— Так… — погодився Димерза, і знову старий не збагнув, — чи це була згода повідомити про вихід книжки у світ, чи підтвердження її унікальності. — Я порушую серйозні проблеми. Цікавий експеримент описую. Ми взяли два класи: в одному дітей увесь час лаяли, навчаючи, а в другому хвалили. Потім дали їм контрольні роботи. Краще написали ті, яких хвалили. Для практичної педагогіки це дуже цікавий результат — заперечує прислів’я, що за одного битого двох небитих дають. Треба міняти програми, підручники, згідно з новою педагогікою перевчати вчителів. — Димерза підсмикнув і поправив на колінах брюки свого ідеально зшитого костюма — «у людині все повинно бути прекрасним» любив повторювати він цю половину чеховської фрази, стосуючи її до нового плаща, модних черевиків чи вишуканої зачіски. — Наш експеримент — вагомий внесок у теорію. Він дозволяє по-новому глянути на полеміку між Фрейдом і Блонським. Помилявся Блонський, запевняючи, що «березова каша» стимулює навчання. — Годинами міг викладати й спростовувати різні концепції Димерза. Тільки щоб аудиторія була вдячна. А цей старий навряд чи все й чує, а як дочує, то чи й зрозуміє… — Шкода, що біологи нас не підтримують, — голосніше, щоб гість уторопав, проказав Димерза. — Потрібні експерименти на щурах. Може, візьметесь?
Верхуша не поспішає з відповіддю, бо вона може утруднити розмову про штучного хлопця, заради якої він оце прийшов. Не хотілося йому встрявати в полеміку з молодим завом з приводу слова «педагогіка», у якому нема кореня, похідного від «щур». Та й звик професор, що в науці експериментують спершу на тваринах, а тоді вже на людях. Біс його знає, може, старий відстав у методології. А може, це вплив нашого бурхливого часу, коли все треба робити швидко й одночасово…
— Все це дуже доречно, дуже доречно, — хитро уникнув Верхуша відповіді на конкретну пропозицію. — Я до вас із проханням: дайте досвідченого педагога. Треба навчити одного хлопця говорити.
— Чийого?
— Та так, нічийого.
— Так не буває, — засміявся Димерза. — Це тільки мене в капусті знайшли, а всіх інших, — з метриками й батьківськими іменами лелека приніс.
— Інспектора Вола синок.
«Якого ще інспектора, — подумав Димерза. — Навіщо він мені?»
— А ви порадьте звернутися до логопеда.
— Пожежника, — уточнив Верхуша, ніби не почувши поради.
Димерза замислився… Пожежник. Це міняло справу. Недавно горіли — пропали всі столи, технічні засоби навчання і проект нової шкільної програми з математики. Ремонту на тисячу карбованців було. Самого Димерзу оштрафували на сорок. Може, тому, що серед знайомих не виявилося жодного пожежника…
— Давайте так, Климе Гнатовичу, ви доводите на пацюках, що здатність до вироблення елементарних рефлексів у них значно погіршується, коли їх бити електричним струмом, а ми беремо вашого пожежника. У нас після ремонту апаратура зараз така, що сліпого й глухого можемо навчити. Скільки йому років?
— Два місяці й чотирнадцять днів, — з надією проказав Верхуша.
— Ну, та це ж дуже малий! У два-три роки давайте. Пожежник, мабуть, велике цабе, що таке немовля вже у вундеркінди мітить.
— Немовля те важить сімдесят кілограмів, юначе. Ми його з руки виростили, — переможно підняв Верхуша вказівний палець. — Як вербу з прутика. Рефлекторна пам’ять у нього, слава богу, збереглася, а от щодо мови… Мозок чистий, tabula rasa — можна виписати які завгодно ієрогліфи.
— Тільки без політики, — поставив долоню, мов щит, Димерза. — Ми — педагоги. То з якої гілки ви його виростили? З вербової?
— Не з гілки, а з руки. Рука росла, росла, з’явилися тулуб, серце, голова й ноги. Уже ходить. З погляду науки — це вельми цікаво! Да… а… Батька пізнає. Здається, вже й гарних жінок вирізняє із загалу. Унікальний випадок.
Димерза встав, злякано глянув на Верхушу: «А щойно ж про книжку говорив — ніби зовсім нормально». Помахав комусь із співробітників через скло.
— Ви, Климе Гнатовичу, не хвилюйтеся. Ми, безумовно, вам допоможемо. Зараз зайде жінка — великий спеціаліст по вундеркіндах, підете з нею до психологів. У них ще краща апаратура. Це якось ближче до їхнього профілю. А ми що… ми програми міняємо, підручники модернізуємо. Але пожежнику вашому допоможемо. Обов’язково допоможемо.
Зайшла співробітниця.