Баррі безперестанку тре очі, гамуючи сльози, а дочка і збентежена, і зворушена водночас.
— Сліз не треба боятися, — каже Меґан. — Он Сарин тато на все так емоційно реагує.
— Як я тобою пишаюся.
— Знаю. — І додає: — Тату, мене друзі чекають.
— Окей.
— Але ж пізніше ми побачимося?
— Однозначно.
— На вихідних ми йдемо в кіно, пам’ятаєш? Тільки вдвох.
— Без базару!
Баррі страх як не хоче, щоб Меґан ішла. Він міг би і тиждень тримати її в обіймах, і цього йому було б замало. Але нарешті він говорить:
— Будь ласка, будь сьогодні обережна.
Дочка розвертається і переходить вулицю. Баррі гукає її, вона озирається.
— Я люблю тебе, Меґан.
— І я тебе, тату.
Баррі стоїть на дорозі, тремтить і намагається второпати, що ж таке щойно сталося. Він дивиться, як Меґан переходить вулицю, заходить у «Дейрі квін» і сідає за столик біля вікна, де сидять її друзі.
Ззаду лунають чиїсь кроки.
Баррі обертається і бачить, як до нього наближається чоловік у чорному.
Навіть із відстані перехожий чомусь здається Баррі знайомим.
А коли той підходить, він одразу впізнає в ньому Вінса з монтокської забігайлівки — того самого, що тягнув його потім із бару, підпоєного якоюсь гидотою, до готельного номера.
Тоді у Вінса було татуйовання на горлянці — зараз цього тату немає. Ще немає. І голова в нього зовсім не лиса, і постать його стрункіша. І сам він молодший на десять років.
Баррі інстинктивно задкує, але Вінс підіймає руки: мовляв, я з миром.
Вони зустрічаються сам на сам під ліхтарем на порожньому тротуарі.
— Що зі мною відбувається? — запитує Баррі.
— Я знаю, що ви зараз ошелешені та дезорієнтовані, але це скоро мине. Я тут, щоб виконати останню частину контракту. Ви вже зрозуміли?
— Що зрозумів?
— Те, що зробив для вас мій бос.
— Це все насправді?
— Усе насправді.
— Але як?
— Ви знову разом з дочкою, і вона жива. Це важливо? Ви більше не побачите мене після цієї ночі, але я мушу дещо вам сказати. Є набір базових правил, вони нескладні. Не намагайтеся витиснути більше з факту, що вам відомо про майбутнє те, чого не знають інші. Спробуйте прожити наново своє життя. Проживіть трохи краще, ніж ви жили досі. І нікому нічого не кажіть. Ані своїй дружині. Ані своїй дочці. Нікому.
— А що, коли я хочу повернутися назад?
— Технологію, завдяки якій ви опинилися тут, ще навіть не винайшли.
І Вінс розвертається, щоб іти.
— Як мені йому за це віддячити? — питає Баррі, його очі знову зрадливо блищать.
— Зараз, у дві тисячі вісімнадцятому, він дивиться на вас і на вашу сім’ю. Сподіваюся, він побачить, що ви сповна скористалися своїм шансом. Що ви щасливі. Що з вашою дочкою все гаразд. Але найголовніше, щоб ви тримали язик за зубами і грали за правилами, які я щойно описав. Ось так ви можете йому подякувати.
— Що це значить: «Зараз, у дві тисячі вісімнадцятому»?
Однак Вінс лише знизує плечима.
— Час — просто ілюзія, конструкт, породжений людською уявою. Нема на світі ні минулого, ні теперішнього, ні майбутнього. Усе відбувається зараз.
Баррі намагається зрозуміти почуте, але для нього це заскладно.
— Виходить, що ви також повернулися?
— Так, трохи далі, ніж ви. Я вже три роки наново проживаю своє життя.
— Чому?
— Напартачив, коли служив копом, не з тими пацанами бізнес замутив. Тепер тримаю магазинчик із риболовним причандаллям і на життя не скаржуся. Успіху вам з вашим другим шансом.
Вінс розвертається і йде в ніч.
Книжка друга
Найбільше ми сумуємо за місцями, в яких ніколи не бували.
Гелена
20 червня 2009 року
Гелена сидить у себе на дивані та намагається осягнути масштабність подій, що сталися в її житті за останні тридцять хвилин. Перша її реакція: це не може бути правдою, це просто фокус чи ілюзія. Але як бути із завершеним тату «Міранда» на плечі наркозалежного? І з цим самим татуйованням, тільки ще незакінченим, на відео, яке показував їй Слейд? Попри щедрий на різні подробиці спогад про вранішній експеримент — аж до стільця, який вона жбурнула у скляну перетинку, — Гелена знає, що якимось незбагненним чином нічого такого не відбувалося.
Цей спогад — глухий кут у нейронній структурі її мозку. Єдина аналогія, що спадає на думку, — спогад про насичений деталями сон.
— Скажіть, про що ви зараз думаєте? — цікавиться Слейд.