Картер відразу згадав про розмову із Вакхом та відео, яке той раптом вирішив йому показати. Було над чим задуматись.
Того ж дня Картер сам пішов у поліцію і розповів, що дійсно був на вокзалі під час аварії, бо хотів роздивитись історичну будівлю. У поліції дуже здивувались, що він живий. Звичайно, там знали справжню причину його перебування на вокзалі у той день, але поставились до такої заяви із розумінням. Хлопець врятувався — і то добре. Пощастило. Значить, далі зв’язуватись із цією «мафією» він не хотів, і це було його право. Картер справді хотів спокою.
Про Джеймі він не розповів також. Стосовно того, що було протягом цього місяця, сказав, що не пам’ятає. Можливо, амнезія. Пам’ятає лише з того моменту, як прокинувся у сестри. Та підтвердила, що дійсно хтось після опівночі подзвонив у двері, і на порозі лежав Картер.
Усе це дуже здивувало полісменів. Вони потім ще довго обговорювали це між собою, але якщо громадянин не має ні до кого претензій, то й клопоту менше. А от втрачений ID-мікрочіп замінити все ж довелось. Його вставляли спеціальним пристроєм, схожим на діркопробивач. Той приставлявся до руки: клац — і ви знову з Глобальною комісією. М’які тканини руки Картера були як справжні, тому ніхто не помітив, що всередині він «змінився».
У відділку хлопець дізнався і те, що вчора вночі відбулись якісь розбірки на самому вокзалі. Проте не опівночі, а за годину-дві пізніше. Деталей, ясна річ, йому ніхто не розповів. Він це почув із розмови поліцейських між собою. Ті, звичайно, здогадались пов’язати раптову появу Картера із подіями минулої ночі, але самі ті події їм знову було наказано не чіпати й зам’яти. Що вони і зробили.
Хлопець же пішов додому і вирішив повертатися до звичного життя.
4
Свою кімнату у гуртожитку Картер застав, здавалося б, такою, як і раніше. Але це було лише на перший погляд. Згодом він виявив на підлозі уламки скла й не до кінця відмиті сліди крові. Хто його знає, що усе це мало означати. Що Джеймі міг тут робити весь цей час, було загадкою. Проте далі жити у цій кімнаті Картер не міг і не хотів.
Джеймі, звичайно, багато разів навідувався додому після подій у Дірборні, тому нашвидкуруч прибрав той гармидер, який влаштував. Але проводити генеральне прибирання йому було нíколи. Картер же не знав та й не дуже хотів знати, що з його колишнім другом. Навіть попри розповідь Мері, що Джеймі збирався його шукати чи щось подібне.
Лише через три-чотири тижні Картер від когось почув, що Джеймі загримів у в’язницю і йому шиють ледь не довічне. Інші взагалі говорили про смертну кару. Але то все були чутки, і Картер хотів себе від них відгородити.
Поки йому не підшукають іншу кімнату в гуртожитку, він зупинився у Мері. Вона вже заробляла достатньо, щоб знімати квартиру сама. І хоча цінувала свій особистий простір, але брата любила й не могла не прихистити у такий час.
Чи не в перший же день Картер написав Анжеліці у соцмережі. Хлопець вибачався, що довго не писав, пояснив це тим, що потрапив у деякі перипетії, але зараз уже вибрався з них та пропонував зустрітись. Дівчина повідомлення прочитала, але не відповіла. Наступного дня він їй подзвонив, утім Анжеліка не взяла слухавку. Картер засмутився, проте, можливо, вона була просто зайнята? Він вирішив їй не докучати.
Хлопець налаштувався продовжити навчання і забути все, що з ним сталось. Усе, крім одного. Він дуже чітко зрозумів, чому він тут, чому ще живий, і був вдячний за це Єдиному своєму Рятівнику. В Інтернеті він знайшов чимало книг на релігійні та філософські теми. Це було нескладно, оскільки про більшість він уже чув на факультеті, про деякі коротко десь читав. Зараз же Картер визначив для себе, що настав час віддячити Богу і зрозуміти та пізнати Його, наскільки це можливо.
Його нова бібліотека складалася, звісно, у першу чергу із Біблії, невеликі уривки з якої він колись читав, але не вникаючи. Однак Картеру хотілось пізнати Творця у всій Його можливій багатогранності, через вивчення різних світових культур та релігій.
Тому він скачав книги з іудейської мудрості, серед яких була праця Рамхаля «Месілат Йешарім» («Шлях праведних»), що вважають головною книгою з іудейської етики та служіння Господу. Скачав Коран, щоб зрозуміти дивний і невідомий для нього світ ісламу, Дхаммападу — одну із основоположних книг буддизму, Бхагавад-Гіту — вершину індійської мудрості, Дао де цзін — головну книгу даосизму, що приписують Лао-цзи, а також «Бесіди і судження» Конфуція, «Книгу п’яти кілець» Міямото Мусасі та «Хагакуре» Ямамото Цунетомо.