дав собі слово, що розкриватиме рота лише тоді, коли треба буде відповісти на якесь запитання. Саме тоді озвався комісар, Ми будемо твердими, нещадними, не застосовуватимемо ніяких класичних методів, таких як давній і нікчемний метод, коли поліціанти діляться на тих, які погрожують, і на людей симпатичних, що намагаються переконувати, ми складаємо команду професіоналів, почуття тут не мають ваги, уявімо себе машинами, створеними для досягнення певної мети, і йтимемо прямо до неї, не озираючись назад, Атож, пане, погодився з ним інспектор, Атож, пане, підтримав їх обох агент, порушивши обіцянку, яку собі дав. Автомобіль звернув на вулицю, де жив чоловік, який написав листа, його будинок був перед ними, він мешкав на третьому поверсі. Вони поставили автомобіль трохи далі, агент відчинив дверцята, щоб комісар вийшов, інспектор вийшов із протилежного боку, команда була у повному складі, вона вийшла на позицію й приготувалася до бою.