А після місячної перерви благала Марію:
— Може, в тебе є щось таке екстраненормальне? Ти пошукай, щоб було ні сире і ні варене, ні тепер ні в четвер, щоб ні роду ні племені. Може, кераміка яка… Щоб усі хімічні зв’язки насичені, але щоб і пори були. Щоб живе тіло могло крізь ті пори проростати, але в реакцію не вступало. Подумай. А на мене не сердься. Сама не знаю, що зі мною діється. І дома неприємності.
Скоро трапилася нагода порадувати Іванову.
У кузні Швидкого, цього бога матеріалознавства, в основній Маріїній «плавбазі», до якої вона була «приписана» і де виринала після невдач на біологічних глибинах, саме почали худнути-в’янути над матеріалом (гіршого не знайти) — графітовим композитом «вав» (розшифровується прозаїчно — вуглець, армований волокнами).
— Поспішайте, людоньки, поки затишшя, — вів політбесіду король металів. — Бо ось прийде у Білий дім новенький, чим йому прославитись? Не впорядкуванням же трущоб і не вирішенням проблем раку. Владики люблять фейєрверки, та яскравіші. З чого? Яка бомба на черзі? Нейтронна. — Швидкий зігнув вказівний палець півмісяцем і крутнув ним у повітрі, ніби відкрив уявний сейф, щоб витягти модерний піроелемент. — Ось-ось почнеться її тиражування. Якими брилями прикриємо свої лисини і кучері новобранців від нейтронного дусту? Оцими гнилими млинцями? Оцією сажею? — Це так король величав «вав». — Я кого питаю? — Звертався він до всіх, та навіть винахідник Яремака не міг нічого путнього відповісти.
Справді, «вав» — упосліджений поки що матеріал, який удосконалювати не рік і не два. Зовнішній вигляд його не міг би надихнути художника, проте й на традиційне вугілля він уже не схожий. Дзеркальний, блищить, немов довгограюча платівка. З нього вже можна б витесати погруддя Отелло. Та не для скульптурних портретів його виробляли, вивітрюючи в димогарні труби гектолітри, кіловат-години, тисячі.
Коли Швидкий вперше глянув на анкетні дані матеріалу, то спересердя пхикнув — відверто плюнути йому заважало вчене звання.
— Пху, прости, господи, мою душу. З такою поганню ми ще не мали справ. Дивись, блищить, як хробак проти сонця.
Даремно він намагався зігнати злість: заряд емоцій залишався в ньому бомбою уповільненої дії. В молодості свої почуття у такі хвилини він вилив би на папір. Але давно вже зарікся писати: поезія, на його переконання, заважала розраховувати міжатомні орбіталі. Його останній вірш називався «Прощання з Лірою». Були там і такі рядки:
— Минули роки після одержання Дизелем патента на двигун, поки перший його екземпляр грипозно чхнув раз і заглох, — виправдовувався Яремака. — І знадобилися десятиліття для створення того, що нині прозаїчно називаємо дизелем.
Однак ця інформація не відіграла ролі заспокійливих крапель.
— Я ж казав, не зв’язуйтеся з графітом! — вигукував Швидкий. — Я ж казав, вивчайте металічний водень. Ото була б броня… Батога вам треба!
— Казали. Та де ще той водень… Краще синиця в жмені. От і взяли графіт, — бубонів Яремака.
— Гаразд, — потроху заспокоювався професор. — Ви, Марійко, всю інформацію про оце ніщо зберіть. За місяць, думаю, впораєтесь. Щоб картотека була, як належить, щоб усе, як у людей. З бібліографами зв’яжіться. Реферат напишіть.
І Марія «зв’язалась». Знайомі хлопці з обчислювального центру створили програму, і до Маріїного дня народження комп’ютер видав поему в прозі про вуглець, вихваляючи три його модифікації: алмаз, графіт і сажу. На четверту в нього не вистачило обсягу пам’яті.
У глибоких, як Маріїні думки, кімберлітових трубках щорічно добувають лише за кордоном шість кілограмів вуглецю у чині алмазу — гарного, як наша Марія, еталона твердості. (Всі подальші порівняння стосуватимуться не алмазу «Марія» — одного з найбільших у нашій країні самородків вагою 106 каратів, а нашої любої іменинниці, яку ми не проміняємо ні на які діаманти в світі!). Кольорова гама брильянта має двадцять один відтінок кольору морської води, що, однак, не перевершує палітри блиску очей авторки реферату. Існує понад чотириста способів поклоніння алмазові, відомо стільки ж варіантів його підступності. Більшість з них описана класиками і претендентами на місце на Парнасі.