— Ви повинні зрозуміти… Я й подумати не міг, що хтось дізнається… Мені ж обіцяли, що нічого такого не станеться, ніхто не знатиме.
— Ви про що?
— Я був наляканий. — Джо ледь не плаче. — Ви можете повернутися?
— Джо! Я в потязі. Але ви можете розповісти все телефоном.
Якийсь час він просто важко дихає у трубку. Баррі здається, що, крім дихання, чути ще жіночий плач, але до кінця він не впевнений.
— Я не мав так робити, — каже Джо. — Тепер я це знаю. В мене було прекрасне життя, чудовий син, але я був огидний сам собі.
— Чому?
— Бо тоді мене не виявилось поруч, і вона стрибнула. Я не міг собі пробачити…
— Хто стрибнув?
— Френні.
— Що ви таке говорите? Френні нізвідки не стрибала. Я ж тільки-но бачив її у вашому домі.
Крізь потріскування перешкод Баррі чує, як Джо розридався.
— Джо, ви знали Енн Восс Пітерс?
— Так.
— Звідки?
— Ми були одружені.
— Що?
— Енн кинулася з хмарочоса через мене. Я побачив в оголошеннях рекламу: «Хочете все виправити?» І номер телефону. Я й подзвонив. Енн казала, що в неї синдром хибної пам’яті?
— Так.
«І в мене вже теж».
— Схоже, зараз його маєте й ви. Кажуть, передається через спілкування…
Джо сміється, але цей сміх сповнений жалю та ненависті до себе.
— СХП — зовсім не те, що думають про нього люди.
— А ви знаєте, що таке СХП?
— Звичайно.
— То розкажіть.
Джо замовкає, і на мить Баррі здається, що зв’язок урвався.
— Джо, ви як? Мене чуєте?
— Так, чую.
— Ну то що таке СХП?
— То все через мене і людей, які вчинили так само, як я. І далі буде тільки гірше.
— Чому?
— Я… — Довга пауза. — Не можу пояснити. Це звучить як божевілля. Треба самому все побачити.
— Як це зробити?
— Коли я телефонував за оголошенням, мені поставили телефоном кілька запитань, а тоді відвезли в готель на Мангеттені.
— Джо, на Мангеттені повно готелів.
— Тільки не таких, як цей. Туди не можна просто взяти й зайти. Тебе туди запрошують. І єдиний вхід до готелю — через підземний гараж.
— Ви знаєте, яка це вулиця?
— Східна П’ятдесята, між Лексінгтон-авеню і Третьою. В тому кварталі ще нічна перекусна.
— Джо…
— Це всемогутні люди. У Френні був зрив, коли вона все згадала, і вони одразу дізналися. Приїхали, стали мені погрожувати…
— Хто вони?
Без відповіді.
— Джо? Джо?
Той відключається.
Баррі набирає знову, але механічний голос пропонує йому залишити голосове повідомлення.
Він дивиться у вікно, але там тільки темрява. Час від часу її розганяють вогні в будинках і на залізничних станціях, що проносяться мимо.
Баррі вертається думками до альтернативних спогадів, які наринули на нього в перекусній. Вони і досі тут. Вони — не реальні, але такі самі реалістичні, як і решта, і Баррі не в змозі осягнути цей парадокс.
Баррі оглядає вагон: єдиний пасажир у ньому — він.
Єдиний звук — стукіт коліс по рейках.
Рука торкається сидіння, пальці ковзають по оббивці.
Баррі видобуває гаманець і роздивляється своє водійське посвідчення, зареєстроване у штаті Нью-Йорк, і свій жетон нью-йоркського детектива.
Він робить глибокий вдих і каже собі подумки: «Ти — Баррі Саттон. Ти їдеш потягом з Монтока у Нью-Йорк. Твоє минуле — це твоє минуле. Його не змінити. Реальність — вона тут і зараз. Оцей потяг. Холод віконного скла. Дощ по той бік вікна. І ти. Можна логічно пояснити хибні спогади і те, що сталося з Джо, з Енн Восс Пітерс. Усе можна пояснити. Це просто загадка, яку потрібно розгадати. А ти якраз великий спец по загадках».
Але ні, все це лажа.
Бо насправді Баррі наляканий, як ніколи в житті.
Уже запівніч Баррі виходить на Пенсільванському вокзалі. З рожевого неба падає сніг, вулиці вже засипало на добрий дюйм.
Баррі підіймає комір, розкриває парасольку і рушає на північ від 34-ї вулиці.
Дороги і тротуари порожні.
Сніг приглушує шуми Мангеттену, і зараз тут незвично тихо.
П’ятнадцять хвилин швидким кроком — і Баррі вже аж на перехресті Восьмої авеню та Західної 50-ї вулиці, тоді повертає на схід, переходить дорогу. Кусючий вітер зі снігом дме в обличчя, і Баррі затуляється від нього парасолькою, як щитом.
На Лексингтон-авеню він спиняється, щоб пропустити три снігоочисних машини. На протилежному боці дороги червоним неоном виблискує вивіска:
Ресторан Мак-Лахлана
Сніданок
Обід