Однак найсильніше врізався в пам’ять вечір. Вони сидять біля майже згаслого багаття, і батько ділиться потаємними думками про життя, Раджа та його матір.
У кріслі сидить Сєрґєй і згадує момент, коли в його машину ззаду врізався мотоцикліст. Різкий удар металом об метал. У водійське вікно Сєрґєй бачить, як мотоцикл летить перекидом по проїжджій частині. Страх, жах, у горлі металічний присмак — і відчуття сповільненого часу.
Сєрґєй б’є по гальмах і вискакує з машини в шум московських вулиць, назустріч смороду бензину й оливи, що витікають із потрощеного мотоцикла. Мотоцикліст у перетворених на лахміття шкіряних штанах сидить серед дороги й тупо витріщається на руки, де бракує половини пальців. Побачивши Сєрґєя, він лається, пробує підвестися, щоб зчепитися з ним, та раптом його лайка переходить у дикий лемент: неприродно викручена нога його не слухається.
Один з перших спокійних днів року. Всю зиму бурову шмагали шторм за штормом, і навіть Гелені, якій не звикати до замкнених просторів, це випробовування на клаустрофобію далося непросто.
Проте сьогодні тепло та ясно, а під платформою виблискує принишкле море.
Гелена зі Слейдом неквапно йде по біговій доріжці.
— І що ви скажете про наші успіхи? — питає Слейд.
— Клас! Усе перебігає набагато швидше, ніж я сподівалась. Я думаю, вже щось можна оприлюднити.
— А справді…
— З тим, що ми знаємо, я вже готова змінювати життя людей на краще.
Слейд дивиться на неї. Вони познайомилися півтора року тому, і відтоді він став стрункішим, міцнішим. Змінилася на краще й Гелена. Ще ніколи в житті вона не мала такої доброї фізичної форми, а її робота ще ніколи не була такою цікавою.
Вона не думала, що Слейд аж так зануриться в проект. Але він за весь цей час лише раз відлучився з платформи, і жоден етап не обійшовся без нього. Він і Чжи Ун не пропускали жодної робочої зустрічі. І завжди були присутні під час обговорення важливих рішень. Гелена гадала, що така зайнята людина лише подеколи спускатиметься зі своїх захмарних висот, але Слейд був не менше за неї одержимий справою.
— Ви кажете, — говорить Слейд, — що треба поділитися з громадськістю, а в мене відчуття, ніби ми вперлися в стіну. — Вони доходять до північно-східного кута доріжки й повертають на захід. — Реактивація мене розчарувала.
— Мене шокують ваші слова. Усі, хто пройшов реактивацію, підтверджують, що їхні спогади були яскравішими, інтенсивнішими, ніж звичайні спомини. Під час реактивації всі життєві показники зростають, інколи — аж до сильного стресу. Ви ж бачили їхні медичні карти. І ваші спогади теж піддавалися реактивації. Хіба не так?
— Не заперечую, ці спогади сильніші за звичайні, але я сподівався, що все буде набагато динамічніше.
Гелена відчуває, як барва гніву заливає їй обличчя.
— Ми просуваємося семимильними кроками, і прориви, вже зроблені нами в науці про пам’ять, змінять світ, якщо лиш ви дозволите мені про це написати. Я хочу картографувати спогади піддослідних з Альцгеймером на третій стадії, а потім, коли вони дійдуть до п’ятої чи шостої, реактивувати в них ці збережені спогади. А що як це виявиться шляхом до регенерації синапсів? До зцілення? Або принаймні дозволить зберігати основні спогади людей, чий мозок уже не може їх втримати?
— Гелено, це все через маму?
— А через кого ще! За рік вона буде в такому стані, що записувати не буде чого. Що я, по-вашому, тут роблю? Чому, по-вашому, я вирішила присвятити цьому все життя?
— Я поділяю вашу пристрасть і теж хочу здолати цю хворобу. Але спершу я хотів би отримати імерсивну платформу для проекціювання недискретних спорадичних ремінісценцій.
Точне цитування її заявки на патент, яку Гелена вимріювала не один рік і яку ще не встигла подати!
— Звідки ви знаєте про мій патент?
Та замість відповіді Слейд питає знову:
— Як вам здається, створене вами на сьогодні тягне бодай на якусь імерсивність?
— Я вклала в цей проект усе, що мала.
— Будь ласка, не сприймайте мої слова як агресію. Ви створили бездоганну технологію. Я просто хочу допомогти вам отримати від неї все по максимуму.
Вони доходять до північно-західного закруту й повертають на південь.
Групи візуалізації та картографії грають у волейбол. Раджеш малює аквареллю на пленері біля накритого брезентом басейну. Сєрґєй кидає м’яч у баскетбольний кошик на майданчику.
Слейд припиняє міряти доріжку кроками та переводить погляд на Гелену.
— Доручіть групі забезпечення спорудити деприваційну капсулу. Нехай скооперуються із Сєрґєєм, щоб зробити її водонепроникною і придумати, як закріпити апарат реактивації на піддослідному, який перебуватиме в капсулі, заповненій водою.