Утім, він марно хвилювався. Усі сили поліції штату Мічиган вже стояли біля Дірборна і лише очікували наказу, щоб повністю зачистити місто від правопорушників. Підстава була абсолютна і очевидна — непокора поліції при виконанні судового рішення. Однак поліцейське начальство раптом отримало дзвінок зверху. Було сказано терміново відвести всі наряди поліції від міста і в жодному разі не продовжувати зіткнень з його мешканцями. Цей наказ поліцейських дуже здивував, але вони його виконали.
Джеймі тим часом підібрали і разом зі зламаним ховербайком доставили до Дірборна, де він і приземлився біля мечеті. Видовище було не з найкращих. Десятки збитих ховеркарів, безліч поранених людей. Захисне поле над мечеттю все ще працювало.
— Є загиблі? — запитав Джеймі.
— Семеро, — відповів Ахмад. — І серед них Латіфа.
9
Про ситуацію у Дірборні керівництву Глобальної комісії стало відомо практично одразу. Їх давно не влаштовував цей мусульманський анклав, хоча і спеціально зачищати його поки ніхто не збирався. Правда, і будь-які поступки їм також ажіотажу не викликали. Усе йшло, немов саме собою, і зрештою прийшло до того, до чого прийшло. Рано чи пізно це, напевно, мало статись.
А сталося ось що. Позов до суду був поданий без відома влади деякими ліволіберальними активістами, які таким чином полювали на «ортодоксів», тобто представників традиційних авраамічних релігій. Загалом нового тут нічого не було, крім інструментарію — войовничий атеїзм був властивий лівій ідеології завжди. Тепер же до цього додався ще й такий витончений метод тиску, як судовий позов за дискримінацію при здійсненні «шлюбних церемоній».
Раніше об’єктами для таких позовів дійсно ставали лише приватні особи — фотографи, кухарі, флористи тощо, — які через свої релігійні переконання відмовлялись надавати послуги для «вінчання» таким «зграям». За що і платили колосальні штрафи, а іноді й були вимушені попрощатись із усім своїм майном для їх виплати.
Тепер же Глобальна комісія вирішила, що релігійні установи нічим не кращі. І якщо вони вже мають ліцензії на проведення «шлюбних церемоній», тобто вінчання і тому подібне, то й мають надавати ці послуги усім, хто відповідає поняттю «шлюб» згідно із законодавством. А це усі можливі «поліамурні зграї», де поділ на чоловіка і жінку давно був втрачений як такий.
Першими мішенями для такого «полювання» стали християнські церкви. Відповідно, вони мали або відмовитись від частини свого вчення, або фактично переходити у підпілля. Адже розміри штрафів були такими, що в рахунок їхньої оплати конфісковували навіть самі будівлі церков. Усе задля боротьби з дискримінацією!
Звичайно, були й такі християнські церкви, які стали «прогресивними» і проблеми в цьому не бачили взагалі. Піддавшись віянню моди, вони вінчали всіх підряд і дивились на своїх впертих колег як на відсталих від прогресу.
Досить багато було і тих, хто пішов на моральний компроміс. «Краще вже зберегти церкву, ніж взагалі все втратити через суд, — казали вони. — Та й кому від цього буде гірше?» — додавав дехто із них.
Православна церква ім. Святого Клемента на такий компроміс не пішла. Саме вона стояла раніше біля головної мечеті Дірборна. Виплатити штраф за «моральний збиток» грошей у неї не було, тому забрали будівлю. Позивачі благородно передали цю будівлю у власність Глобальної комісії за умови, що там побудують Центр із захисту тварин.
Однак після декількох успішних спроб таким лівим активістам стало християнських мішеней замало. Вони вирішили, так би мовити, підняти градус. Вони ж тут господарі чи хто? Закон на їхньому боці! І явились у мечеть Дірборна… З прогнозованим наслідком.
Скаргу до суду дійсно розглядав штучний інтелект, суддя-бот, який був запрограмований у таких справах виносити однозначні вироки: «Винний!». Відповідно, коли рішення було ухвалено, виконавчій службі та поліції не залишалось нічого іншого, як привести його у виконання. Місцевий начальник поліції недолюблював мусульман (як і всіх «ортодоксів»), тому з радістю це і зробив, пославши корабель з ботами і залишившись у своєму кабінеті за пончиками з содовою.
Звичайно, про це судове рішення було відомо багатьом у владі, про нього говорили у деяких ЗМІ, але очільники Глобальної комісії, як і члени Сім’ї (тої самої), вирішили подивитись: а раптом прокатить! Не прокатило. Влада злякалась, що це може перерости у подальші сутички на релігійному ґрунті по всій країні, і не лише з мусульманами, але і з м’якотілими до цього часу християнами та представниками інших релігій. Це було зараз абсолютно недоречно. Тому вирішили все терміново зам’яти.