— Хвала Аллаху Всевишньому! — продовжував аятола. — Хвала Аллаху, рівного Якому немає, і немає нічого подібного до Нього, Який сотворив всесвіт Своєю могутністю без будь-чиєї допомоги, Який існує та існував до того, як були сотворені напрямки та місце, Який абсолютно не має недоліків, Який не має меж та кордонів, Який незбагненний для розуму, неуявний розумом! Немає нічого подібного до Нього, Він Всевидячий і Всечуючий. Хвала Аллаху, Єдиному Володарю, Творцеві дня і ночі як повчання розумним людям з чистими серцями і ясним баченням. Вітаємо обраного пророка Мухамеда, мир йому, імаму всіх імамів, просимо йому у Аллаха більше величі і почесності та захисту його громаді від усякого зла, а так само вітаємо його благочестивих нащадків і сподвижників!
Джеймі ніколи не чув подібних промов і стояв, немов заворожений, сам не знаючи, як він ставиться до того, що почув. Але відчуття це було, без сумніву, незвичне і нове. Аятола вів далі:
— Дорогі єдиновірці! Десятого числа благочестивого місяця Зуль-Хіджа мусульмани всього світу відзначають свято жертвопринесення. Ми просимо Аллаха, щоб щорічно з настанням цього свята Він більше давав мусульманам блага, добра, благочестя, захисту від бід і терпіння у випробуваннях. Благочестиве свято жертвопринесення має у собі високе значення. І саме принесення жертв мусульманами у цей день містить у собі великий спогад про пророка Ібрагіма, мир йому, і про те, як Аллах Всевишній звелів йому принести в жертву свого сина Ісмаїла. Раби Аллаха! Це велике випробовування, яке пророк Ібрагім, мир йому, витримав з честю. І ми маємо наслідувати його приклад!
Джеймі окинув оком людей навколо: всі слухали дуже уважно і зосереджено. Він цю історію про сина Ібрагіма уже чув, тому відчував себе в темі, що було навіть трохи приємно.
— У цей благословенний ранок святкового дня жертвопринесення прочани прямують у бік долини Міна для кидання каменів в колодязь Джамаратуль-акабат, як це робив посланник Аллаха, мир йому. Мудрість цього ритуалу — щоб паломники згадали той випадок, коли диявол з’явився перед пророком Ібрагімом, мир йому, щоб спокушати його. Пророк Ібрагім, мир йому, тричі кинув камені в диявола на знак приниження його. Також і нам, послідовникам пророка Мухамеда, мир йому, наказано кидати камені в ті місця, де з’явиться диявол, відновлюючи сунну пророка Ібрагіма, мир йому, з тією ж метою — приниження диявола.
«Це ще може бути і цікаво… — думав Джеймі. — Чому мені ніхто не запропонував кидати каміння?»
— Раби Аллаха! Раджу вам і собі бути богобоязливими, покірними Аллаху Всевишньому, жити і діяти згідно з Шаріатом, готуючи себе до найвеличнішого дня, коли не принесуть користь ані майно, ані гроші, ані діти тим, хто не мав правильного, щирого переконання. Улюбленці посланця Аллаха! Найкраща моя порада вам у цей урочистий день — бути богобоязливими, дотримуватися веління Аллаха, утримуючись від порушень Його законів. У ці благочестиві дні відвідуйте родичів, просіть вибачення у тих, кого скривдили і кому заборгували. Дорогі брати мусульмани! Життя у цьому світі коротке, використовуйте його у поклонінні. Душа наша прагне насолод, але навчіть себе задовольнятись меншим. Промовляючи це, прошу у Аллаха вибачення за себе і за вас.
«Задовольнятись меншим… Ніколи у мене це не виходило», — думав про себе Джеймі.
— Сьогодні, як і в часи пророка Ібрагіма, мир йому, Аллах надсилає нам випробування. Я знаю, в якому стані опинились мусульмани Америки та інших країн під владою Глобальної комісії. І я знаю, яку роль для мусульман Америки відіграє Дірборн. Саме тому я приїхав до вас, щоб віддати вам належне і підтримати вас у складні часи. Але також я хочу висловитись з приводу того, що ми всі маємо робити у цей складний час, щоб пройти його з честю.
«Зараз будуть панчлайни…» — подумалось хлопцю.
— Я почну з найголовнішого. Найбільший ворог ісламу зараз — це Глобальна комісія, ця тоталітарна держава, яка запускає свої пазурі у всі найбільш сокровенні сфери життя мусульман: релігію, сім’ю, наші традиції, наше уявлення про благочестя, яке ми отримали від Аллаха. І вони не просто хочуть змусити нас відмовитись від нашої віри і законів, вони нав’язують нам свою гидоту і розпусту, які є огидними в очах Аллаха і кожного правовірного. Глобальна комісія — це не просто влада, яка загрожує нам силою, це ще і лжепророк, що спокушає нас брехливим, оманливим вченням. Вони прикриваються любов’ю, толерантністю, правами людини, свободою для всіх вірувань і переконань. Але це лише ширма, в яку вони самі не вірять. Бо на практиці це перетворюється на заборону будь-яких вірувань і переконань, крім тих, що є абсолютно пустими і утверджують лише розпусне життя та сьогохвилинне задоволення. Їхня мета — переробити людину під себе, щоб вони могли нею управляти, як захочуть. І для цього вони руйнують усі зв’язки людини з Аллахом — руйнують сім’ю, мораль, релігію, що завжди стримували від тілесних та духовних спокус. Життя у спокусах та розпусті вони називають свободою. Ми називаємо це рабством. Рабством у гріха, якого вони не визнають. Справжня свобода може бути лише у подоланні гріха, у контролі над собою та спокусами, у наближенні до Аллаха.