Зрештою хлопці повернулись до попереднього обговорення відеозаписів з камер спостереження.
— Живий? — запитав Ахмад.
— Як бачиш. Дякую. Ти мені реально допоміг.
— Та нема за що.
— Значить, лаг в одну добу між аварією і висадкою біля Медичного центру був пов’язаний саме з цим.
— Але навіщо? — запитав Ахмад. — Для чого ти їм здався?
— Друже, якби я знав… — відповів Джеймі.
— А що ти там робив узагалі? Може, це якось пов’язано?
— Ох… Поки не можу сказати. Але цілком можливо, що зв’язок є. Уже з’ясували, що то за чіп?
— З’ясовують. Він дещо схожий на той, який стоїть у Wavephone 23s, але виробник наче інший. Для чого його могли використовувати, також поки складно сказати.
— Я ж тобі говорив, Анджело у клубі вихвалявся, що скоро вони читатимуть думки кожної людини. А декого наче читають уже й тепер. Я думаю, чіп саме для цього. Чомусь у мене є таке переконання.
— Звучить як наукова фантастика. Думаєш, вони вже досягли такого рівня, що на це здатні?
— А хто тобі скаже? — відповів Джеймі. — От хіба що молодий комісар під наркотою виказати може.
— Так, людський фактор непередбачуваний, — погодився Ахмад. — Та й загалом, наскільки я помічаю, і це підтверджується тим, що ти розповів про Анджело, уся ця система здається сильною лише зовні. А насправді гниє зсередини. Бо й самі члени Комісії, і тим більше їхні діти, і олігархи зі своїми родинами самі стають об’єктами впливу системи, яку створили. Самі деградують. І якщо старше покоління ще тримається, то молодь геть схиблена стає.
— Ага, настільки, що в наркотичному дурмані ще планету підірве… Хоча і я був не кращим зовсім нещодавно. Але давай повернемось до чіпа. Якщо це так, то виходить, що Вакх, чи хто там із ним, увесь цей час читали мої думки.
— А ти хіба щось надсекретне думав?
— Та ні… Наче ні… Так і не пригадаю. Що я міг таке секретне чи важливе думати?
— Ну то й не переймайся. Все одно уже нічого не зміниш. Навіть якщо ти правий, вони могли просто тебе «вести», щоб знати, що ти робиш у конкретний час абощо.
— Може, й так, — відповів Джеймі. — Що там ще було? А, чорний Кадилак…
— Так, я продивлявся ще раз те відео. Дивився й на Кадилак. По ньому ми точно нічого не визначимо. Таких машин повно. А він ще й без номерів і взагалі без жодних відмінних ознак.
Джеймі задумався. Ахмад про щось мовчки міркував також.
— А якщо полетіти на вокзал? — запропонував Джеймі. — Може, Кадилак зараз там?
— І що далі?
— Не знаю… Може, прослідкувати за ним, коли він кудись відлетить?
— Хм… Це варіант зрештою. Тільки у нас всього кілька днів до концерту Вакха з Анджело. Давай зробимо так. Я попрошу друзів поставити машину з постійним спостереженням за Центральним вокзалом. Може, навіть декілька. Будь-які рухи ховеркарів туди і звідти вони фіксуватимуть. Із вокзалу постараються прослідкувати до точки зупинки. Коли що — нам повідомлять. А ми за цей час підготуємось до концерту, дізнаємось більше про «Рай 2070». Подумаємо, як власне взаємодіяти із Вакхом. Як тобі такий варіант?
— Підтримую, — погодився Джеймі.
Ахмад відправив друзів до Центрального вокзалу, а з Джеймі вони вирішили скласти хоча б приблизний план дій на концерті, присвяченому старту «Раю 2070». Що саме буде на тому концерті — у самому Детройті не знав практично ніхто.
7
Але за цей тиждень з Джеймі відбулось ще дещо, про що він вирішив нікому не розповідати. Коли він лежав під наркозом, йому вперше після подій біля мечеті приснилась Латіфа. До цього вона йому снилась лише один раз, коли він був вдома, але тоді вона ще була жива. Після цього він про неї думав постійно, але уві сні не бачив чомусь ні разу.
Тоді ж, коли він намагався ні про що не думати, повністю звільнити свідомість, розуміючи, що його думки можуть читати, він, таке враження, очистив свій розум настільки, що Латіфа сама до нього прийшла під час сну. Джеймі не пам’ятав, чи це був сон саме під час операції, чи вже після неї, коли він заснув знову. Можливо, це було чимось цілим, що було вище за будь-яке видиме розділення.
Він побачив Латіфу на зеленій, заквітчаній галявині біля гір. Вона там гуляла, і Джеймі до неї підійшов, а потім вони пішли разом. Він не пам’ятав, про що вони говорили під час прогулянки. Йому було просто приємно бути поруч із нею. Відчувати, що вона така ж красива, добра і тендітна, як і раніше.
Джеймі не усвідомлював, що це був сон. Іноді буває, що людина спить і розуміє, що це все не по-справжньому, що це саме сниться, а не реальність. Але тоді йому здавалось, що це і є справжня реальність. І у ній Латіфа навіть стала ще красивішою, немов сяяла своєю красою, а особливо — своїм обличчям.