Під час прогулянки я уважно придивлявся до людей, стежив за їхньою поведінкою, намагався відчути атмосферу, що панувала в суспільстві. Сам не знаю, що я розраховував знайти; можливо, якісь ознаки зацькованості, пригніченості, страху… Але нічого схожого не було. Люди були звичайними людьми, зі своїми клопотами, радощами й печалями. Вони трималися вільно й розкуто, дивились на світ відкрито й безбоязно. Не здригалися від звуків поліційної сирени, не сахались, коли на їхньому шляху зустрічалися військові. І взагалі, все, що я бачив, ніяк не відповідало моїм уявленням про диктатуру…
Ближче до вечора Ліна сказала мені:
— Сашко, а ти помітив одну дивину в тутешніх мешканців?
— Що жінок більше, ніж чоловіків? — спробував угадати я. — Так це ніяка не дивина. На Ютланді існує полігамія, і відповідно плануються сім’ї. На одного хлопчика народжується в середньому по дві дівчинки.
— Та ні, це мені зрозуміло. Я про іншу дивину.
— Про яку?
— Ми гуляємо містом уже п’ять годин, а ще не зустріли жодної гладкої людини.
Я знизав плечима.
— Правду кажучи, не звертав уваги.
— А от я звернула. Іноді трапляються пухкенькі жіночки й дебелі чоловіки — але в міру. Ні разу не помітила справжнього товстуна або товстухи.
— Можливо, на цій планеті огрядність вважається за потворність, — припустив я. — Тому всі ютландці стежать за своєю вагою.
— Це не пояснення, — заперечила Ліна. — На Октавії я не знала жодної гладкої жінки, яка б не хотіла схуднути. Вони, бідолашні, й на дієтах сидять, і лікуються, й спортом займаються, але не всім це допомагає. Особливості обміну речовин і таке інше. Для вас, чоловіків, огрядність не така страшна, але для нас, жінок, це справжня трагедія.
— Щодо себе можеш не хвилюватися, — усміхнувся я, обійнявши її за тонку талію. — Кому-кому, а тобі погладшати не загрожує.
— Це зараз не загрожує. Але з роками… — Ми якраз проходили повз аптеку, і Ліна зупинилася. — Зайдемо на хвильку?
— Як хочеш, — з зітханням погодився я.
Під час прогулянки ми раз по раз з Ліниної ініціативи заходили „на хвильку“ в різні крамниці, і при кожному відвідуванні вона просила мене щось купити. Її сумочка була вже пхом напхана всіляким дрібничками, а речі більшого розміру (серед яких було два косметичні набори, кілька гарних і до біса дорогих суконь та з десяток комплектів звабливої білизни) я просив надіслати нам додому через службу доставки. Після цього ми швиденько зникали, перш ніж до продавців доходило, чию адресу я їм вказав.
Відвідувачів у аптеці було небагато, і всі вони поралися біля автоматів, що видавали ліки за рецептами. А ми з Ліною пройшли в консультативний відділ, де перебував один лише літній аптекар, увесь до наших послуг.
— Добридень, сер, — звернулася до нього Ліна анґлійською, старанно копіюючи місцеву вимову. — Що ви можете порекомендувати для схуднення?
Аптекар зміряв її тендітну струнку постать оцінливим поглядом.
— У вашому випадку, місс, вистачить просто не зловживати солодощами, — відповів він з усмішкою. — Якщо зір не зраджує мене, то ви не маєте ані грама зайвої ваги.
— Це для однієї моєї знайомої, — зробила уточнення Ліна. — Вона схильна до повноти.
— З фізіологічних причин, чи від надмірного вживання їжі?
— Швидше друге.
— Тоді б їй ідеально підійшов стимулятор сили волі, — пожартував аптекар. — Але наразі таких ліків у наявності немає, тому доведеться обмежитись ендокринолом… — Тут він пильніше придивився до нас обох, надто ж до мене. Та якщо й упізнав, нічим цього не виказав. — Ага, то ви ериданці! З новеньких. Ясно, ясно… Вашій знайомій, міс, потрібен ендокринол, суміш номер п’ять, що регулює засвоєння жирів та вуглеводів. Але спершу їй слід проконсультуватись у лікаря — він підбере потрібні дози і, можливо, призначить комплексне лікування. Хоча „Ендокринол-5“ ви можете придбати й зараз, він відпускається без рецепта. Вам у капсулах чи в ін’єкційних ампулах?
— У капсулах, будь ласка.
— По пів міліграма чи по чверть?
— Е-е… Гадаю, вам видніше.
— У такому разі, п’ятдесят капсул по нуль двадцять п’ять.
Поки аптекар особисто замовляв на консолі автомата ліки, я дещо пригадав. Ще під час навчання в коледжі мені на очі трапилася стаття про ендокринол, яка справила на мене велике враження. Цей препарат з’явився порівняно недавно, але вже викликав справжній фурор у медицині. Не маючи жодних побічних ефектів, він безпосередньо впливав на залози внутрішньої секреції — при простому вживанні нормалізував їхні функції, а в поєднанні з іншими ліками дозволяв тонко регулювати роботу тих або інших залоз. Завдяки таким властивостям, ендокринол виявився панацеєю від цілої низки хвороб, пов’язаних з порушенням обміну речовин, зокрема — від ожиріння. Втім, це була не найсерйозніша недуга, що лікувалася з його допомогою. Ще були різні види діабету, деякі форми дистрофії, нефролітіаз, карликова хвороба, гіпотеріоз, порушення функцій статевих залоз та багато іншого. Також ендокринол вважався вельми перспективним у геріатричній практиці. Проблема полягала в тому, що цей препарат вироблявся лише однією лабораторією на планеті Вавілон, у порівняно невеликій кількості, і кошував астрономічно дорого. Тому я дуже здивувався, що він є на Ютланді, а ще мене охопило хвилювання — чи витримає моя кредитка заправлену за нього ціну?