Ніжна Максова мати знервувалася вкрай. Чоловік повідомив, що Макс поїхав додому, а про жінчині тривоги слухати не захотів. Крикнув щось грубе і кинув слухавку. А дитини все не було.
Під вечір пані Жені зателефонували з ДАІ і ввічливо попросили дозволу перегнали «мазераті» з Паркової алеї під Сердюків дім.
— А де Максим? — перелякалася жінка. ДАІшники заспокоїли — камери спостереження на Парковій зафіксували, як хазяїн «мазераті» увімкнув сигналізацію і кудись подався пішки.
— Ми вас не турбували б, хоч на Парковій зупинка й заборонена, — обережно. — Але за годину там має проїхати хтось із вищого керівництва країни. Чи не могли б ми під'їхати до вас по запасні ключі й перегнати автівку?
— Дивіться не подряпайте, — тільки й відповіла. Думки про інше. Скоріше б Макса побачити, бо серце не на місці.
Макс повернувся у сутінках. Напідпитку. Замкнувся у великих гостьових покоях з окремими туалетом і ванною, і пані Женя дуже пошкодувала, що двері замикаються зсередини. До того ж у гостьовій ванній лежали гострі леза, які могли знадобитися потенційному гостю… А в пані Жені — саме той настрій, коли чорні фантазії малюють криваві розв'язки будь-яких реальних подій.
— Ні… Тільки не це! — завелася. Стала під дверима гостьових покоїв. Що зробити, щоб Макс відімкнув двері? Благати, погрожувати, сказати, що його до телефону, чи запропонувати вечерю?
— Максимчику… — ледь чутно. — Синочку… Поможи… Ой! Серце, серце…
Притислася гладким животом до дверей, ухопилася за ручку дверей, ніби ось-ось втратить свідомість, і стала осідати.
— Ой…
Зсередини гостьових покоїв почулися швидкі кроки — Макс мчав до дверей.
— Мамо, матусю… — кинувся до пані Жені. — «Швидку»?
— Води… — шепоче.
— Води? Зараз! — побіг у кухню.
Пані Женя видихнула, зосереджено подивилася синові у спину. Добре, а як красиво вийти з «серцевого нападу», щоби Макс не запідозрив фальшу? Обережно встала. Пішла до дивана у вітальні.
— Синочку, посидь біля мене трішечки. — Вляглася, склянка з водою в руці тремтить. А серце, між іншим, дійсно поколювало. Майже не збрехала.
— Звісно, мамо… Ти як? — забрав у матері склянку, відставив.
Пані Женя скривилася — від Макса тхнуло дешевим алкоголем. Вона би голову дала на відсіч, що дешевим. Такий у неї ніс особливий — усе дешеве і другосортне унюхує за кілометр як нонсенс. І ця дівка… Вона, певно, теж була другосортною! Тому що розумні люди… Люди їхнього кола…
Пані Женя примружила очі, обережно взяла Макса за руку.
— Кожна справжня мати має одну нездійсненну мрію — заслонити своє дитя від всіх бід, — почала обережно. — Я би так хотіла зараз… обійняти і пожаліти тебе, але… Вибач, Максе! Тебе не треба жаліти. Ти просто не розумієш однієї важливої речі…
Макс гірко хмикнув:
— Якої?
— Ти абсолютно ні в чому не винен. На тобі гріха нема.
— Ти — моя мама. Ти і не могла би сказати інакше.
— Я кажу це як лікар.
— Ти ніколи не працювала…
— А медичний закінчила з червоним дипломом…
— І що?
— Я можу з точністю поставити діагноз молодій людині, яка вирішила накласти на себе руки, ще й так нахабно і демонстративно. — Пані Женя не втрималася, сіла на дивані і чітко вимовила: — Де-бі-лізм!
— Ти жартуєш? — Макс подивився на матір як на божевільну. — Я у неї в шахи виграв тільки раз!
Пані Женя загорілася, підхопилася з дивана, заходила по вітальні.
— Лікнеп! Спеціально для тебе. «Соціальні коріння дебілізму». Основна маса наших, так би мовити, співвітчизників безбожно зловживає алкоголем. Цифри страшні! Національна катастрофа. Ймовірність народження дебілів у таких сім'ях, а їх, нагадую, мільйони, — дуже висока. І що маємо? Діагностувати хворобу складно. Мільйони дебілів спокійно ходять по вулицях. Деякі з них частково дуже обдаровані — до речі, можуть відмінно грати у шахи чи миттєво перемножувати тризначні числа. Але всі вони мають нестійку психіку. Владарювання випадкових емоцій над логікою і здоровим глуздом. Результат? Непродумані вчинки… Недарма люди усе частіше звертаються один до одного: «Ну ти дебіл!» Вони навіть не здогадуються, наскільки близькі до істини. — Пані Женя зупинилася, задумливо захитала головою: — Вона однаково погано скінчила б… Хвороба така. Ти абсолютно ні в чому не винен! Ти ж не штовхав її з мосту?