Дорога лежала далі на південь. Тугар з супутниками проїхали між двома кварталами — генуезців та венеціанців, мимо монастиря Святого Сави. Саме за його володіння між ними війна і була так названа.
Зараз генуезців в Акрі не було; їх вигнали ще на початку конфлікту, але й венеціанці не почувалися в місті у безпеці. А тут ще Бейбарс розгулявся.
Квартал, де поселилися тамплієри, займав південний мис і безпосередньо примикав до гавані. Таким чином, храмовники контролювали всі кораблі, що заходили в Акру. Ця обставина також не сприяла нормальним відносинам між орденами.
Тамплієри оточили себе високою фортечною стіною, і потрапити всередину кварталу випадковій людині було важко. Сержанти, що супроводжували Тугара, до таких не належали, тому їх пропустили без затримки, а от русича знову зупинили. Лист, написаний командором де Обером, видно, мав велику силу, і ворота перед Тугаром знову відчинилися. За стіною на нього знову чекали сержанти. Без жодних слів вони поскакали в напрямку моря, де виднілася фортеця. Там ось уже майже шістдесят років практично постійно перебував Великий магістр.
Перед фортецею спішилися. Один сержант притримав коней, а інший, кивнувши Тугару головою, повів його далі. Одразу за брамою Тугара прийняв якийсь лицар, вислухав його історію і без зайвих розпитувань провів темними галереями. Невдовзі Тугар уже стояв перед дверима кімнати, що її охороняли два лицарі у білих плащах. Один з них забрав у прибулого листа і зник за дверима. Невдовзі він повернувся і повідомив, що Великий магістр чекає на нього. Спантеличений Тугар зайшов у кімнату і причинив за собою двері.
У кімнаті, що освітлювалася світлом із двох вузьких вікон, фактично бійниць, стояв лише один стіл, за яким сидів літній чоловік. Тугар ніколи не бачив Великого магістра, він лише знав, що такий існує, тому з певним трепетом зупинився посередині кімнати.
Тома Берар відірвався від листа, подивився на Тугара.
— Підійдіть ближче, — сказав Він.
Тугар зробив декілька кроків.
— Отже, ви Тугар і прибули в орден разом з лицарем Едуардом Бомоном?
— Так, cip! — відповів Тугар.
— Ви знаєте, навіщо я вас викликав?
— Ні, cip, не знаю.
— Про це згодом.
Великий магістр підвівся з-за столу, обійшов його і зупинився перед Тугаром. На подив русича, Тома Берар виявився невеликого зросту. Принаймні Тугар був вищий від нього.
— А зараз я хочу знати, яка обстановка у Сафеті. Що Бей-барс? — запитав Великий магістр.
— Перед тим як покинути місто, я бачив, що навколо збирається велика сила мамелюків, — повідомив Тугар. — Уже під’їжджаючи до Акри, дізнався, що Сафет оточений.
— Головне, щоб вони втрималися. А то після Сафета ринуть сюди, і наші проблеми здаватимуться нам дитячими іграшками, — зауважив Берар. — Скажіть, брате, вам не хочеться повернутися додому?
Запитання заскочило Тугара зненацька, і він деякий час не міг відповісти. Звичайно, він сумував за батьківщиною, сніги снилися йому чи не щоночі, але надто вже несподівано його вирвали із давно звичної обстановки, поставили перед магістром, до того ж запропонували повернутися додому.
— Я не розумію, cip! — спромігся нарешті хоч щось сказати Тугар.
Тома Берар усміхнувся.
— Я знаю, що ви всі ці роки зразково, із завидною смиренністю, гідною наслідування, служили ордену, — сказав він. — Усі ці роки я уважно приглядався до вас, і ось настав той момент, коли я сміливо можу довіритися вам. Але перед тим я хочу отримати відповідь на моє запитання. Тому запитую ще раз: чи не бажаєте ви повернутися в Русцію? Хочу, щоб ви відповіли чесно.
Тугар прийняв рішення одразу.
— Мені хотілося б побачити рідних, але якщо це не зашкодить моєму бажанню стати членом ордену, cip!
— Мені приємно це чути, — зізнався Берар. — Тим більше що ваші побажання повністю збігаються з нашими. Сідайте, брате!
Великий магістр всадовив Тугара у крісло, а сам повернувся на своє місце за столом.
— Завдання, яке ми хочемо дати вам, дуже відповідальне і дуже небезпечне, — почав він. — Як і небезпечна дорога. Я, звичайно, ні на йоту не сумніваюся у вашій порядності і впевнений, що ви не проговоритесь про нього нікому. Але Господь створив людину слабкою. Саме ця слабкість дозволила змію так легко спокусити її. І, можливо, під тортурами чи у п’яному угарі можна проговоритися. Повірте, я не маю на увазі вас, брате. Але саме тому я не можу сказати вам про основну мету вашої подорожі додому.