Суб-лейтенанта Козинця перевели назад у Третю групу, а наша Перша лишилась неповною. Шкіпер Томасон склав спеціальний ґрафік, згідно з яким кожен з пілотів раз на п’ятнадцять днів мав відпрацювати зайву зміну замість вибулого Ґарсії, і це вирішило всі проблеми. А проте, буквально з першого дня мною оволоділа одна навязлива ідея, яку я обігрував подумки так і сяк, але не наважувався висловити вголос. І лише через тиждень набрався сміливості, щоб поговорить про це з капітаном Павловим.
Він прийняв мене в рубці командувача і, не давши мені навіть рота розкрити, промовив:
— Якщо ви з приводу суб-лейтенанта Ґарсії, то можете не турбуватися. Старший помічник Крамер запевнив нас із командором Томасоном, що ви поводилися гідно, не вдавалися до жодних провокацій і робили все від вас залежне, щоб загасити конфлікт. Відповідний запис уже внесено до вашої особової справи.
— Ні, сер, я з іншого приводу, — відповів я, хоча, мушу визнати, слова Павлова помітно заспокоїли моє сумління. Одна справа, коли в моїй невинності мене запевняли Топалова, Вебер та решта льотчиків; зовсім інша — почути це з вуст начальника експедиції.
— То що ж у вас? — запитав Павлов.
— Почасти це таки стосується Ґарсії, — обережно почав я. — У тому сенсі, що тепер літно-навіґаційна служба має одну вакансію.
— Цю проблему ми вже залагодили.
— Так, сер, звичайно, але… Річ у тім, що в екіпажі є людина з дипломом пілота-навіґатора.
Капітан кивнув:
— Капрала Елісон Тернер з інженерної служби?
Ага! Отже, він знає. Все знає… Ну, певна ж річ, він мусить усе знати.
— Так, сер. Саме вона.
— Ясно, ваша подруга. Але не ваша дівчина. Пам’ятаю, ви сказали, що просто живете разом.
Я відчутно зніяковів.
— Ну, тоді я не зовсім точно висловився. Ми просто…
— Інтимні подробиці мене не цікавлять, суб-лейтенанте. Ситуація зрозуміла. У вас є подруга, колишня однокурсниця, і ви просите зарахувати її на міце Ґарсії. Так?
— Ну… не зовсім. Я лише прошу випробувати її. Дати їй шанс, який ви дали мені.
— Ви вважаєте, що вона впорається? Вона так ж обдарована, як і ви?
Питання було вкрай незручне для мене і певною мірою провокаційне. Але я вирішив не викручуватися і чесно відповів:
— Ні, сер, капрал Тернер не така обдарована. Я не обіцяю від неї ніяких див. Проте вона дуже талановита, гарно підготовлена і з часом…
— Отож-то, що з часом, — урвав мене Павлов. — З нею треба працювати. А ми не беремо стажистів.
— Керівництво Корпусу вирішило взяти одного, — нагадав я. — За експериментальною програмою. Але зі мною не вийшло — ви зарахували мене штатним пілотом без стажування.
Павлов ледь помітно всміхнувся:
— Таки знайшли зачіпку, га? У винахідливості вам не відмовиш. Але чому ви просите саме за Тернер? Вона що, була кращою на курсі після вас?
— Ні, були кращі за неї. Проте їх немає на борту „Маріани“.
— Це лише відмовка, суб-лейтенанте. Скажіть відверто: чи попросили б ви за когось іншого?
— Навряд, сер. Дуже сумніваюся.
— Отже, все зводиться до вашої близькості. А вам не здається, що це несправедливо?
В думках я погодився з ним. Звісно, це несправедливо. Зі мною в коледжі навчалися і здібніші за Елі хлопці та дівчата. Більшість із них були пов’язані угодами з цивільними космічними компаніями і зараз проходять стажування на пасажирських або вантажних кораблях. Кілька випускників, що опинились у такій самій ситуації, як я, записалися до військового флоту. І лише Елі була така дурна, щоб піти працювати за супутною спеціальністю.
— Якщо мислити ґлобальним категоріями, то ви маєте рацію, сер. Проте світ дуже великий, людей занадто багато, щоб я міг рівною мірою вболівати за долю кожного. Передовсім я дбаю про своїх ближніх і не бачу в цьому нічого поганого.
Павлов трохи подумав.
— Що ж, приймаю ваш арґумент. Але зазначу, що ви звернулися не за адресою. Кадрові питання в літно-навіґаційній службі вирішує безпосередньо шкіпер. А до моїх повноважень начальника експедиції це не належить.
— Ви ще й командир бриґади, сер.
— Ну то й що? Так чи інакше, а головним на кораблі все одно залишається його капітан. — Павлов підвівся. — Гаразд, суб-лейтенанте. Ходімо.
Він відвів мене до капітанської рубки, що межувала з рубкою керування і для зручності мала два входи — з коридору і безпосередньо з містка.