Люди на стадіоні почали перешіптуватись. Ця сцена, звісно, аж ніяк не сприяла «божественному» образу Глобальної комісії, яку малювали ледь не всесильною. А те, що по її комісару можна стріляти, було геть неможливим!
Ріккі все ж таки підвівся, хоча стояв невпевнено і трохи хитався. Кулі з його тіла уже лежали на підлозі.
— Сім влучань у голову, але жити буде! Мозок не зачеплено! — саркастично оголосив Вакх і показав на Анджело.
Стадіон залився сміхом, навіть якимось блюзнірським, зневажливим реготом. Анджело відчув себе клоуном. Йому стало соромно і боляче, хоча й не фізично. Губи його затремтіли, і він ледь не заплакав удруге. Усе це явно не входило в його плани на концерт.
Добровольці тим часом склали зброю і задоволені повернулись у фан-зону.
— Ти мене ганьбиш, — майже пошепки і з докором звернувся Ріккі до Вакха. — Для чого ти це робиш? Ми з тобою так не домовлялись.
— Тут я головний, — відрізав йому Вакх. — І я буду робити все, що захочу. А ти будеш виконувати.
— І що це за жарти? В голову із них ніхто не влучив… Але якби влучили?
— Ти б не встав, — холодно відповів Вакх. Анджело викотив очі.
— Псих… Ти просто псих!
— Закінчуй концерт, а то люди чекають…
Ріккі оговтався і взяв мікрофон. Але потім побачив, що його новий одяг весь закривавлений і в дірках від куль. На це було дивитись страшно. Він швидко попросив кинути йому щось нове, і цим стала фірмова футболка «РАЙ 2070: БУДЕМО, ЯК БОГИ!». Хоча і вона швидко промокла кров’ю.
— Ну, що ж, друзі, — видавив він із себе піднесений настрій. — Я ще живий! Так і було задумано! Це було круто?! — вигукнув він. Стадіон відповів радісним шумом. — Я сподіваюсь, вам сподобалось. Мої чарівні помічниці також живі! — показав він на Далілу і Мессаліну. — І будуть такими вічно! Ну, а знову молоді… — він забув, як їх звати. На екрани вивели їхні біопаспорти. — Знову молоді Джон Ковальскі та Мелінда Родвел стали першими щасливцями із мільярда обраних, що пройдуть відбір до «Раю 2070»! Ви навіть не уявляєте, як вам пощастило! — звернувся Ріккі до щасливців. — А тепер повертайтесь на свої місця. І дякуйте Глобальній комісії!
Джон і Мелінда у світлих простирадлах, що їм видали, спустились до фан-зони і попрямували через весь стадіон до тих, із ким прийшли. Люди намагались до них доторкнутись, щоб відчути молодість шкіри. Усі їх вітали і говорили, як їм поталанило.
— На цьому ми будемо завершувати. На сайті проекту ви знайдете всю інформацію, як зареєструватись і що робити далі. Реклама розповість вам про це також. Єдине, у кого ще немає Wavephone 23s, поспішайте встановити! Без нього участь неможлива! Джоне і Меліндо, ви чули? Від вас це вимагається також! Від усіх! Тому любіть Глобальну комісію! Показуйте, як ви їй вдячні! І станемо, як боги! — завершив Ріккі свій виступ.
Глядачі почали розходитись. Заграла пісня Френка Сінатри «Heaven, I’m in heaven…». Джеймі бачив, що люди були задоволені шоу, — струсонуло їх добряче, а саме це вони і любили. Зараз же спокійна музика немов загоювала їхні нерви, готуючи до нових шалених потрясінь у майбутньому.
Ріккі Анджело й Вакх тим часом зайшли за куліси. Хлопець вирішив пробратися туди також.
9
Джеймі зв’язався по телефону з Ахмадом та його друзями, щоб ті йому допомогли. Потрібно було якось відволікти увагу охоронців, щоб він потрапив у приміщення для персоналу. Друзі Ахмада інспірували між собою бійку, а охоронці кинулись їх рознімати. Джеймі цим скористався і швидко проник за лаштунки.
Там також ще могла бути охорона, тому хлопець одягнув про всяк випадок рукавички з електрошоком. Але поки не вмикав їх.
Персонал тим часом метушився, всі були чимось зайняті, і на Джеймі особливої уваги ніхто не звертав. Потрібно було з’ясувати, де гримерка Вакха.
— Слухай, — звернувся він до одного з них, — там у Вакха кондиціонер полетів. Мене направили полагодити. Не підкажеш, де його гримерна?
— У кінець коридора наліво. Відразу після гримерки Ріккі.
Джеймі направився туди. Знайшов великі подвійні двері з написом «Вакх», біля яких, як не дивно, нікого не було. «І справді, навіщо такому монстру охорона?» — подумав хлопець. Далі могло бути що завгодно, тому одну рукавичку-електрошок він вирішив увімкнути. І зробив оплеск однією долонею. А раптом що…
Зайшовши всередину, він побачив великий стіл із горою різноманітних наїдків, що аж самому захотілось їсти. Далі були ще одні двері, звідки лунав чийсь крик на високих тонах. Джеймі швидко впізнав голос Ріккі Анджело, який, напевно, вирішив з’ясувати стосунки із «ді-джеєм» після витівок останнього. Не встиг він розібрати слів, як Ріккі вилетів із дверей, наче його хтось добряче штовхнув, і впав перед самими ногами Джеймі.