Більшість треків Джеймі впізнав, і ці композиції точно не належали DJ Вакху. Про якого ні сам Джеймі, ні хто-небудь інший нічого не чули. «Цирк якийсь», — подумав хлопець. Він вирішив підійти ближче до сцени, щоб краще роздивитись цього «шоумена». Маючи досить міцну статуру — все-таки грає на позиції важкого форварда, — Джеймі всіх розштовхав і підійшов майже впритул.
Він дивився на Вакха, на його неприємне, відштовхуюче лице, на важкий і презирливий погляд, яким той час від часу кидав у публіку. Однак потрібно сказати, що саме з публікою Вакх працював досить професійно. І руками та особливо своїм хвостом постійно її заводив, роблячи різні шоу з електричним струмом. До його несамовитого реву, яким він підбадьорював зал, уже також начебто звикли. У цьому плані він дійсно мав щось від першокласного ді-джея, хоча Джеймі вже був практично переконаний, що ді-джеєм той не був.
Тут хлопець зрозумів, що його так бентежило весь час, коли він дивився на роботу Вакха за ді-джейським пультом. Його рухи руками, вмикання чи перемикання якихось кнопок на пульті повністю дисонували із музикою. Вони були наче окремо від неї. Музичний супровід змінювався не внаслідок того, що Вакх щось перемкнув на своєму пульті, а сам собою. І це, як на диво, збігалось із тим, що усі треки, навіть ремікси, були взятими у інших виконавців.
«Виходить, вони просто увімкнули музику і все… — подумав хлопець. — А що ж він тоді переключає?» І тут його погляд зупинився на колбах з піддослідними, яких він раніше ігнорував. Джеймі подивився на екрани, де нанороботи обробляли їхні серця, будуючи чарівний імплант. Глянув знову на рухи Вакха за пультом. Деякий час спостерігав за цим і не міг повірити, що побачив певну координацію між діями Вакха та роботою нанороботів.
«Маячня! — подумав хлопець. — Як таке може бути?.. Ти, Джеймі, вже геть схиблений параноїк… Чи ні… Нісенітниця якась!» Зрештою йому набридло шукати побаченому раціональне пояснення і він взагалі перестав дивитись на екрани та колби.
Тим часом година непомітно пройшла. Знову з’явився Ріккі Анджело. Джеймі почув, як люди обговорюють зміни у літніх учасників шоу. Він подивився на екран і, дійсно — вони стали геть молодими. Дещо схоже у їхніх рисах, звісно, помічалось із тими двома, хто стояв тут ще годину тому, але це були вже зовсім молоді люди. Джеймі здивувався сам, наскільки це було неймовірно.
— Час настав! — вигукнув Анджело. — Відкривайте колби!
Усі чотири піддослідні вийшли до публіки. Якщо на дівчатах особливих візуальних змін помітно не було, то інших двох навіть складно було впізнати. Стадіон шаленів від побаченого. Це нагадувало справжнє диво. Омолоджені були геть мокрі, одяг на них висів і був порваний від вживленого обладнання, але самі вони світились від щастя. Що й передали великі екрани, знову показавши їхні обличчя крупним планом, уже після експерименту.
— Ви бачите це диво?! — вигукнув Анджело. — І так буде з усіма, хто пройде відбір до «Раю 2070»! Ну, як ви себе почуваєте? — запитав комісар у «вдруге народжених» Джона й Мелінди.
— Я знову молода! Це неймовірно! Дякую вам! Дякую! — залепетала Мелінда.
— Я відчуваю себе на двадцять, — сказав Джон. — Та мені і є двадцять! Слава Глобальній комісії! — крикнув він.
— Ось це правильно, — підтримав Ріккі. — Славте Глобальну комісію — і вона зробить вас щасливими!
Стадіон почав скандувати: «Комісія! Комісія!». Анджело підхопив цю хвилю й почав руками заохочувати скандування.
— Так, молодці, ви розумієте все на ходу! — похвалив він глядачів. — Але ж це ще не все. Ви не забули, що я вам говорив про вогонь, мороз і вогнепальну зброю?
Публіка відповіла неймовірним галасом.
— А зараз і спробуємо! Що скажеш, Вакх? — звернувся він до «ді-джея».
— Це моя улюблена частина шоу! — відповів той і засміявся. — Чекав її всю програму!
На сцену винесли невеличку бензоколонку. Замість клубної музики зазвучав Rammstein — «Benzin». Джеймі і всі на стадіоні уважно спостерігали, що ж зараз буде. Невже справді?
Вакх підійшов до бензоколонки і взяв заправний пістолет, спрямувавши його вгору. Під вигуки на фоні «Benzi-i-in!» з пістолета вилетів потік вогню у добрих три-чотири метри.
— А тепер спробуємо на наших щасливцях! — оголосив Ріккі.
Вакх із грізним, але холоднокровним виразом обличчя спрямував пістолет на двох своїх помічниць і вистрелив. Дівчата огорнулись полум’ям. Стадіон розділився на тих, хто ахнув від жаху, та тих, хто крикнув щось на зразок: «юхуу!» і «давай ще!». Останніх було більше.