Було очевидно, що шансів проти скоординованого легіону дронів, який кружляв, немов рій ос, над мечеттю, практично не було. І потрібно було вигадувати щось інше, ніж вести безнадійну перепалку, яка рано чи пізно завершиться поразкою.
Джеймі, отримавши плазмаган від Ахмада, уже кружляв у небі між дронами на своєму ховербайку, відстрілюючи роботизованих інтервентів. Хлопець швидко зрозумів, що це, по суті, не має сенсу. Їхня кількість настільки велика, що не зменшувалась навіть візуально.
Він хотів зателефонувати Ахмаду, щоб скоординувати з ним свої дії. Але раптом побачив на екрані байка повідомлення: «Ви порушуєте закон. Негайно складіть зброю. Глобальна комісія попереджає…». Сам ховербайк перестав відповідати на його команди і почав знижуватись до землі. У лінзах хлопця з’явилось те ж повідомлення, хоча під час руху вони завжди були відключені. Джеймі вилаявся і хотів вимкнути Epsilon, але голосом це вже було зробити неможливо. Він дістав смартфон, який, як не дивно, показував те ж саме.
Хлопець помітив, що він із заблокованим ховербайком такий один. Місцеві ж водії, напевно, автоматичною системою розпізнавання порушень не переймались і «перепрошивали» свої ховеркари вже без неї.
Утім, Джеймі мав план «Б» і збирався ним скористатись. От тільки це мерехтіння із закликом скласти зброю вже його дістало! Він ще раз глянув на свій заблокований Wavephone 22s і жбурнув його геть. Фірмові лінзи Wave за 300 баксів полетіли туди ж, разом із «привітом» від Глобальної комісії. Світ на деякий час став, як в тумані. Джеймі лише розумів, що навколо відбувається битва, поки він дрейфує до землі на заблокованому ховербайку. І це його дуже засмучувало.
Як тільки в очах розвиднілось, він запустив на байку плагін з вимкнення заводської електроніки та увімкнув обидва реактивних керосинових двигуни. По бокам відкрились міні-крила. Штурвал змінив форму прямо в його руках. Екран на склі потух разом із повідомленням про порушення закону, але потім знову увімкнувся вже з новим меню. Керування в такому режимі було вкрай екстремальним, але за це Джеймі його і любив. Місяці тренувань на закритих полігонах зараз мали знадобитись.
Тепер потрібно було знайти Ахмада. Це було непросто, бо за цей час на полі бою все змішалось. Безліч ховеркарів, разом із дронами, лежали на землі. Хоча у небі самих дронів якщо і поменшало, то не набагато. Можливо, лише на чверть. Поліцейське електромагнітне поле над мечеттю було завершене десь наполовину.
Очевидно, що дрони були непереможні, поки вони були організовані. Але за рахунок чого була така координація? Джеймі думав, і у нього було два варіанти. Або це програма, інстальована у самі дрони, яка настільки чітко ними управляє. Або щось управляє ними на відстані. «І, до речі, а звідки вони прилетіли?» — подумалось хлопцю. Можливо, десь поруч був материнський корабель, який і керував ними через потужний штучний інтелект. Цей корабель міг і надсилати додаткових дронів, тому їх практично не меншало.
Подумавши про це, Джеймі впіймав у полі зору ховеркар Ахмада, що лежав на землі підбитим. Сам Ахмад наче був живий і відстрілювався плазмаганом з-за ховеркара. Джеймі підлетів і приземлився біля нього.
— Друже, це ж повна фігня! Ми так їх ніколи не переб’ємо!
— Я знаю. Вони тут не одні. Ми зараз пробуємо залізти в їхню систему, щоб визначити місцезнаходження основного корабля.
— От я так і думав! Але що ж далі?
— А далі треба або знищити основний корабель, або відрізати його від дронів. Але реально лише друге.
— І як ми це зробимо?
— Це уже складніше… Можна спробувати створити фантомний корабель з аналогічним сигналом, але для цього ми повинні знати деякі дані про справжній корабель.
— А я чимось можу допомогти?
— Можливо, доведеться трохи пролетітись і просканувати їхній лайнер. Зможеш?
— Кажи, куди!
— Почекай.
Ахмад відклав свій плазмаган і взяв ноутбук, що лежав поруч. У вусі в хлопця був смарт-навушник, і він постійно з кимось переговорювався по ньому. Джеймі підібрав плазмаган друга і почав вести вогонь уже по-македонськи — з двох рук одночасно. Ахмад йому закричав:
— Ей, ти мені потрібен живий! Обережніше!
— Вибач! — відповів Джеймі. — Дістали ж вони мене!
— Якщо влучать у твій байк, ти нікуди не полетиш! Краще не привертай уваги. Зараз, дві хвилини, і я дам тобі координати.
— Ну, як скажеш, — промовив Джеймі і розлючений заховався за збитим ховеркаром.