— Ну, що ж, нехай і цей пункт лишається, хоч він і спірний: не говоритимеш, то самі почнуть цікавитись, що кому заповіси.
«Крім того, — читав далі Швидкий, — онуки не вірять, що доживуть до «того» дня, бо їм здається, що ти давно вже не старієш».
— Це грубо й вульгарно. І неповага до віку. — Олег Іванович викреслив рядки.
«3. Ти стаєш немічний. Тому і ліжко давить, і годинник гупає, а не цокає. Коли пишеш синові листа, в якому скаржишся на дочку, уважно надписуй адресу, бо може трапитися, що ти його пошлеш випадково дочці. Щоб уникнути таких помилок, звертайся до сина в парні дні, а до дочки — в непарні, А найрадикальніший засіб — взагалі не скаржитись».
— Насмішніше, що тоді в мене ще й дочки не було. Справді-таки роки біжать. Залишимо. Який сьогодні день після операції? Здається, восьмий. А в грудях так пече… Чи не спересердя шив мене Пильнюк? І треба було саме до нього потрапити!..
«4. Не кажи: «Я у ваші роки їв гнилу картоплю і не спав місяцями». А скажеш — нарікай на себе. Бо невістка вважатиме тебе чемпіоном по безсонню й підсовуватиме на ніч плаксиве дитя, а онук вважатиме, що саме через оту картоплю в тебе повисипалися зуби. Краще кажи, що гриз зубами землю, — це буде ближче до істини…»
— Ех, Олег, Олег, — звернувся шістдесятилітній до себе сорокалітнього. — В одне слово всього минулого не втиснеш. Та й не будь-яке годиться. — На полях з’явився мінус.
«5. Не цілуйся з невісткою, можливо, їй несила стерпіти таке знущання. А якщо вона сама намагається торкнути тебе губами в щоку, подумай — чи вона не лицемірка?» — А чому це Пильнюків син таким добрим став? Навіть у щоку цілував… Може, тренується в чеканні того дня, коли торкнеться губами мого холодного лоба? А може, чергове паскудство готує?
«6. Не кажи, що невістка тебе отруює і, боронь боже, не називай отруту, бо ще підкажеш, напоумиш. Не ти вибирав невістку, тож і ручатися за неї не можеш. А син, можливо, тільки ніжки та зачіску роздивився. А ще ж може трапитись, що буде вона саме з тієї родини, з якою в тебе давні й неперервні конфлікти…»
— От вийде моя дочка заміж за Тихона. Йому за тридцять, їй удвічі менше. То й матиме невісточку професор Пильнюк! — Олег Іванович засміявся б, та не може, бо в грудях пече. І, крім того, сам у Пильнюкових лапах…
«7. Усвідом, що не вода колись була кращою, а тоншими були твої відчуття; і не підметки були міцнішими, а легкою була твоя хода. Не даруй свої бостонові (шевйотові) штани, бо з них пошити нині щось онукові дорожче, ніж купити новий одяг. І не ремствуй, коли їх викидають, адже ти все життя віддав для того, щоб усі речі були дешевими, а почуття — дорогими». — Казна-що! — обурився шістдесятилітній Швидкий. — Десь тут газета, — він помацав рукою на тумбочці. — Ось. Що каже нова наука соціологія: у 1965 році на сто нових шлюбів було 18 розлучень, а в 1976 — 28! А може, це й є наслідок достатку? Адже тепер мати сама без труднощів може виростити дитя і навіть двох — голодними не будуть.
«8. Не нагадуй про себе телеграмами і довгими листами і не пиши в кінці «бажаю вам щастя». Діти й так розуміють, що ти нещасливий через старість та розлуку. Не докоряй тим, що вони не їдуть до тебе в гості, пиши про політику, зміни в ландшафті. Наприклад: «Ота сосна, сину, на якій ти лаштував собі сідало, почала всихати…» Син уявить ту сосну, душа заболить, от і приїде, кинувши горіти квартальний план. А якщо діти егоїсти, то напиши, що частину садиби заповідаєш тій жінці, яка варить тобі та пере. Вмить з’являться. Але радості не привезуть. То краще вже мовчки і спокутуй гріх, що виростив таких істот».
— Доньку я виховую власним прикладом. А чи такий вже годящий взірець? — почав розмірковувати Олег Іванович. — Озера Ріци я не бачив. У ресторані «Метро» був, здається, один раз. Постійного перукаря не маю. Слави ансамблю «АББА» мені не досягти. Нагород не маю… Все, що підносить мене на п’єдестал, невидиме і не всім зрозуміле. Та й сам п’єдестал замаскований. Ну і чорт з ним! Я майже завжди був щасливий, не менше, ніж завсідники-театрали чи власники шикарних дач.
«9. Тост проголошуй, коли вже всі напідпитку. Співати, грати, танцювати серед гостей — будь ласка! Це навіть може сподобатися молодим: давню пластинку завжди інтересно послухати».
«10. Не кажи своїй дружині «бабо, стара». Бо думками вона вся в молодості. Що смажила вчора, може, й забула, а як ти їй присягався — бачить і нині так виразно, наче було те перед обідом». — Певне, що все це так. А от цікаво, чи вийде заміж, як Пильнюк-батько мене доконає?