Очевидно, мікрокамери були й на самому обладнанні, оскільки на екрани вивели, що відбувається вже під шкірою. Мікроскопічні нанороботи почали свою роботу із серцями, вибудовуючи чудернацький механізм, що дозволить повністю запобігти смерті.
Усе це було схоже на кадри із фільму про Франкенштейна чи з ілюзіон-шоу Девіда Коперфілда.
— Ви, можливо, думаєте, — почав знову Анджело, — що ці дівчата і так молоді та красиві. І як ви дізнаєтесь, що вони житимуть вічно? Але вже через годину ми покажемо, що значить вічне життя! Після встановлення імпланта вам не тільки не загрожуватиме старість! Вас неможливо буде вбити! Як мені пояснили, клітини в таких тілах регенерують настільки швидко, що не лише жодні хвороби — підкреслюю, жодні! — але й вогонь, мороз, вогнепальна зброя та навіть автомобільні катастрофи вам будуть нестрашні! Хіба що хтось скине на вас атомну бомбу! — засміявся він.
«І це будеш ти», — подумав Джеймі.
— Але і це ще не все! — продовжив Ріккі. — Ви запитаєте: а як же бути тим, кому вже не двадцять? І справді! Який сенс жити вічно, якщо ти старий? — запитав він у публіки. — Жодного! Ну що, є на стадіоні ті, кому за п’ятдесят? А за шістдесят? Чую, що є. І для таких людей у мене… сюрприз! — він повернувся до сцени, де виросли ще дві колби. — Зараз ми знайдемо тих щасливців, що на ваших очах стануть молодими!
Ріккі взяв зі столика на сцені, де стояла вода, два тенісних м’ячі.
— Я жбурну ці м’ячі в зал, і якщо вам менше шістдесяти років, жбурніть їх ще раз позад себе! Пам’ятайте: через ID-мікрочіп ми перевіримо, скільки вам років насправді!
Ще не встиг він жбурнути ці м’ячі, як в сторону сцени почався рух аж від сидячих секторів. Таке враження, що літні люди вирішили штурмом взяти свій шанс на нову молодість. Як чоловіки, так і жінки розштовхували всіх на своєму шляху, щоб пробратись ближче до сцени і вхопити заповітний м’яч. Доходило ледь не до бійок.
Анджело жбурнув у публіку спочатку один м’яч, потім інший. Люди перекидували їх назад, аж поки хтось радісно не вигукнув: «Я! Я зловила! Мені 63!». За якусь мить ще якийсь чоловік закричав, що він також зловив і йому 65. Штурм позаду них припинився. Невдоволені стояли й відхекувались, хтось побрів назад до своїх місць.
Ховеркар, що стояв біля сцени, піднявся в повітря, пролетів півстадіону над людьми й підібрав щасливців, доставивши їх на сцену.
— Представтесь, як вас звати, — сказав їм Анджело.
— Мелінда Родвел! Мені 63, можете перевірити по чіпу!
— Джон Ковальскі, 65 років.
— Зараз ми вас перевіримо!
Анджело взяв сканер і просканував їхні кисті рук, де були чіпи. На екрани вивели інформацію з біометричних паспортів обох. Все сходилось.
— Ну що ж, ви бачите, вони дійсно нам підходять! — звернувся Анджело до публіки. — Готові стати знову двадцятирічними? — запитав він у своїх співрозмовників.
— Так, я готова! Я цього чекала! Я наче відчувала, коли йшла сюди…
— Дякую, — перервав її Анджело. — А ви, сер?
— Готовий!
— Тож прошу до кабінок. Тільки знайте, що ваш одяг зіпсується, — посміхнувся він. — Але що таке одяг порівняно з вічною молодістю? Ми дамо вам новий!
Вони зайшли у свої колби. Усе було майже те ж саме, що й з дівчатами. До грудної клітки піддослідних приєднали знайомі прилади, хоча самі колби тепер заповнились невідомою прозорою рідиною. Екрани розділились на дві частини і разом транслювали вже чотирьох піддослідних.
— Ну, що ж, — продовжив Анджело, — через годину ми перевіримо, наскільки це працює! А тепер зроби голосніше музику, Вакх! Скоро я до вас повернусь!
Ріккі вийшов за сцену, а баси в колонках стали сильнішими. Екрани ж показували, як в тілах щасливців у колбах будується «суперімплант» серця. Утім, глядачів більше цікавило навіть не те, що всередині, а як зовні будуть змінюватись літні учасники експерименту. На екранах час від часу показували їхні обличчя, і хтось вигукував: «Дивись, у неї зникають зморшки!».
Через деякий час переключались на процеси всередині і потім знову демонстрували зовнішність. І було помітно, що обличчя обох, як жінки, так і чоловіка, дійсно стають молодшими.
Джеймі дивився на все це зі скепсисом. Його більше цікавив Вакх, ніж це ілюзіон-шоу, яке ще не зрозуміло як організоване. Вакх же щось постійно крутив на своєму ді-джейському пульті. Проте Джеймі відразу тут щось насторожило. Він уже зрозумів, що запрошений «ді-джей» — з невідомої причини — грає чужу музику. І не просто ремікси на інші пісні, що роблять усі ді-джеї, а навіть чужі ремікси.