Практично в момент зіткнення з другою групою дронів, яка летіла на таран, він потягнув штурвал на себе і різко взяв угору, сподіваючись, що ці дві групи вріжуться одна в одну, як буває у кіно. Але вони дуже технічно розминулись. Координація дронів була на висоті, тому на це годі було й сподіватись.
Джеймі побачив перед собою відкритий вхід в авіаносець, і щось наче змусило його полетіти прямо на нього, як метелики летять на вогонь. Позаду навздогін неслися дрони, хоча уже не стріляли, напевно, через ризик влучити у корабель. Раптом із самого корабля пролунав потужний залп, який дивом не влучив у байк. Це освіжило Джеймі, і він різко взяв убік, вниз, потім в інший бік, обертаючись по своїй осі і виконуючи повітряні кульбіти.
«Джеймі, все готово, повертайся назад!» — пролунав голос Ахмада в навушник. У цю ж секунду хлопець відчув сильний поштовх, через який ледь втримав керування. Декілька лазерів влучили у ховербайк, і з одного двигуна пішов дим. «Треба валити», — подумав він і, немов бажаючи покласти задній слем-данк, перевернув байк догори дном і потягнув штурвал на себе, спрямовуючи того геть від корабля.
Рій дронів попрямував за ним. Щоб ухилятись від пострілів лазерів, Джеймі не вигадав нічого кращого, ніж рухатись по своєрідній спіралі, малюючи цифру вісім чи знак безкінечності. Хлопець розумів, що у такому стані байк точно не долетить назад до Дірборна, тому він мав знайти якесь укриття, щоб сховатись від дронів.
Керування ставало практично неможливим, він ледь тримав рівновагу. Другий двигун вже повністю відмовив і потрібно було терміново шукати посадку. Хлопець побачив, що він знаходиться практично над тим місцем, де Детройт-рівер впадає в озеро Ері. У формі невеликого півострова виступав мисливський комплекс «Поінт Мюель». Особливо не розмірковуючи, Джеймі спрямував байк туди. На хвості все ще висіли декілька дронів, які час від часу поливали його лазерами. Щоправда, начебто безуспішно.
У мисливському комплексі рух ховеркарів був суворо заборонений. На його території пересувались тільки на джипах, що брали напрокат там же. Електромагнітне захисне поле, щоб різні бовдури не турбували, було лише по периметру і дуже високим. З висоти 4000 метрів ніхто поки в «Поінт Мюель» не залітав. Джеймі виявився першим. Разом з дронами.
Саме в цей час підвипивша компанія мисливців-любителів видивлялась у свої приціли нові зграї качок і куріпок.
— Красиво летять, — сказав один.
— Хто?
— А он та група… Тільки ніяк не розберу, хто там попереду… Пелікан, чи що?
— Та який там… На ховербайк наче схожий…
— А хіба ховербайкам тут можна літати?
— Це єгер, я вам слово даю! — сказав найбільш випивший товариш. — Он і куріпки за ним! Ану давайте, хлопці, покажемо клас!
Усі почали палити по дронах і ледь не підбили Джеймі другий двигун. «Придурки!» — вигукнув він. Але дрони через це чи з іншої причини полетіли назад. Відразу ж у навушник заговорив Ахмад: «Джеймі, у нас вийшло!».
Увесь цей час, поки Джеймі летів вниз, Ахмад із товаришами на своїх хакерських установках моделювали фантом материнського корабля дронів, який би зі своїм сигналом вторгся на їхню лінію комунікації. Коли це вийшло, дрони почали отримувати однакові за статусом, але різні за змістом сигнали начебто від головного корабля. Від цього у багатьох зависала програма, і вони просто падали на землю. Інші летіли то в один бік, то в інший, керуючись почергово обома сигналами.
Коли вдалося збити на деякий час реальний сигнал з корабля, здійснивши хакерську атаку безпосередньо на нього, усі дрони миттєво були спрямовані на штучне озеро в районі Центру Генрі Форда в декількох кілометрах від мечеті. Іншого придатного водоймища поруч не знайшлося. Там вони всі і залишились.
Джеймі тим часом якось приземлився і тут же зрозумів, що його розташування вже відоме поліції через ID-мікрочіп і, цілком можливо, що рахунок для нього йде на хвилини.
— Ахмаде, я тут трохи підбитий в «Поінт Мюель», за 40 кілометрів від Дірборна…
— Будь там. Зараз надішлемо до тебе транспортний ховеркар.
— Нехай поспішить, а то я чую, скоро матиму інших гостей…
— Він буде через шість хвилин. Чекай.
У Джеймі, на випадок чого, завжди був з собою ножик, яким можна було дістати мікрочіп. Але це могло стати вироком на все життя, якщо не більше. Правоохоронні органи мали право дуже по-різному трактувати такі дії. І у цьому була найбільша небезпека. За бажання, самовільне виймання чіпа могли навіть підвести під статтю «Спроба вчинення терористичного акту», якщо були «достатні підстави» так вважати. А «підстави», за потреби, правоохоронці завжди знайшли б. Тому теоретично за це могло світити навіть довічне, а то і смертна кара. Джеймі вирішив поки почекати.