- Гриб, - гордо сказав Тім. – Смішний чоловік дав його мені, із штанами, як у Батька.
Батько був дуже сердитий, бо спав на сонці. Він заштовхав усіх у машину і, перш ніж хтось подумав запитати Тіма про його смішного чоловіка, Тім забув. Він був ще дуже юний.
Коли вони повернулися додому, перше, що зробила Мати: взялася за пластиковий пакет великим та вказівним пальцями – з тремтінням, тому що пластик роблять на фабриках – і відкинула його. Штукенція, яку Тім назвав грибом, викотилася на персидський килим. Вона була доволі кругла, яскраво рожева та пухнаста, як мале курча.
- Воно виглядає, як помпони на моїх капцях! – сказала Ніна. Вона погладила гриб, як зазвичай гладила свої капці. Кожен погладив його. Це було приємно. Мати пошукала його у своїй книзі, але, здається, його там не було. Отже, через те, що вона була зайнята, намагаючись зробити джем з дикої сливи та подрібнити дику цибулю, щоб приготувати із іншими грибами, вона сказала Полу викинути Тімівського геть.
Решта допомагали Матері. Мати була налаштована не робити джем із цукром, тому що він зроблений на фабриці. Вони всі завзято вишкрібали мед з банок та намагалися переконати, що коричневий цукор був майже Натуральний, коли повернувся Пол.
- Я не можу його викинути, - прошепотів він. – Він вріс у килим.
Так і було. Ніна і Тім пішли подивитися. Кругла рожева куля простягнула тверду ніжку та росла, тепер, у середині персидського килиму.
- Залиште його, - сказала Ніна. – Він такий гарний.
Після цього, вони стали навіть більш заклопотані, схилившись над каструлею із джемом, відшкрябуючи сотні маленьких крихітних кісточок з киплячих диких слив. Ніхто не думав про пухнастий рожевий гриб, допоки Тім не прибіг, кричачи, з гордістю:
- Тепер у мене два гриба!
Так і було. Тепер у персидському килимі росло дві круглі пухнасті рожеві грибні штукенції.
- Гадаю, - із сумнівом сказав Батько, - ми повинні викинути це зараз, перш ніж воно розростеться.
Але Тім сказав, що то його гриб. Ніна сказала, що зараз воно точнісінько як її капці, а Пол сказав, що це цікаво. І Мати вирішила питання, примчавши з іншою грибною книгою.
- Я знайшла його! Тут не сказано, що він рожевий, але я певна, що це він. Він називається Венерин черевичок* і я думаю, його можна їсти.
________________________________
* Венерин черевичок є орхідеєю, але йому допомагають рости певні гриби.
Саме тоді киплячий джем з диких слив вибіг з каструлі, і всі забули про два круглі рожеві пухнасті гриби. Коли вони витерли весь чорний, підгорілий сироп, Пол згадав та пішов знову на них глянути. Тепер там було чотири круглих рожевих пухнастих гриба, що росли в охайному квадраті персидського килиму. Пола це так зацікавило, що він нічого не сказав.
Незабаром, джем був готовий. Вони його спробували. І стало цілком зрозуміло, що банка меду, навіть перемішена із пакетом коричневого цукру, нічого не зробила із дикими сливами. Це була гостра, жахлива неїстівна кислятина. Їм усім довелося почистити зуби. Коли вона з цим покінчила, Ніна пішла глянути на рожеві гриби. Тепер їх було вісім, майже у кільці.
- Думаю, вони подвоюються щогодини, - сказав Пол.
- Давай подивимося знову через годину, - сказала Ніна.
Вони подивилися, поки Мати готувала решту грибів на вечерю. До цього часу на персидському килимі вже було шістнадцять круглих рожевих пухнастих грибів, що виростали у відповідне коло. Але вони знову про них забули, тому що Мати подала варені гриби із нарізаною дикою цибулею. Доволі багато з них, незважаючи на те, що вони були відбиті молотком, було так само важко прожувати, як підошви сандалій ручної роботи. Деякі з них не здавалися настільки поживними, як про них казала книга Матері. Всі почувалися доволі недобре. Але найгіршою частиною вечері була дика цибуля. Батько, коли пережовував її – вони усі звиклі до гарного, важкого жування того літа – зауважив:
- Чимало присмаку у цій цибулі.
Дійсно у ній було багато присмаку. Насправді, його було забагато. Решту вечора ніхто не відчував інших смаків, окрім дикої цибулі. Вони все ще відчували її смак, коли лягали спати, а вони пішли спати доволі рано, почуваючись примученими.
Тим часом, шістнадцять круглих рожевих пухнастих грибів тихесенько стали тридцяти-двома круглими рожевими пухнастими грибами. Ці тридцять-два стали шістдесят-чотирма, а ці шістдесят-чотири… Цілу ніч, тихо і таємниче, круглі рожеві пухнасті гриби подвоювалися, раз на годину. Незабаром, не стало місця для їх кільця. Незабаром…