Катерина Олексіївна прийняла з рук начальника Таємної експедиції паризьку газету. На першій же сторінці йшла досить стандартна розповідь про «підступи» государині російської, котра за допомогою свого таємного агента Олексія Орлова заманила нещасну дочку покійної імператриці Єлизавети Петрівни, довірливу принцесу Володимирську, на борт флагмана російської середземноморської ескадри «Три ієрархи». А щоб діяти напевно, мерзотник Орлов напередодні навіть обвінчався з нещасною жертвою – тобто, виходить, власноруч віддав на заклання свою законну дружину!..
Оскільки фрегат «Три ієрархи» перебував у нейтральних водах, місцеві жителі, що вельми співчували обманутій принцесі, не посміли втрутитися, бо головнокомандувач адмірал Ґрейґ пообіцяв відкрити вогонь по будь-якому судну, що ризикне наблизитися до флагмана на гарматний постріл. Зв'язуватися з російською ескадрою не хотілося нікому…
Ну то й що?! От уже другий тиждень поспіль усі європейські газети майоріли такими статейками. Ця нітрохи не гірша й не краща від решти.
– Ні-ні, государине-матінко, ви сюди подивіться, у самий кінець!
Імператриця глянула на зазначене місце…
І від несподіванки упустила газету!
Адже там чорним по білому було надруковано наступне:
«Між іншим, як нам стало відомо, у Марселі з 'явилася жінка-іноземка, що геть-чисто спростовує відомості про те, нібито заарештована Олексієм Орловим принцеса Володимирсъка має право на успадкування російського престолу. Більше того, жінка ця, що іменує себе Августою Дараган, насмілюється стверджувати, що саме вона є дочкою покійної імператриці Єлизавети Петрівни, народженої в морганатичному шлюбі…»
– Ну, то хіба ж я не мав рації?! От і попалася пташечка! Сама, сама ж і пробовкнулася цим писакам!!! Не витримала здійнятого ними галасу, пішла доводити своє високе походження!
Шешковський не приховував своїх радісних почуттів. Що ж, нехай радіє – він має на це повне право. Однак не тільки ж радіти слід, але й…
– Степане Івановичу, а де зараз перебуває Олексій Орлов?
– Він їде сюди, до Санкт-Петербурга сушею й на даний момент уже має перебувати в межах Російської імперії.
– Вишли йому назустріч гінця з наказом негайно повертати, щоб…
– Я вже послав назустріч Орлову гінця з наказом негайно очолити операцію по затриманню справжньої князівни Тараканової у Марселі.
– Чудово, Степане Івановичу, просто чудово! Ти блискуче показав себе у цій справі.
– Уклінно дякую, Ваша Імператорська Величність!
– Тільки от…
– Що?
– Ти весь час стверджував, що князівну нашу звуть Таракановою, а тут написано: «Августа Дараган»! Як накажеш цей казус розуміти?
– А так і слід розуміти, що цьому дурню Радзивіллу ведмідь на вухо наступив, і він почув від Розумовського «Таракан» замість «Дараган»… До речі, Дарагани є родичами Розумовських: наймолодша сестра Кирила Григоровича, Віра, вийшла заміж за Юхима Федоровича Дарагана! Очевидно, вони і прийняли племінницю У свою родину нарівні з власними дітьми… Недарма ж Олексій так піклувався про племінників, перераховував їм зі скарбниці чималі суми. Якщо виявите бажання вивчити відповідні документи, я їх негайно надам.
– Що ж, схоже на правду, Степане Івановичу! Отже, поставимо нарешті крапку в цій тривалій історії.
Дочка російської імператриці Єлизавети Петрівни й її морганатичного чоловіка Олексія Розумовського була заарештована агентами Таємної розшукових справ експедиції під керівництвом Олексія Орлова в Марселі наприкінці березня 1775 року.
Опору при арешті не чинила, сприйнявши свою долю, як належне.
Між іншим, серед її речей була виявлена стара потерта скринька зі слідами особистої печатки графа Олексія Розумовського, де зберігалися документи, що засвідчували факт вінчання старшого із братів Розумовських та імператрици Єлизавети І у церкві Знамення св. Богородиці села Перова, що відбулося 1742 року, а також: пізнішого хрещення їхньої дочки Августи. Виходячи з дати останнього можна було припустити, що подружжя зачало своє дитя приблизно навесні 1744 року – у дні «малоросійського бон вояжу». Приховати народження дівчинки було неважко: Єлизавета Петрівна часто хворіла й місяцями не показувалась на людях…
Зрозуміло, сам факт наявності настільки важливих документів викликав цілком закономірні запитання агентів Таємної експедиції.
Арештована пояснила, що коли ввечері 29 червня 1762 року канцлер Воронцов прибув до Анічкового палацу і зажадав отримати від Олексія Розумовського письмове підтвердження його шлюбу з російською імператрицею, той не розгубився і просто спалив перші-ліпші папери, що потрапили під руку.