— Чого ж це він вибуховий? А що у тебе є?
— Зараз покажу. Але це виключно для самозахисту, запам’ятай…
Ахмад знарядив Джеймі усім необхідним, і вони розділились на декілька днів. Кожен зайнявся своїм напрямком.
3
Джеймі дійсно любив гульнути. І знав як більш-менш пристойні заклади, так і, так би мовити, для цінителів, які йому зараз і пригадувати було неприємно, але доводиться. У старі часи він міг на декілька днів випасти з життя у таких закладах, щоб потім довго шукати виходу з породженої пустоти та депресії. З чим хлопцю якраз і допомагав Картер своїм «психоаналізом».
Думаючи, що треба буде повертатись у ті місця, знову бачити те, Джеймі кривився від невдоволення. Так, наче хтось йому збирався показати кіноплівку з його попереднього життя, яку він скоріше хотів би геть забути чи стерти. Утім, «рукописи не горять». Кажуть, що після смерті чи близько до неї перед людиною пролітають немов кадри зі всієї біографії. І тепер Джеймі був у передчутті чогось подібного.
У нього було декілька варіантів, куди піти спочатку. Він вирішив не обманювати себе і почати із найбільш розпусних місць, як би вони йому зараз не були неприємні. Вірогідність того, що там щось знатимуть про Вакха, була вища, ніж якби він пішов у кафетерій за рогом. «Не в театр же йти!» — думав він.
Першим місцем стало казино-готель «Gomorrah». Знайома вивіска з буквою «G», обвитою змієм, не змінилася з часу його останнього візиту сюди. Усе тут виглядало, як і раніше. П’яні мажори просаджують кревно зароблені гроші, дівчата шукають кавалерів побагатше, а на фоні звучить Пітбуль та Марк Ентоні із вічно молодою «Rain Over Me».
Зайшовши до головного залу, Джеймі окинув оком навколо, швидко оцінив ситуацію, побачивши декількох знайомих, і вирішив зіграти в покер. Він примітив знайомого круп’є Ніко, за столиком якого вже сидів його старий колега по гулянках Берні, та вирішив до них приєднатись.
— Хей, Джеймі! — з радістю крикнули вони йому, щойно побачивши. — Давно тебе не було! Де пропадав?
— Учився, — посміхнувся він. — Бібліотеки весь час відбирають.
— Та не мели дурниць!
— Що у вас тут? — запитав Джеймі. — Холдем? Ніко, здавай і мені.
Пішла невимушена розмова за грою. Джеймі намагався акуратно випитати, що тут нового в казино, чи немає нових цікавих відвідувачів. Мимоволі зазначив, що технології зайшли вже настільки далеко, що він нещодавно бачив роботизованого кентавра.
— Уявляєте? — запитав він. — Ще ніколи не грав у покер з кентавром. До вас такі не заходять? — з посмішкою поцікавився він.
— Джеймі, це все фігня, — відповів йому Берні, товстий і лисуватий чолов’яга, що вже був добре напідпитку. — Я тут бачив, сам Ріккі Анджело заходив півгодини назад.
— А це ще хто? — запитав Джеймі. — Якесь знайоме прізвище.
— Як, ти не знаєш Ріккі? Його ж морда на всіх бігбордах висить. Комісар, хай йому…
— А… Це той… Знаю-знаю… — відповів хлопець. — Він також у покер грає?
— Ага, аякже… Який там покер. Він на «третьому поверсі», — підмигнув йому Берні.
— На якому третьому поверсі? Де готельні номери?
— Які там номери!
— Берні, по-моєму, ти балакаєш зайвого… — втрутився раптом Ніко.
— Нікі, ми ж просто теревенимо, — Джеймі підсунувся до Берні поближче, щоб було краще чути.
— На «третьому поверсі», там! — показав Берні пальцем униз. — І я б там зараз був, але мене звідти вигнали!
— Як вигнали?
— Розлив на одну дурепу шампанське! Ну, і ще дещо зробив… Але то таке… Ось, ось пропуск мій туди! — сказав Берні і вийняв із внутрішньої кишені піджака пластикову картку. — І я зараз відіграю тут свої гроші і туди повернусь! Хай тільки спробують мене не впустити… А там такі розваги пропонують… Ти тут таких раніше й не бачив!
— А де ж можна придбати такий пропуск? — напівпошепки запитав хлопець.
— А ніде! — відповів Берні. — Я півроку його діставав… А зараз через одну ось…
— Слухай, а давай зіграємо на нього, — раптом запропонував Джеймі. — А то я там і не був, а цікаво.
— Оо, чого захотів! Зуськи! — розгарячкувався товстун. — Що ж ти мені поставиш за нього?
— Ну, наприклад, штуку зелені.
— Розсмішив! І за десять штук не віддам!.. А знаєш що, а на твій байк зіграємо, — хитро посміхнувся він.
— На байк? Здурів?
— Ну, то й відчепись!
Джеймі хмурився, але розумів, що таємничий «третій поверх» і цей полупокер Анджело, який начебто зараз був там, могли якось вивести його на Вакха. Що ж було робити? Це ж байк… Але на шальках терезів була інформація, яка може допомогти знайти Картера. Хоча, може, там ніякої інформації і не буде… Але Джеймі відчував, що щось має бути. Байк — так байк!